1970 — Компакт-диск

Джеймс Расселл (1931), фізик лабораторії Battelle Memorial Institute (Річланд, Вашінгтон) і аматор звукотехніки, всіляко намагався поліпшити звучання своїх старих вінілових платівок. Він запропонував ідею оцифрування музики і її запису на фоточутливий диск за допомогою світлових спалахів. Це дало б змогу ЕОМ зчитувати музику без фізичного контакту з джерелом, відразу вирішувало проблему старіння і зносу. Перші компакт-диски були з пластинки фонографа. Расселл продовжив розроблення CD-ROM технологій (пристроїв зчитування пам'яті), які нині поширені і дають змогу створювати не тільки музичні, а й DVD- і програмні диски. Тепер протягом лише одного року продається понад 3 млрд. записуючих дисків.

1971 — Мікропроцесор

Роберт Нойс, учасник програми розроблення інтегральної схеми в Fairchild, став співзасновником компанії Intel, що спеціалізується на виробництві мікросхем. Група фахівців цієї компанії на чолі з Марсяном (Тед) Хоффом зробила ще один крок на шляху до мініатюризації комп'ютерів, умістивши ЦПУ в одній мікросхемі. Перша модель мікропроцесора, розроблена для японської компанії калькуляторів Busicom, могла виконувати 60 тис. операцій у секунду — стільки ж, скільки 30-тонний комп'ютер ENIAC, створений двома десятиліттями раніше.

1972 — Комп'ютерно-томографічне зображення

Годфрі Хоунсфілд і Аллан Кормакк, працюючи порізно, створили метод, при якому замість рентгенівської плівки використовувалися кристали, навколо людини оберталася фотокамера, а комп'ютер зіставляв отримані багаторазові зображення. У результаті вдалося одержати детальне зображення внутрішніх органів тіла людини. Незабаром після цього професор хімії Пауль Лотербер опублікував статтю, в якій запропонував одержувати зображення за допомогою ядерного магнітного резонансу, що призвело до розвитку ядерної магнітно-резонансної томографії, яка дозволяє одержувати тривимірні зображення внутрішніх органів.

1972 — Операційна система unix/c

Дослідники компанії Bell Labs Денніс Річі (1941) і Кеннет Томпсон (1943) розробили систему, засновану на простих дискретних командах, що застосовувалася в пристроях із багатьма завданнями і підтримувалася користувачами: один користувач міг запустити перевірку орфографії, у той час як інший займався створенням документа. Нині С-програмування існує в різних формах і реалізаціях; UNIX продовжують використовувати для керування більшістю інтернет-серверів і великих економічних систем.

1979 — великоформатна таблиця

Деніел Бріклін (1951) і Боб Франкстон (1949) винайшли комп'ютерну програму VisiCalc, що звільнила бухгалтерів та інших професіоналів від багатогодинної паперової роботи, спростивши запис фінансових даних і прискоривши їхній порівняльний аналіз. Програма VisiCalc стала значним внеском у процес комп'ютеризації, оскільки показала реальні можливості застосування ПК.

1995 — сповільнювач протеази

У грудні 1995 р. фармацевтична компанія Hoffmann-La-Roche одержала схвалення на препарат Invirase, перший сповільнювач протеази для ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Препарат нового класу припиняв дію ферменту протеази в клітинах організму людини: з'явилася надія на лікування від СНІДу.

1995 — Інтернет-бізнес

Спокушений новою формою бізнесу, Джеффрі Безос почав продавати книги по мережі на Amazon.com, а Піерр Омідіар запустив ЕЬау— ринок он-лайн. Сотні інших підприємців пішли цим шляхом, продаючи усе — від велосипедів до жувальної гумки.

2000 — автоматизований прилад визначення послідовності ДНК

За допомогою 300 швидкодіючих приладів визначення послідовності ДНК генетик Дж. Крейг Вентер зробив переворот у науковому світі: його компанії Celera Genomics усього за два роки при бюджеті в $270 млн. вдалося розшифрувати повний генетичний код людини. Вивчення генетичних розбіжностей серед людей дасть змогу вченим ефективніше діагностувати і вилікувати діабет, шизофренію й інші захворювання.

1972 — комп'ютерно-томографічне зображення

Годфрі Хоунсфілд і Аллан Кормакк, працюючи порізно, створили метод, при якому замість рентгенівської плівки використовувалися кристали, навколо людини оберталася фотокамера, а комп'ютер зіставляв отримані багаторазові зображення. У результаті вдалося одержати детальне зображення внутрішніх органів тіла людини. Незабаром після цього професор хімії Пауль Лотербер опублікував статтю, в якій запропонував одержувати зображення за допомогою ядерного магнітного резонансу, що призвело до розвитку ядерної магнітно-резонансної томографії, яка дозволяє одержувати тривимірні зображення внутрішніх органів.