1.5. Структура інноваційного процесу

Терміни «інновація» та «інноваційний процес» є дуже близькими, але різними за змістом. Інноваційний процес - це підготовка та здійснення інноваційних змін. Інноваційний процес включає в себе декілька взаємопов'язаних фаз: створення (винахід), освоєння та розповсюдження інновацій. Метою інноваційного процесу є підвищення ефективності господарської діяльності шляхом оновлення технології, товарів, управління та інших складових організаційної системи.

В узагальненому вигляді модель інноваційного процесу містить наступні етапи [55; 172]. До складу інноваційного процесу входять наступні елементи, об'єднання яких в єдиний ланцюг утворює структуру інноваційного процесу:

• ініціація – діяльність, що заключається у виборі цілі інновації, постановці задачі, виконуваної інновацією; пошуку ідеї інновації, її техніко-економічному обґрунтуванні і в матеріалізації ідеї (мається на увазі перетворення ідеї в речі, тобто в майно, новий продукт, в документ майнового права – ліцензію на право використання ноу-хау технології);

• маркетинг інновації: визначення попиту на новий продукт або операцію, визначення кількості або об’єму випуску, якщо вони визначають споживчі якості і товарні характеристики;

• випуск (виробництво) інновацій;

• реалізація інновацій;

• просування інновацій (комплекс заходів, спрямованих на реалізацію інновацій: передача інформації, реклама, організація торговельного процесу і т.п.;

• оцінка економічної ефективності інновації (результати реалізації інновації і витрати на її просування систематизуються і аналізуються);

• дифузія інновації: розповсюдження уже освоєної інновації в нових регіонах і новій фінансово-економічній ситуації.

В теорії інноваційного менеджменту прийнято виділяти три логічні форми інноваційного процесу:

• простий внутрішньо-організаційний (натуральний);

• простий міжорганізаційний (товарний);

• розширений.

Простий внутрішньо-організаційний інноваційний процес передбачає створення та застосування новизни усередині однієї і тієї ж організації. У цьому випадку новизна не приймає безпосередньо товарної форми, тобто не продається та не купується.

При простому міжорганізаційному інноваційному процесі новизна стає предметом купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відокремлення функції створення та виробництва новизни від функції її споживання.

Розширений інноваційний процес передбачає виникнення нових виробників нововведення, порушуючи монополію новатора-піонера, що через конкуренцію сприяє вдосконаленню споживчих якостей створеного товару.

1.6. Фактори впливу на інноваційний розвиток підприємства

Важливим напрямком вивчення інноваційних процесів є визначення факторів (економічних, технологічних, політичних, правових, організаційно-управлінських, соціально-психологічних, демографічних, культурних), які сприяють чи перешкоджають інноваційному розвитку підприємства.

Дія факторів, що впливають на розвиток інноваційних процесів, подана в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Фактори, що впливають на розвиток інноваційних процесів [79]

Фактори	Фактори, що перешкоджають інноваційній діяльності	Фактори, що сприяють інноваційній діяльності
Економічні, технологічні	Дефіцит коштів для фінансування інноваційних проектів, слабкість матеріальної й науково-технічної бази і застаріла технологія, відсутність резервних потужностей, інтереси поточного виробництва	Наявність резерву фінансових, матеріально-технічних коштів, прогресивних технологій, наявність необхідної науково-технічної інфраструктури
Політичні, правові	Обмеження з боку антимонопольного, податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства	Законодавчі заходи (особливо пільги), що заохочують інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій
Соціально-психологічні, демографічні, культурні	Опір змінам, які можуть викликати такі наслідки, як зміна статусу, необхідність пошуку нової роботи, порушення стереотипів поводження, сформованих традицій, страх невизначеності, побоювання покарань за невдачу, опір всьому новому, що надходить з зовні	Моральне заохочення, суспільне визнання, забезпечення можливостей самореалізації, збільшення творчої праці, нормальний психологічний клімат у трудовому колективі

Спонукальні мотиви до створення й пропозиції інновації в загальному випадку варто ділити на внутрішні мотиви інноваційної активності, які пов'язані з інтересами підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається підприємствами і зовнішні мотиви інноваційної активності, які, в основному, обумовлені економічною політикою держави (знову-таки в аспекті підвищення його конкурентоспроможності).