Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сучасна українська лутературна мова.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
19 Мб
Скачать
☆

§ 24. Фонеми і варіанти фонем

Головний вияв фонеми — це звук, у якому та чи інша фонема реалізується в позиції, що не залежить від фо- нетичних умов (місця в слові, впливу інших звуків, наголо- шеності/ненаголошеності, темпу мовлення тощо). Для го- лосних, наприклад, сильною позицією є наголошений склад і тверді сусідні приголосні; для губних, задньоязикових і твер- дих передньоязикових приголосних — наявність дальшого голосного заднього ряду чи однотипного твердого приголос- ного звука.

Варіант фонеми — це той відтінок у звучанні звука, якого він набуває в слабкій позиції, тобто такий, що не сприяє виявленню головного звукового значення фонеми.

Фонема є абстрагованим поняттям, звуковою одиницею поза фонетичним оточенням. У фонетичному ж оточенні цей звук ніколи не повторюється в абсолютно ідентич- ній якості. Навіть багаторазово повторюючи одне й те саме слово, людина кожного разу вимовляє звуки в ньому по- різному.

Фонема є інваріантом, навколо якого об’єднуються варіан- ти. Варіанти зумовлюються різними факторами. Розрізня- ють три головних типи варіантів фонем у сучасній ук- раїнській літературній мові: позиційний, факуль- тативний, комбінаторний.

Позиційним варіантом фонеми є звук, що, чергую- чись із головним виявом фонеми ([ce“Ao’] — [се'ла]}, ви- мовляється у певній, властивій сучасній українській літера- турній мові, чітко означеній слабкій позиції. Ці варіанти є обов’язковими вимовними елементами сучасної української

45

літературної мови. Так, наприклад, голосний [є] у ненаголо- шеній позиції реалізується у варіантах [еи] чи навіть [и]. Такі ж варіанти властиві й голосному [и], порівн.: [миене]] — [меине]] (мине — мене)1.

На відміну від позиційних, факультативні варіан- ти фонем не є обов’язковими, а тільки можливими (лат. facultus — змога, можливість). Вони властиві переважно окремим групам носіїв української мови і нерідко супере- чать нормам української орфоепії. Прикладами їх може бути вимова в гуцульських говорах шиплячих на місці свистячих чи поширена вимова губно-зубного [в] замість губно-губно- го [в].

Комбінаторні варіанти фонем з’являються у різ- номанітних сполученнях приголосних, що виникають при словотворенні чи зумовлюються іншими фонетичними при- чинами. Так, постійно тверді приголосні губні і задньо- язикові у сполученні з дальшим голосним [і] піддаються деякому пом’якшенню і реалізуються у напівпом’якше- них варіантах [6'], [n’], [e'], U'], [ф'\, [ґ'], [k'], [x’], [e']; тверді приголосні перед м’якими зазнають асиміляції і реалізують- ся у пом’якшених варіантах, порівн.: світ [с'в'іт] і сват [сват].

У сучасній українській літературній мові, як і в російській, трапляються випадки, коли варіантом фонеми, здебільшого приголосної, виступає інша фонема: [/а/с + би1] ->• [jatóu^], [но]сиеш + с'а] -> [но1сиес'с'а].

Звичайно кожна фонема реалізується в одному голов- ному вияві або в одному із своїх варіантів. У слові село, наприклад, чотири звуки і чотири фонеми. Проте трапля- ються випадки, коли одному звукові відповідають дві фоне- ми. Так, довгі (здвоєні) звуки співвідносні з двома фонемами, тому в словах типу знання, рілля, ніччю фонем більше, ніж звуків. Подібне спостерігається також у словах з асимі- лятивними змінами; наприклад, у слові принісши вимовляє- мо сім звуків [приен'Рш:ие], але маємо вісім фонем [при- н'ісши].

Як відзначалося раніше, фонеми зумовлюють значення слів. Зв’язок між фонемами і значенням слова виявляється чітко: заміна однієї якоїсь фонеми іншою або змінює значення слова, або ж руйнує це значення. Заміною фонеми можна встано-

■Позиційні варіанти властиві майже всім фонемам сучасної україн- ської літературної мови (докладніше про це див. у розділі «Орфоепія»).

46

вити цілу низку близьких за фонемним складом слів, на- приклад:

t

4

t

І

урок

драв

дров

края

кран

і

í

і

t

і

дрок

брав

кров

краж

уран

і

т

і

t

і

друк

грав

крос

грале

Іран

і

т

і

Т

і

др'ук

крав

крис (криса)

град

Іван

і

t

4-

Т

і

гр'ук

клав

Крим

грат (грати)

Івас'

і

Т

і

t

і

кр'ук

клас

Клим

грат'

квас'

і

í

і

t

і

крук

клад

злим (злий)

брат'

квас

І

t

4,

t

і

крик

клан

злолí

брат

квач ...

і

t

і

t

клик

клин

злат

блат

і

t

1

t

Чимало випадків, коли в корені слова замінюється одна чи дві фонеми, а загальне значення слова не змінюється і не руйнується: тут простежуються закономірні взаємозв’язки між фонемами, здебільшого зумовлені історичним розвит- ком системи фонем української мови, тобто чергуванням їх: беру — брав, льоду — лід, дзвін — дзвонити — звук, взяти — візьму і под.