Примітки

1. Калакура Я. С. Історизм української національної ідеї // Україна: національна ідея. – К., 2003. – С. 35.

2. Там само. – С. 37.

3. Там само. – С. 38.

4. Там само. – С. 40.

5. Кукса Т. В. До питання про поняття «етнос», «нація», «національна ідею». – С. 35.

6. Бубер М. Два образа веры. – М., 1999. – С. 126.

7. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. – С. 19.

8. Лісовий В. Що таке національна (українська) ідея? // Націоналізм: Антологія. – С. 593.

9. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. – С. 27.

10. Там само. – С. 163.

11. Бичко А. К. Леся Українка. Світоглядно-філософський погляд. – К., 2000. – С. 17.

12. Бубер М. Два образа веры. – С. 87-88.

13. Ільїн В. В. Поліфонія гуманістики українського філософського мислення // Філософські обрії. Вип.3. – Київ-Полтава, 2000. – С. 52-53.

14. Бочковський О. Вступ до націології. – С. 88.

15. Там само. – С. 91.

16. Воронкова В. Метафізичні виміри людського буття. – Запоріжжя, 1999. – С. 75.

17. Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и высупления. – С. 91.

18. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – С. 399.

19. Там само.

20. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. – С. 62.

21. Лой А. М. Сознание как предмет теории познания. – К., 1988. – С. 89.

22. Кульчuцькuй О. Основи філософії і філософічних наук. – С. 660.

Філософія людиноцентризму

І

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДУХОВНОСТІ

1. Антропоцентризм доби Відродження

2. Концептуальні ідеї українського ренесансного людиноцентризму

3. Національна духовність в епоху бароко

І. Формування національної духовності

Національна ідея – явище синкретичне. Вона народжується завдяки духовним процесам у соціаАьно-економічній та культурній сферах. Національна ідея репрезентує новий характер філософського освоєння дійсності, у ній втіюоється інший спосіб мислення, стверджується принципово новий тип світогляду. Вона є «духовним образом», який формується і перебуває в певному історичному просторі й конкретному історичному часі через співіснування і послідовність. Національна ідея має свою історію, у ній концентрується інтелектуальна культура мислення минулого, яка ніколи не втрачає свого значення. Зміст національної ідеї не лише повертається до минулого й відштовхується від нього, але й надає нового смислу його ідеям і в цьому розумінні відроджує національну свідомість. У концептуальних смислах історії культури, філософії, науки народжується і розвивається національна ідея, а разом з нею – особистість. Ядром української національної ідеї є людuноцентрuзм, який формувався в епоху Ренесансу, хоча бере витоки з духовності Київської Русі. Для європейських країн Ренесанс – це не тільки епоха зародження буржуазних відносин, утворення національних держав і націй замість етносів, світськості замість релігії, формування громадянських прав, а й повернення до гуманістичних традицій античності. Виникає потреба виходити насамперед із інтересів людини, з її відношення до світу, до предметних і духовно-культурних основ життя. Людиноцентризм – основа українського буття і його національних засад.