7.4. Управління портфелем інноваційних технологій на підприємстві

Особливої уваги заслуговує питання про розумiння цiнностi технологiчної iнновації, насамперед, для прямого продажу без використання у виробничому процесi. Це може відбуватися у випадку з технологiями, якi не відповідають стратегічним цiлям підприємства або у відношенні яких підприємство відчуває брак необхiдних pесypciв та виробничих потужностей [172, с.210-213].

Оскільки технологічні інновації відіграють все більшу роль у забезпеченні зростання ефективності діяльності підприємства, постає проблема трансферу і комерціалізації технологічних інновацій.

Комерціалізація технологічних інновацій – це процес, за допомоги якого результати НДПКР своєчасно втілюються в продукти і послуги на ринку. Процес комерціалізації вимагає активного обміну ідеями, думками як стосовно технологій, так і стосовно ринкових питань. Результати процесу комерцiалiзацiї приносять вигоди не лише через повернення iнвестицiй у науководослiднi та дослiдно-конструкmорськi роботu (НДПКР), але і шляхом збiльшення обсягiв продукції, пiдвuщення її якості і зниження цiни, допомагають визначити вимоги до навчання і перепiдготовки кадрiв для забезпечення вже діючих і новостворених мiсць на ринку [151, с.11].

Процес технологiчних iнновацiй вимагає в деяких випадках «паралельної органiзацiї роботи», оскiльки багато чого має робитися в один i той же час в багатьох мiсцях. Формально процес технологiчних iнновацiй не подiляється на чiтко окресленi етапи, в яких крок йде за кроком. Для бiльшостi людей просування НДПКР до мiсця на ринку бачеться хаотичним, складним, конвульсивним i безладним процесом. Але в цьому xaоci має бути присутня поєднуюча паралельна структура, що об'єднує рiзнi дiї, якi одночасно необхiдно здiйснювати в багатьох iнституцiях для забезпечення безперервного просування технологiї на ринок.

Стратегiя маркетингу технологiчної iнновації може - i ймовiрно повинна - передбачати її продаж або лiцензування. При цьому, виникає багато спiрних питань: якi проблеми виникають під час продажу технології, чи не наносить собі збитків пiдприємство, що продає технологiю, вiддаючи своє «нaciннe зерно», «як?», «кому?», i «коли?» має бути зреалізована технологія, який icнує взаємозв'язок мiж продажем технологiї i продажем виробу, що базується на цiй технології.

На практицi може iснувати цiла низка аргументів на користь продажу технологiй.

1. Постiйно зростаючi витрати i ризики НДПКР, особливо на наукові даслiдження, вимагають постiйного контролю з боку пiдприємства цього ефективностi технологiчних iнновацiй, включаючи тi, що не мають безпосереднього вiдношення до власних напрямiв дiяльностi.

2. Деякi технологiчнi iнновації можуть не вiдповiдати загальнiй стратегії компанiї. Водночас, їx застосування можливе або на дуже малих для пiдприємства ринках, або у тих випадках, коли компанiя має етичнi заперечення щодо їxнього використання. Технологiї можуть не вiдповiдати загальній стратегiї пiсля їхнього використання протягом деякого часу.

3. Виробники товарів, що діють на базі нових технологiй, часто, покладаються на патенти як захист проти тиску конкурентів, але патентнi права забезпечують тiльки обмежений захист. Зрештаю, бiльшiсть технологiй може бути скопiйована у визначений момент iншими виробниками. Цi виробники одержують переваги за рахунок вiдсутностi необхiдностi повернення високих витрат на НДПКР, які понесло підприємство-розробник.

4. Пiдприємство може вiдмовлятися продавати технологiю закордонному виробнику, тому що побоюється конкуренції на мiсцевих чи зовнiшнiх ринках. Якщо, однак, конкурент погодиться продати цю технологiю, то пiдприємство опиниться перед тiєю ж самою проблемою конкуренції без будь-яких компенсацiйних лiцензiйних платежiв чи без будь-якого контролю над процесом дифузiї технологiї.

5. Пiдприємство може розвивати нову технологiю i, зважаючи на фiнансовi чи виробничi обмеження, не бути здатним в перспективi повною мipою використати цю технологiю на ринку. В такому випадку доцiльною вважається інтеграцiя пiдприємства з партнерами на рiзних засадах з метою об'єднання pecypciв (ПФГ, стратегiчнi альянси, франчайзинг як форма стратегiчного альянсу, консорцiуми тощо).

6. Зрештою, пiдприємство може бути обмеженим у безпосереднiй експлуатацiї своєї технологiчної iнновації з огляду на антимонопольне законодавство. Прикладом такої ситуацiї можна вважати iсторiю розвитку компанiї «Ксерокс», яку було звинувачено у використанні свого патентного захисту для отримання повної монополії на ринку копiювальних пристроїв для паперу. Пiд впливом судових процесiв компанiя «Ксерокс» змушена була запропонувати cвоїм конкурентам неексклюзивні ліцензії на ряд своїх патентiв або без будь-якого лiцензiйного платежу, або за мiнiмальний лiцензiйний платiж .

Успiшна комерцiалiзацiя технологiї вимагає одночасного поєднання багатьох чинникiв, серед яких треба зазначити наступнi [151, с. 12].

1. Потреба в iнновації - наявність мотивації чи то питання престижу, чи безпеки, чи прибуткiв.

2. Стратегiчне бачення- наявнiсть вiдповідних лiдерiв, здатних розробити творчi програми спiвпрацi дослiдникiв, розробникiв i потенційних споживачiв.

3. Своєчаснiсть - наявнiсть реального поточного попиту ринку.

4. Технiчна здiйсненiсть - наявнiсть необхiдних елементів технологiї i вiдповiдного дослiдницького наробку,

5. Квалiфiкацiя персоналу - достатня кiлькiсть i високий piвень пiдготовки менеджерiв з питань комерцiалiзацiї технологiй.

6. Вiдповiднiсть фiнансових pecypciв у виглядi необхiдного капiталу.

7. Державна пiдтримка інноваційної дiяльностi промислових пiдприємств.

8. Пiдтримка iнтелектуального спiвтовариства з питань iнновацiйного розвитку.

Отже, комерцiалiзацiя технологiй, зазвичай, є основною рушiйною силою, що спричиняє створення нових i оновлення традицiйних галузей промисловостi.