§ 45. Уподібнювальна палаталізація

передньоязикових приголосних

у звукосполученнях

Передньоязикові приголосні [d], [m], [л], [«], [з], [с], [ц] у сполученні з іншими передньоязиковими м’якими в літера- турній вимові пом’якшуються, коли вимовляються в межах одного складу і належать до кореня чи до кореня й суфікса: сьогодні [с'ого^д'н'і], істотні\істо*т'н'і], галці [га¹л'ц'і], ланцюг [лан'ц'у¹г], після [п'Ос'л'а], міцність [м'іїц'н'іс'т], лівизні [л'івиз'н'і¹]. На межі слів або тактів, а також мор- фем (префікс перед коренем) такого пом’якшення немає: під сіном [п'ідс'Оном], відняти [в'ідн'а^[ти^е], безділля [бе^изд'і^{л':а], зціляти [зц'іл'а^[ти^е]. Виняток становлять слова типу віддячити [в'ід':а^{чи^ети^е], піддягати [п'ід':ага^]ти^е] тощо.

Зубні приголосні [з], [р], [с], [ц] послідовно пом’якшуються перед напівпом’якшеними губними: звіку [з'в'Рку], дзвяка- ти [&в'а^]кати^е], свято [с'в'а^то], цвіт [ц'в'іт], цвях [ц'в'ах]. Інші передньоязикові приголосні в цих вимовних умовах не пом’якшуються: [тв'ііí, [де'і]', [/со'лб'г]. Зате вони (приго- лосні [д], [т], [л], [н]) вимовляються м’яко перед напівпом’як- шеними губними приголосними, коли в початковій формі, вживаючись перед твердим губним, мають пом’якшену ви- мову: [бород'б'О], бо [бород'ба*]; [ган'6'V], бо [ган'ба*]; [про^[зб’ї\, бо [про^з'ба].

Примітки: І.Не пом’якшуються приголосні [з], [д], [с], [ц], [д], [т] перед напівпом’якшеним губним, після якого вимовляється [і], що похо- дить з етимологічного [о] і чергується з ним: [рв'ін], бо [рво^ну], [св'іі), бо [свогої]; [дв'ір], бо [дво\ру].

2. Не пом’якшуються передньоязикові приголосні і перед напівпом’як- шеними [г'], [k'], [х'[: [хи'тк'і], [сх'ід], [ш.ви\дк'іс'т'\. Виняток становлять приголосні [c'], [з'], \ц'] перед твердим [к] у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: [с'іл'с'к'іЦ, [бу^з'к'і], [луїц'к'і].

99

§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження

Усі запозичені іншомовні слова в українській мові фоне- тично й граматично адаптуються. Більшість з них освоєні такою мірою, що не відрізняються від слів українських: гар- буз, клуб, міна, крейда, газ, драма і под. Проте окремі запозичені слова характеризуються орфоепічними особли- востями.

1. В освоєних українською мовою власних російських назвах голосний [є], утворений з [ге], не замінюється відпо- відним йому [t'], а попередній приголосний завжди пом’як- шується (на письмі в таких випадках використовується бук- ва є, а не є): Бєлінський, Лесков, Серов і под.

2. В іншомовних власних назвах після приголосних, як пра- вило, вимовляється голосний [і]: Ніл, Дізель (але дизель), Сицилія, Шіллер. У невеликій групі слів традиційно вимов- ляється (і пишеться) голосний [и]: Америка, Арктика, Афри- ка, Британія, Єгипет, Єрусалим, Париж, Рим та ін.

3. В іншомовних загальних назвах після приголос- них переважно вимовляється [і]: гігант, бінокль, лінія, комісія, хімія. Однак після приголосних [д], [т], [р], [с], [з], [ц], [ж], [ш], [ч] постійно вимовляється [и], а не [і]: директор, дизель, тираж, режим, шифр, фабрика, цирк тощо.

Початковий [t'] в іншомовних словах вимовляється чітко, а наближена до [ы] вимова [і] є орфоепічною помилкою.

4. Голосний [є] в середині складу між приголосними та в кінці складу, якщо стоїть у ненаголошеній позиції, набли- жається у вимові до [и], як і ненаголошений [и] до [є]: ма- тематика [мате^има}ти^ека\, секретар [се^икре^ита¹р], фізи- ка [ф'і^]зи^ека].

Однак початковий [є] та [є] після голосного вимовляються без будь-якого наближення до [и]: [еле*ктри^ека], \екза}ме^ин\ [поети¹чниі].

5. Багатьом європейським неслов’янським мовам властиві дифтонги типу [íа], [íу], [to], [īе], [оі], [97], [уі] тощо. В освоєних українською мовою словах з названими дифтонгами відбу- ваються фонетичні зміни, а отже, змінюється вимова дифтон- гічних сполучень:

а) звукосполучення «голосний + і», як правило, замінюється в українській літературній мові звукосполученням з встав- ним [/]: [его]і^[ст], [моза^]]іка], [кондуїт] (граф, егоїст, мозаїка, кондуїт). Порушенням літературних норм є ви- мова без [/]: [руі¹на], [д'іе^з], [д'іе^та];

100

б) сполучення [і] з [є] переважно поширюється за раху- нок вимови вставного [/]: [г'гг'і/е'на], [ііе^иро¹гл'іф], \кл'і\éнт\ (на письмі гігієна, ієрогліф, клієнт);

в) у звукосполученнях [іа], [іу], [іо] епентетичний [/] з’яв- ляється тоді, коли вони вживаються в кінці слова: [г'мд'і/а], [ije“pa^px’ija]. У середині слова в названих звукосполучен- нях [у] не з’являється, вимова його є порушенням орфоепіч- них норм: [ід'Шма], [мате^ир'іа^]л], [ae’ia^ą’ija], [тр'іу^мф].

6. Вимова приголосних у словах іншомовного походжен- ня загалом відповідає українським орфоепічним правилам, але характеризується і деякими особливостями:

а) губні приголосні частіше, ніж в українських словах, напівпом’якшуються перед [а], [у] (граф, я, ю): [б'уро¹], [п'уре*];

б) іншомовним словам властиві багаточленні звукоспо- лучення приголосних, які у вимові здебільшого не спрощу- ються і навіть у кінцевих складах не поширюються вставни- ми голосними [о] та [є]: абстрактний, магістр, концерт, патріарх, патріотизм тощо;

в) звук [г] в словах іншомовного походження співвідно- ситься з [g] або [А]. Незалежно від походження вимовляє- ться переважно як український [г]: [агроно^[м\, [ге^икта^]р], Ue“po’iJ, [eeWc’iHK’i], у ряді слів — як \ґ\: [а¹ґрус], [ґе'/яе].

ГРАФІКА Й ОРФОГРАФІЯ