2.2. Інноваційні теорії економічного розвитку

Послідовник М.Кондратьєва Й. Шумпетер вперше запровадив в економічну теорію термін «інновація». Інновації, за Й.Шумпетером, — не просто нововведення, а нова функція виробництва; зміна технології виробництва речей, яка має історичне значення і є необхідною; стрибок від старої виробничої функції до нової [178].

На початку минулого століття Й. Шумпетер сформулював закономірності технологічної еволюції й роль інновацій на різних етапах циклу розвитку науки й технологій, докладно проаналізував підходи до класифікації нововведень, виділивши п'ять їх різновидів:

1) нове, тобто ще невідоме в сфері споживання благо або нова якість відомого блага;

2) ефективний метод проведення відомої продукції;

3) відкриття нових закономірностей збуту відомої продукції;

4) відкриття нових джерел сировини або виробництво напівфабрикатів;

5) реорганізація виробництва, що призведе до підриву якоїсь монополії.

Й. Шумпетер ототожнював нововведення з «здійсненням нових комбінацій», тобто будь-яке нововведення є унікальною вибіркою ресурсів із уже наявних — знань (концептуальні положення, теорії, методики і т.д.), матеріальних, фінансових і інших ресурсів. Причому результати нововведення служать, у свою чергу, компонентами при формуванні рішень для майбутніх завдань. Й. Шумпетер прагнув до того, щоб термін «нововведення» уживався в зовсім певному змісті: ним мало позначатися рішення підприємця про проведення в життя (уперше) нової ідеї, що стосується технології або якого-небудь іншого питання, яке відноситься до управління підприємством (заготовка матеріалів, збут і т.ін.).

Основні положення теорії Й. Шумпетера стали підґрунтям усіх інноваційних концепцій, розроблених західними економістами. Вони полягають у тому, що рушієм прогресу у формі циклічного руху є не будь-яке інвестування у виробництво, а лише інновації, тобто введення принципово нових товарів, техніки, форм виробництва та обміну. Кожна інновація має життєвий цикл, який можна розглядати як «процес творчого руйнування»; численні життєві цикли окремих нововведень зливаються у вигляді пучків або згустків (кластерів); різні види інновацій спричиняють порушення статичної і формування динамічної рівноваги. Й.Шумпетер причиною довгих хвиль вважав концентрацію важливих нововведень в окремих галузях, внаслідок чого кожне базове нововведення спричиняє вторинні нововведення, які вдосконалюють уже існуючі продукти (товари), формуючи вторинну хвилю.

Й.Шумпетер висловив припущення, що нововведення з'являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді майже одночасно освоюваних поєднаних новацій — кластерів — сукупності базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу [178].

Й.Шумпетер розробив класифікацію хвиль, визначив ключовий фактор кожної хвилі, що дав імпульс її поширенню, і сформував відповідний технологічний устрій.

І хвиля — 1790—1840 рр.( в її основі — механізація праці в текстильній промисловості);

ІІ хвиля — 1840—1890 рр.(її виникнення пов'язане з винаходом парового двигуна та розвитком залізничного транспорту);

ІІІ хвиля — 1890—1940 рр., (активізована глобальною електрифікацією та розвитком чорної металургії);

ІV хвиля — 1940—1990 рр.: її поштовхом до неї був розвиток нафтової промисловості і продуктів органічної хімії).

Послідовники Й.Шумпетера – Г. Менш, А. Кляйкнехт, Дж. ван Дейн, Р. Фостер, С. Глазьєв та інші поглибили своїми дослідженнями зроблені ним висновки щодо причин економічного зростання.

Отже, економічна теорія визнала, що інновації є ключовим чинником економічного зростання. На цьому висновку ґрунтуються інші інноваційні теорії, серед яких — дослідження Г. Менша, Д. Львова, Глазьєва, Р. Фостера, П. Ромера та інших.

Д. Львов і С. Глазьєв виокремили три етапи науково-технічного прогресу (технологічні устрої), що мали місце в XX ст.

I етап — початок XX ст. Його основою є електроенергетика, автомобілебудування, неорганічна хімія; провідний енергоносій — вугілля; конструкційний матеріал — чавун; основний сухопутний транспорт — залізничний.

II етап — 50—60-ті роки XX ст. Базується він на органічному синтезі, автомобілебудуванні, радіо- та авіакосмічній промисловості.

III етап — середина 70-х років XX ст. Його ядром є електроніка та мікропроцесорна технологія. На їх основі утворилися нові інформаційні мережі (Інтернет), космічні засоби зв'язку; здійснюється промислове виробництво матеріалів із заданими властивостями.

Сучасні науковці датували початок V-ої хвилі 90-тими роками XX ст., повязуючи її початок з розвитком мікроелектроніки і комп'ютерної техніки і спрогнозували наближення VI-oї хвилі — хвилі розвитку нано- і біотехнологій.

У відповідності до досліджень Р. Фостера в процесі переходу від однієї технології до іншої має місце технологічний розрив. Р. Фостер визначав інновацію як засіб конкуренції та отримання прибутку (ефекту, результату). Він вважав, що інновація — «це битва на ринку між новаторами, або тими, хто атакує, тими, хто бажає робити гроші, змінюючи порядок речей, і тими, хто обороняється, захищаючи свої існуючі доходи» [158].

Отже, інноваційні теорії технологічни

..

х змін сформували концептуальні засади розвитку суспільств та економік, які ґрунтуються на постійному оновленні технологічної бази виробничої діяльності, зміні технологій, технологічних устроїв. Спонукає до таких змін прагнення підприємців до підвищення норми прибутковості. ЇЇ зменшення, внаслідок широкої дифузії інновацій у галузі, змушує підприємців до постійного інноваційного пошуку. Така ситуація прискорює темпи науково-технічного прогресу і сприяє підвищенню продуктивності праці у всіх сферах діяльності. Це, в свою чергу, зумовлює соціально-економічний розвиток суспільства, підвищення рівня життя населення, відкриває нові можливості реалізації творчого потенціалу особистості, а значить, створює умови для нового витка науково-технічного прогресу [143].

Еволюційний характер управління інноваційним процесом - це процес послідовного перетворення ідеї в корисний предмет або товар через етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, збуту. Таким чином, інноваційний процес - це процес комерціалізації технологій. Виділяють кілька етапів (моделей) інноваційного процесу.