7.2. Діагностика достатності потенціалу організації для реалізації інноваційного проекту

Інноваційний потенціал – критична маса ресурсів господарюючого суб'єкта (інтелектуальних, науково-дослідних, інформаційних і т.д.), необхідна й достатня для його розвитку на основі постійного пошуку й використання нових сфер і способів реалізації ринкових можливостей, пов'язаних з модифікацією й формуванням нових ринків збуту. Інноваційний потенціал підприємства включає ряд складових: ринковий потенціал, інтелектуальний потенціал, кадровий потенціал, технологічний потенціал, науково-дослідний потенціал, потенціал економічних контрагентів, інформаційний потенціал.

Оцінка достатності інноваційного потенціалу, яка передбачає аналіз кожної зі складових, досить детально подана С.М.Ілляшенком [55с. 234-241].

Ринковий потенціал. Він характеризує ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім умовам, які задано ринковим середовищем. Про ослаблення ринкової складової свідчить наступне: зменшення частки ринку, ослаблення конкурентних позицій, зниження адаптаційних можливостей. За дану складову відповідає служба маркетингу.

Оцінку ринкового потенціалу проводять для кожного з розглянутих варіантів інноваційного розвитку. Для цього є доцільним проведення SWOT – аналізу: оцінюється характер впливу кожного фактору зовнішнього й внутрішнього середовища на можливість реалізації конкретного варіанта розвитку за допомоги коефіцієнта впевненості.

Значення коефіцієнта варіюються в інтервалі (-1: +1) і визначаються на основі наявних статистичних даних минулих періодів або методом експертних оцінок. Знаком "+" оцінюються сприятливі можливості й сильні сторони, знаком "-" погрози й слабкі сторони. Висновок про достатність ринкової складової для реалізації конкретного проекту інноваційного розвитку здійснюють на основі отриманої підсумкової оцінки (табл. 7.6) .

Інтелектуальний потенціал визначає можливості генерації ідей інновацій і доведення їх до рівня технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень. Рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу може бути розрахований за допомоги наступних показників: плинність кадрів високої кваліфікації (відношення кількості співробітників, що звільнилися, кваліфікації до загального числа співробітників даної кваліфікації); питома вага інженерно-технічних працівників і науковців (відношення їхнього числа до кількості співробітників); показник винахідницької (раціоналізаторської) активності (кількість винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих або інженерно-технічних працівників); показник рівня утворення (відношення кількості співробітників, що мають вищу або фахову освіту за профілем діяльності підприємства до загальної чисельності співробітників).

Таблиця 7.6 – Оцінка ступеня впливу факторів зовнішнього й внутрішнього середовища

Значення підсумкового коефіцієнта впевненості	Можливість реалізації стратегії	Характеристика ринкового потенціалу
-1	Умови відсутні
(-1;-0,8)	Умов практично немає	Кризовий стан
(-0,8;-0,6)	Умови мінімальні	Потенціал недостатній
(-0,6;-0,3)	Більше свідоцтв «ні» а ніж «так»	Потенціал, швидше за все, недостатній
(-0,3;+0,3)	Ситуація невизначеності	Ситуація невизначеності
(+0,3;+0,6)	Можливості незначні	Потенціал слабкий
(+0,6;+0,8)	Є всі умови для реалізації	Потенціал достатній
(+0,8;+1)	Можна реалізовувати	Потенціал високий
+1	Повна впевненість в успіху

Розраховується інтегральний показник :

Пін = ∑ (1- δi) * Вi), (1.2)

Де: Пін – кількість показників; Вi – вага і-го показника; відносна оцінка i -го показника.

Відносна оцінка (порівняння з іншим підприємством або минулим періодом) розраховується: δI = Пi / Пmax, якщо більше значення показника є кращим; δI = Пmin / Пiн, якщо менше значення показника є кращим.

Розраховується середнє значення інтегрального показника для галузі (або за кілька років), порівнюється інтегральний показник із середнім значенням. Робляться висновки про зростання (падіння) рівня даного потенціалу.

Кадрова складова. Її характеризує здатність персоналу використати нові технології, реалізовувати нові організаційні й управлінські технології, виготовляти нові товари. Розрахунок рівня кадрової складової виконують аналогічно попередньому, вносячи зміни до складу показників (відтік кадрів, плинність кадрів, фізичне старіння кадрів, низька кваліфікація кадрів, сумісництво - низька віддача, можливість відтоку інформації).

Технологічна складова відображає здатність оперативно перебудовуватися, переорієнтовувати виробничі потужності й налагоджувати виробництво нових видів продукції. Розрахунок рівня кадрової складової виконують аналогічно попередньому.

Перелік показників: рівень прогресивності технологій (відношення кількості сучасних технологій до їхньої загальної кількості в організації); рівень прогресивності продукції (кількість найменувань виготовлених нових прогресивних видів продукції до їхнього загального числа); рівень технологічного потенціалу (частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальному числі нових рішень, використаних у виробничому процесі).

Інформаційна складова характеризує ступінь повноти, точності, суперечливості інформації необхідної для прийняття ефективних рішень.

Показники рівня інформаційної складової: коефіцієнт повноти інформації (К_п); коефіцієнт точності інформації (К_т); коефіцієнт суперечливості інформації (К_пр).

Рівень інформаційної складової інноваційного потенціалу:

К_і = К_п*К_т*К_пр (1,3)

При цьому, якщо: К_і більше 0,7 - рівень високий; К_і (0,3;0,7) - рівень середній; К_і менше 0,3 - рівень низький.

Потенціал економічних контрагентів. Характеризує можливість приведення у відповідність інтересів суб'єктів інноваційного процесу (постачальники, торговельні й збутові агенти, інвестори, споживачі).

Оцінюється ступінь зацікавленості конкретного контрагента в просуванні на ринку певної новації в розрізі критеріїв: розширення адаптаційних можливостей; зростання конкурентного потенціалу, розширення ринку, зростання прибутку, підвищення економічної безпеки, підвищення іміджу.

Відносна оцінка j контрагента за критеріями:

Оj i = Оi/Оmax, (1,4)

де: Оi - бальна оцінка j контрагента за i критеріми; Оmax - максимально можлива оцінка.

Сукупну оцінку надійності взаємодії з контрагентами розраховують:

Н j = Оji *Вji, (1,5)

де: Вj i - вагомість i критерія для j контрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усіма контрагентами розраховують, як середньоарифметичну, при цьому: (1; 0,75) - високий рівень достатності; (0,75; 0,5) - нормальна достатність потенціалу; 0,5 - невизначений стан; (0,5; 0,25) - критичний стан; (0; 0,25) - кризовий стан.

Науково-дослідна складова. Характеризує наявність запасу результатів науково-дослідних робіт, достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень і використання новацій у виробництві.

Показники за якими вона визначається: частка витрат на НДПКР в обсязі виготовленої продукції (5%), частка витрат на впровадження нових технологій і нової техніки в обсязі зробленої продукції (5%); частка наукових, інженерних і технічних кадрів у загальній кількості працюючих (15%), співвідношення витрат на НДПКР і витрат на впровадження нової техніки (2/3).

Інноваційний потенціал в цілому по підприємству визначають у такій послідовності:

• визначення вагомості кожної складової інноваційного потенціалу (Вi);

• відкоригування відносних оцінок складових на відповідні ваги;

• розрахунок інтегральної оцінки інноваційного потенціалу як

середньозваженої.

Чим точніша оцінка до 1, тим вище інноваційний потенціал. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення інноваційного потенціалу.

Результати оцінки використовуються для проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення його рівня, відповідно, на розширення адаптаційних можливостей підприємства.