7.5. Життєвий цикл технологiй (жцТх)

Питанням життєвого циклу технологій багато уваги в своїх дослідженнях приділили Н.І Чухрай та Р.Патора [172, с.214-224]. Виходячи з обмежень безпосереднього втiлення технологiї у виробах i плануючи отримати максимум вiд своїх технологiй, пiдприємство повинно оцiнити та реалiзувати повну ринкову вартість технології на вcix етапах розвитку ЦЖТх. На кожному з етапів ЦЖТх з'являються специфiчнi проблеми, якi обумовлюють вирішення вiдповiдних маркетингових завдань. Вдамося до їх переліку.

На першому етапі - розвиток технології, коли починається дослiдження, яке виявляє потенцiйну цiннiсть технології задовго до виробничого процесу. Основне рiшення, що необхiдно прийняти пiдприємству, - чи здiйснювати подальший розвиток технологiї? Зазвичай розвиток продовжується за умови, якщо майбутня технологiя має очевиднi перспективи застосування на ринку, що вiдповiдає cтратегії розвитку пiдприємства, пiдприємство володiє достатнiми фiнансовими ресурсами розвитку технології, технологiя cумісна з виробництвом i маркетинговими технологiями, очiкувана норма прибутковостi вiд проекту є вищою у порiвняннi з альтернативними iнвестицiями.

На етапi розвитку технологii пiдприємство може мати труднощi з реалiзацiєю технологічної інновації, оскiльки потенцiйнi застосування або витрати розвитку ринкових застосувань можуть бути занадто сумнiвними. Водночас, на цьому етапi iснує альтернатива, яку пiдприємства нерiдко ігнорують: розвиток технологiї не для власних потреб, а вiдповiдно до ринкових потреб конкретного клiєнта.

Нерiдко підприємство забраковує технології, якщо вони не є придатними для власного виробничого розвитку, iгноруючи можливiсть подальшого розвитку технологii для потреб органiзацiї-споживача.

Ще однiєю важливою проблемою на першому етапi ЦЖТх є відсутність квалiфiкованого персоналу, фаxiвцiв у сферi маркетингу технологiй. Фаxiвцi, якi приймають рiшення на початкових етапах стосовно майбутнього технологiї, зазвичай не є представниками маркетингової служби. Часто ринок для нової технологiї може знаходитись серед конкурентів виробу компанії, i персонал служби маркетингу не розглядає конкурентiв як потенцiйних клiєнтiв.

На другому етапі відбувається освосння технологii. По тому як пiдприємство вирiшило використати технологiю для виготовлення нових товарів власними силами чи через продаж iншим пiдприємствам, перед ним постає необхiднiсть перших iстотних витрат, якi, ймовiрно, стануть важливим чинником у прийняттi підприємством рiшення щодо того, чи продовжувати розвиток технології, чи продавати її протягом цієї стадії. Унiверсальних методик для прийняття на цьому eтапi рiшення чи продавати технологiї, чи виробляти на їх основi продукцiю, не iснує. На кінцеве прийняття рiшення впливає цiла низка чинникiв, зокрема, початковi витрати на розвиток iнновації, фiнансовий стан пiдприємства, iншi напрями діяльності підприємства та його потреби, потенцiал ринку технологій, можливiсть ринкової ceгментації, ступiнь вiдповiдностi технологiї iснуючим та перспективним напрямкам дiяльностi пiдприємства.

Третій етап - початок впровадження. Він являє собою початок впровадження технології , протягом якого пiдприємство, ймовірно, розвиватиме технологiю шляхом активного використання у виробничому npoцeci, а також розширення меж використання цієї технології. Підприємство - автор технологiї, маючи високi витрати на її розроблення i освоєння у виробничому npoцeci, порiвнює свої витрати з очiкуваними надходженнями вiд ймовiрних лiцензiйних угод.

Слід зазначити, що можуть виникати певнi проблеми.

По-перше, на цьому етапi може не iснувати достатньої кiлькостi потенцiйних клiєнтiв з необхiдними навичками використання нової технології. Водночас, поспiшний продаж лiцензiй може дискредитувати репутацiю технологічної інновації.

По-друге, продажу технологiї на цьому етапi можуть перешкоджати великi витрати часу необхiднi для придбання клiєнтами вiдносно невипробуваної технології. Доцiльно спрогнозувати реакцiю учасникiв купiвельного центру організації -споживача в процесi прийняття рiшення про придбання технологiї. Деякi фахiвцi можуть вбачати у закупiвлi технологiї ззовнi негативнi симптоми i тому можуть намагатися затримати рiшення про купівлю технологiчної iнновації, наголошуючи на необхiдностi розвитку власних технологiй.

На четвертому етапі триває активне впровадження, основною проблемою якого є обмеження продажу технології витратами на розвиток інновацій. Критичною проблемою четвертого етапу є своєчаснiсть прийняття рiшення щодо продажу технологiї. Поряд з тим, що компанiя-автор починає пожинати плоди зростання обсягiв продажу продукцiї, з'являється безлiч вагомих aргументів на користь продажу технології.

Водночас, зi сторони пiдприємства може спостерiгатись тенденцiя до пошуку аргументiв на користь вiдтермiнування продажу. Продаж технології, таким чином, нерiдко вiдтерміновується до подальших етапів ЖЦТх, коли цінність технології зменшується з огляду на зменшений інтерес клієнта, і, можливо, покращення технології конкурента.

П’ятий етап - зрілість технології. Він є відбитком періоду, коли технологiя досягає зрiлостi, її буде змінено і вдосконалено не лише автором, але i конкуруючими компанiями. Своєчасний продаж технології більше не є критичним. Замість цього компанія-автор буде цiкавитися своїми витратами виробництва, залученням покупців, яких тепер міг би зацікавити продаж технології, i співвідношенням мiж цими продажами i обсягами власного виробництва. Останні, в свою чергу, вирiвнюються або знижуються, оскiльки новий ринок для виробів, заснований на цій технології, стабілізується і насичується.

На шостому етапі триває процес деградації технології, коли технологiя досягла точки фактично універсальної експлуатації. До цього часу лiцензiйнi угоди, ймовiрно, закiнчаться i технологiя буде настiльки вiдома, що перестане являте собою iстотну комерцiйну цінність для прямого продажу. Однак, бiльш cтapi технології можуть усе ще мати ринкову цінність у країнах третього світу.

На основі виваженої оцінки ринкового потенцiалу технології важливо визначити саме такий момент для продажу, коли власнi обсяги продажу зростуть, а ринок ще не наситився. З цією метою доцільно враховувати: розмiр ринку, технологічне лідерство, стандартизацію. Активний продаж лiцензiй компанією-автором гарантуватиме те, що її технологiю буде включено у виробництво максимально великою кiлькістю підприємств.

Рiзнi технології в багатьох випадках несумісні. В такий спосiб, перша компанiя, що широко застосовує свою технологію, може успішно встановлювати технологічний галузевий стандарт. В таблиці 7.7 наведено ключові аргументи на користь продажу технології та проти нього.

Ефективна стратегiя полягає в тому, щоб досягти одночасного, широкого застосування i стандартизації технології, по можливостi перешкоджаючи конкурентам створювати технології-субститути.

Таблиця 7.7 – Ключові аргументи прийняття своєчасного рішення на етапі початку впровадження технології [172, с.223]

Аргументи на користь раннього продажу	Аргументи проти раннього продажу
Складність освоєння нового ринку власними силами. Недосконалість технічного процесу або недостатня підтримка технології на підприємстві. Відсутність необхідного рівня фінансування. Важливість досягнення стандартизації Значний потенціал використання технології.	Низька вартість недоведеної до кінцевого вигляду технологічної інновації. Високі початкові інвестиції автора у розвиток технології. Потреба використання виробничих потужностей. Висока додана вартість у виробництві.

При цьому, продаж технології є важливою передумовою успiху. Вiдтермiнування продажу може означати, що цінність технологічної інновації зменшиться, що спонукає пiдприємство продавати технологiю вже тодi, коли вона втратила свiй пiковий час.

3 огляду на вищезазначене можна запропонувати такі висновки.

1. Актуальнiсть сталого технологiчного розвитку пiдприємства передбачає необхiднiсть нe тiльки безпосереднього використання технологiчних iнновацiй у виробничому процесi, але й активного продажу цих iнновацiй на ринку.

2. Обираючи стратегiю комерцiалiзацiї технологiчної інновації, необхiдно враховувати як зовнiшнi (конкуренцiя, кон'юнктура ринку), так i внутрiшнi чинники (мета та завдання пiдприємства, наявнi ресурси та виробничi потужностi, iнновацiйна та патентна полiтика тощо).

3. Управлiння портфелем технологiй вимагає його координації i узгодження з товарною політикою, виробничим процесом та iнновацiйною активнiстю пiдприємства.

4. Ефективнiсть процесу управлiння технологiчним розвитком та комерцiйною діяльністю пiдприємства залежить вiд наявностi квалiфiкованого персоналу з маркетингу, обiзнаного iз специфiкою технологiчного та iнновацiйного менеджменту.

Oкрім високих економiчних показникiв, що досягаються шляхом ефективностi i продуктивностi, важливими є два iнших показники: гнучкiсть i адаптивнiсть. Саме завдяки впровадженню та дифузії технологiчних iнновацiй перед пiдприємством вiдкриваються можливостi гнучкостi та адаптивностi, необхiднi для виживання в сучасних ринкових умовах.

Планування інноваційного проекту займає основне місце в керуванні проектами. Основна мета планування – інтеграція всіх учасників проекту для виконання комплексу робіт, що забезпечують досягнення кінцевих результатів. План реалізації інноваційного проекту являє собою детальний, розгорнутий у часі, збалансований по ресурсах і виконавцям, взаємопов'язаний перелік науково-технічних, виробничих і організаційних заходів, спрямованих на досягнення загальної мети або вирішення поставленого завдання. Як правило, він оформляється у вигляді комплексної інноваційної програми.

Як відомо, плани підрозділяються на: продуктово-тематичні; календарні; техніко-економічні; бізнес-план.

Розглянемо етапи розробки інноваційного проекту.

Перший етап - генерування і вибір інноваційних ідей. Генерування здійснюється на основі попереднього аналізу напрямків і варіантів інноваційного розвитку, у результаті якого визначають перспективні види діяльності. З безлічі сформованих альтернатив відбирають ідеї, прийнятні для конкретного суб'єкта господарської діяльності у відповідності до його внутрішніх можливостей і потенціалу.

Другий етап - перевірка ідеї інновації. Як правило, така перевірка виконується шляхом проведення опитування (анкетування) споживачів і аналізу отриманих результатів.

Третій етап - техніко-економічне обґрунтування проекту. Це час, коли виконується попередня оцінка ефективності й ризикованості проекту, підготовка пропозицій для потенційних інвесторів, їхнє залучення, підготовка організаційно-правових і разрахунково-фінансових документів.

Четвертий етап - підготовка контрактної документації: розробка умов фінансування, контролю виконання робіт, вибір виконавців (підрядників).

П’ятий етап - підготовка проектної документації: розробка організаційно-економічних рішень, архітектурних і інженерних рішень, конструкторської й технологічної документації.

Шостий етап - випробовування інновації в ринкових умовах. Здійснюється з використанням методу пробного маркетингу. Його ціль – змоделювати на окремих ділянках ринку процеси виведення й просування товару на ринок.

Сьомий етап - розробка стратегії маркетингу. Стратегія містить в свою чергу, стратегію формування розвитку цільового ринку, товарну стратегію, цінову стратегію, стратегію просування товару, що включає збут і рух товарів; стратегію створення й стимулювання попиту.

Восьмий етап - комерційне виробництво інновації: керування виробництвом, кадрами, фінансами, збутом, контроль ринкових можливостей і загроз, здійснення необхідних коректив.

Необхідно пам’ятати, що витрати на кожному етапі, у порівнянні з попередніми, значно зростають, тому ретельний аналіз рішень дозволяє знизити ймовірність можливих негативних наслідків.