2.3. Моделі інноваційного розвитку

Перший етап 1955 р. — середина 60-х рр. носить назву концепції проштовхування (концепція пропозицій), характеризує модель, що підштовхується технологіями (science-push; technology push-model) та робить наголос на дослідницьких і технологічних аспектах інноваційного процесу [79].

В основу концепції пропозиції покладено лінійну модель наукових досліджень і промислових інновацій, яка об’єднує ланцюг успішних взаємопов’язаних дій. Вони розпочинаються з фундаментальних наукових досліджень і далі проходять через прикладні і дослідницькі роботи, розроблення ідей нового продукту і процесу створення й дослідження потиту, переходячи до промислового виробництва і закінчується комерціалізацією нової технології. Це простий лінійно-послідовний процес з упором на роль НДДКР і відношенням до ринку лише як до споживача результатів технологічної активності виробників.

За своєю природою «концепція пропозицій» є відносною моделлю, але кожний зв'язок у ланцюгу залежить від інших зв’язків, що визначає характер дії представленого потоку. Суттєвим недоліком моделі є те, що мало уваги приділяється виробничому процесу. Концепція пропозиції характеризується значним рівнем ризику та невизначеності. Наукові дослідження можуть проводитись роками, вимагаючи залучення значних коштів і висококваліфікованих спеціалістів, та мати високу ймовірність комерційного провалу. Проте за умовами успіху на ринку, фірма – «піонер», як правило, отримує стійку перевагу на надприбутки внаслідок монопольного становища на ринку.

Концепція попиту інновацій – другий етап еволюції управління інноваційним процесом (кінець 60-х — початок 70-х ХХ ст.), отримала назву концепції втягування попитом (demand-pull). Цей етап розвитку інновацій являє собою також лінійно-послідовну модель з упором на важливість ринку, на потреби якого реагують НДДКР.

Процес інновацій, як передача наукових або технічних знань безпосередньо у сферу задоволення потреб споживача, це перетворення товару у носія технології цього задоволення. Незадоволені потреби споживачів на ринку ініціюють виникнення науково-технічної ідеї, яка обумовлена темпами розвитку науково-технічного прогресу. Після оцінки розглядуваної ідеї, одним з методів творчого мислення, серед яких «мозкова атака», вона доводиться до кінцевої форми або відкидається як неприйнятна.

Третій етап еволюції управління інноваційним процесом початок 70-х — середина 80-х рр. Являє собою сполучену інтегровану модель (соuрlіng mоdel). Основні положення інтегрованої моделі управління НДДКР ґрунтуються на тісній співпраці стратегічного керівництва суб’єкту господарювання з керівництвом досліджень у створенні портфеля дослідницьких тем (проектів) на зразок портфеля продуктів чи технологій, які визначаються в процесі стратегічного аналізу підприємства. Формуючи портфель дослідницьких тем, слід керуватися наступними принципами: принципом врахування стратегічного контексту суб’єкта господарювання; принципами партнерство осіб, які діють в дослідженнях і управлінні підприємства; принципом інтеграції стратегій розвитку та бізнесу.

Інтегрована модель інноваційного процесу, значною мірою, це комбінація першого й другого поколінь з акцентом на зв'язку технологічних здатностей і можливостей з потребами ринку, головною суттю якої є міцне закріплення НДДКР в системі управління підприємством і в моделі стратегічного управління .

Четверте покоління: середина 90-х рр. ХХ ст. — до теперішнього часу, пов'язується з управлінням НДДКР, яке закладає асоціювання інноваційних процесів, що проходять як у мережі, так і поза нею. Цей вид управління інноваційним процесом пов'язується з фундаментальною співпрацею в сфері НДДКР. Необхідно відзначити, що в четвертому поколінні усе більш зростаючу роль відіграє маркетинг. Маркетинг триває на всьому шляху: від фундаментальних досліджень до післяпродажного обслуговування готової продукції.

Можна з упевненістю сказати, що з появою Internet і тенденцій глобалізації починається розвиток наступної - п'ятої моделі управління інноваційним процесом, більш динамічної і складної за кількістю залучених факторів. П’ята модель, за П.Друкером [44], закладає основи до створення і реалізації інноваційних процесів у мережевих системах, які виходять за межі підприємств і національних кордонів.

Зараз формується концепція нової парадигми транснаціональних інновацій, яка визначає потребу переміщення знань (інформації) між осередками, розкиданими в різних географічних регіонах. Це переміщення має інтерактивний характер і веде до створення глобальної системи створення знань і трансферу інновацій.

Наступним наслідком інтеракційних моделей може бути мережева модель, в якій інноваційні процеси об’єднуються у мережі для реалізації більш складних проектів [172, с.47]. Мережа може мати різний характер. Її головною цінністю є здатність до створення знань віртуальної інтернетівської фірми. а потім дифузії цих знань до кооперантів. У таблиці 2.1 показано перехід від лінійної до зінтегрованої моделі управління інноваційним процесом.

Таблиця 2.1 – Перехід від лінійної до зінтегрованої моделі процесу інновацій [172]

Складові	Лінійний процес	Зінтегрований процес
Об'єкт управління	Технологічний процес	Цілий ланцюг вартості
Рушійні сили	Технології	Міжфункціональні колективи
Провідний інноватор	Функціональні експерти	Міжфункціональний інтегратор
Процес	Періодичний	Постійний

Таким чином, у повному обсязі інноваційний розвиток суб’єкту господарювання носить комплексний, системний характер і охоплює наступні види діяльності: виникнення ідеї, маркетинг, планування, наукові дослідження, проектно-конструкторсько-технологічна діяльність, виробництво, кадрове забезпечення, тобто наскрізний цикл реалізації нововведень - від виникнення ідеї до її практичної реалізації й збуту, має багатогранний, багатоплановий характер, втілюючи в собі єдність технологічних, організаційних і соціальних нововведень.