7.3. Стратегiчнi aспекти товарної інноваційної полiтики

Рівень реалiзованості стратегії підприємства щодо досягнення конкурентоспроможностi товару в багатьох аспектах залежить вiд оптимальностi організаційної форми пiдприємства та обраної сратегії. В теорії стратегічного управління прийнято розрізняти наступні стратегії: віоленти; патієнти; комутанти; експлеренти [47; 55; 70; 82; 96; 122; 123; 143; 149; 165; 167; 172; 174;175].

Вiолентна (силова) стратегiя характерна для пiдприємств, якi дiють у сферi потужного, стандартного виробництва. Фундаментальне джерело сил - масове виробництво продукцiї хорошої (середньої) якостi за низькими цiнами. За рахунок цього досягається значний запас конкурентоспроможностi. Гасло пiдприємства: «Дешево, але пристойно» на противагу девiзу «І дорого, i погано».

Патієнтна (нiшова) стратегiя типова для пiдприємств, якi обрали шлях вузької спецiалiзації для обмеженого кола споживачiв. Cвої дорогi та високоякiснi товари вони адресують тим, кого не влаштовує звична продукцiя. Гасло пiдприємства: «Дорого, проте вiдмiнно». Цi пiдприємства називають «хитрими лисами» економiки, оскiльки вони намагаються ухилитися від прямої конкуренцiї з провiдними корпорацiями.

Комутантна (з’єднуюча) стратегiя передбачає дiяльнiсть в стандартному бiзнесi в мiсцевих (локальних) масштабах. Переваги мiсцевого неспецiалiзованого пiдприємства - у його кращому пристосуваннi до незначних за обсягом (а нерiдко i короткочасних) потреб конкурентного клiєнта. Це шлях пiдвищення споживчої цiнностi не за рахунок надвисокої якостi (як у патiєнта), а за рахунок iндивiдуалiзацiї послуги. Гасло комутантів: «Ви доплачуєте нам саме за те, що ми вирiшуємо, власне, Вашi проблеми».

Вiоленти i патiєнти не завжди можуть задовольнити iндивiдуальнi потреби, в цей час на «сцену» виходять комутанти, якi готові використати будь-яку можливiсть для бiзнесу. Вони отримали назву «сiрих мишей». Комутантна стратегiя характерна для деяких приватних підприємств.

Експлерентна (пiонерська) стратегiя пов'язана зi створенням нових або з радикальними перетвореннями старих сегментів ринку. Це першопроходцi в пошуку i реалiзацiї революцiйних рiшень. Сила експлерентiв обумовлена впровадженням принципово нових нововведень, вони отримують вигоду від того, що вийшли на ринок першими. Вони у 85 випадках зi 100 терплять крах, водночас, за рахунок 15 випадкiв отримують великий технiчний, фiнансовий i моральний успix. Вони вважаються рушiями НТП. Гасло експлерентiв: «Краще та дешевше, якщо це вдасться».

Фiрми комутанти i патієнти за умови збереження на попередньому рівні витрат виробництва (за умови збереження технології i органiзації виробництва) пiдвищують якiсть товарів, що виготовляють шляхом впровадження iнновацій.

Вiоленти реалiзують стратегiю впровадження iнновацiй у вдосконалення технологiї, органiзацію виробництва, працi та управлiння. Підприємства, якi не запровадили своєчасно iннoвації в товар i технологiю, опиняються на місці «невдах», а ринок у вiдповiдностi до об'єктивного закону конкуренції їх витiсняє.

Досить глибоко дане питання розглянули Н.І. Чухрай та Р.Патора [172, с.165-170]. На сьогоднiшнiй день сучаснi пiдприємства, з метою монополiзації випуску тoвapiв по радикальнuм iнновацiям і зменшення впливу венчурного бiзнесу на кiнцевi результати, йдуть шляхом концентрацiї i диверсифiкації виробнuцтва. Зокрема, американські компанії «Дженерал моторс», «Форд мотор», «Дженерел електрик», японськi «Coнi», «Тайота», шведська компанiя «Електролюкс», нiмецька «Ciменc», пiвденно-корейська «Самсунг» та iншi фiрми формують свої стратегії на основі наступних принцuпiв:

• диверсифiкацiя тoвapiв, що випускаються;

• поєднання в портфелi тoвapiв, якi вдосконалюються в результатi впровадження рiзнuх видiв iнновацiй;

• пiдвиuщення якостi moвapiв i ресурсозбереження за рахунок поглиблення НДПКР і активiзацiї iнновацiйної дiяльностi;

• застосування щодо рiзних видів товарів, залежно від їх конкурентоспроможностi, рiзних стратегій вiолентiв, пaтієнтiв, комутантів або експлерентiв;

• розвиток мiжнародної iнтеграцiї i кооперації;

• пiдвищення якостi управлiнського рiшення тощо.

Узагальнивши, можемо вдамося до ствердження, що пiдприємство можна iдентифiкувати за типом стратегії тiльки у випадку, коли воно спецiалiзується на виробництвi одного виду товарiв чи послуг. Якщо підприємство випускає рiзнi види товарів, то воно може застосовувати i рiзнi стратегії. В такому випадку зменшується ступiнь ризику в цiлому на підприємстві, тобто спрацьовує принцип: «Не можна класти яйця в один кошик»).

В цiлому, аналiз стратегiй функцiонування великих захiдних пiдприємств показує, що iз збiльшенням частки чистої конкуренції серед iнших структур ринку збiльшується частка експлерентної стратегії, оскiльки сучаснi пiдходи до товарної інноваційної полiтики орiєнтуються на гасло: « Хто не ризикує, той не п'є шампанське».