60 Частина перша

рування ними, лежить в основі професіоналізму, тобто майстерності. А це в свою чергу веде до професіоналізації дій, виникнення відповідної професії й підготовки відповідних фахівців. Таким чином, організоване спілкування, яким є масова комунікація, давним-давно набуло ознак професіональної ді-яльності й поставлене у виробничі умови поряд з розвитком засобів масової комунікації, без яких ефективний зв’язок з масами неможливий, тобто поряд з виникненням індустрії мас-медіа. Згідно з визначенням масового спілку-вання, взятого зі словника A Dictionary of Communication and Media Studies (Ed. by J. Watson and A. Hill.— London, New York, Sydney, Auckland, 1997.— C. 132—133), цим терміном позначають “інституалізовані (виділення на-ше.— Автор) форми виробництва і розповсюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаю-чи значний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуван-ні, через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапису” (подано у перекладі О. В. Зернецької (Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.: Освіта, 1999. С. 19).

Як бачимо, організація процесу масового спілкування досягла такого рівня відповідальності й серйозності, що за організацію справи масового спілкування відповідають цілі установи, заклади, фабрики (“інституалізовані форми виробництва і розповсюдження”) і кожен відповідає за організацію певного процесу масової комунікації (“розподіл праці в їхньому виробничо-му процесі та функціонуванні”), оскільки процес організації масового спіл-кування є складним (“через складне посередництво друку, фільму, фотогра-фії та звукозапису”).

Отже, беручи до уваги професіональний аспект масової комунікації на сучасному етапі, ми можемо запропонувати таке її визначення:

Професіональна масова комунікація — це майстерно організоване спіл-кування у вигляді суспільно-культурної діяльності,

учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (професійні ко-муніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами дер-жави, вимогами технології організації мовлення й спілкування,

і, з іншого боку, маса людей (маси, комунікат),

на яку здійснюють уплив професіональні мовці через засоби масової ко-мунікації, зокрема засоби масової інформації, за допомогою масової інфор-мації,

що є продуктом професійної масовоінформаційної діяльності у сфері ін-формаційної індустрії як “інституалізованої форми виробництва і розпов-сюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробниц-тві й функціонуванні через складне посередництво друку, фільму, фотогра-фії та звукозапису” (J. Watson, A. Hill).

Частина перша 61

При аналізі й визначенні масової комунікації слід завжди розглядати це явище в двох професійних аспектах — технологічному й змістовому, врахо-вуючи вплив часу на розвиток явища масового спілкування, а відтак профе-сійної діяльності комуніканта:

1) це сучасний набір технічних засобів для давно відомого впливу на пси-хіку людей, який спирається на давні, архетипічні механізми масифікації;

2) це не тільки новітні технології, що використовують стару психологічну основу; це ще й принципово нові власне змістові компоненти психологічно-го впливу. “Сучасний комунікатор не просто має зручні системи зв’язку з чисельною аудиторією — він транслює якісно інші повідомлення, які викли-кають не просто сугестію, заціпеніння, сліпого підкорення й некритичного наслідування” (Ольшанский Д. В. Психология масс. СПб, 2001. С. 295). Ма-сова комунікація — це не просто мільйонні тиражі чи “сугестор” з екранів телевізорів чи репродукторів. Це не просто старі сугестивні форми й засоби, а нові “контрконтрсугестивні”, тобто такі форми й засоби, які викликають довіру, роблять спілкування відкритим, демократичним, але в результаті ма-сифікують психіку.

Професійне масове спілкування завжди пристосовується до нових вимог нового часу, витворюються новітні техніки впливу в суспільному контенті (змісті), що постійно змінюється.

1.6.2. Модель масової комунікації.

Суть моделювання полягає у виділенні компонентів системи модельова-ного явища і структурних зв’язків між ними.

В основі розглянутих і запропонованих вище визначень лежать моделі масової комунікації, тобто певні уявлення про це явище.

Які бувають моделі масової комунікації, про це мова йтиме у третій час-тині підручника. У цьому ж параграфі запропоновано ту модель, яка лежить в основі теорії масової комунікації, що вивчається.

Запропонована модель включає як обов’язкові компоненти:

— професійних комунікантів, які працюють в сфері масовоінформаційно-го виробництва і залежать від цієї сфери, мають ризики від своєї діяльності, зазнають усіх суспільно-політичних, економічних, психологічних та інших впливів, в контексті яких й існує масовоінформаційна індустрія;

— масову інформацію у формі різних масовоінформаційних продуктів, що виступають знаряддям впливу на маси чи людину, яка масифікується;

— засоби поширення масової інформації;

— канал поширення масової інформації, який може зазнавати різних пе-решкод у вигляді шумів, що накладаються на масову інформацію і заважа-ють або її поширенню, або її проходженню, або її сприйманню;

62 Частина перша

64 Частина перша

— фільтри, тобто організовані форми, засоби, умови обмеження і препа-рування масової інформації. Фільтри можуть бути внутрішньосистемними (їх “розставляють” самі фахівці зі спілкування, виходячи, наприклад, з ви-робничої необхідності; це можуть бути обмеження, які накладають редакто-ри згідно з внутрішньою редакційною політикою) або зовнішніми (наприк-лад цензура). До фільтрів належать і “лідери думок”, ті особи, які висува-ються масою як тимчасові лідери і є проміжною ланкою між комунікантами та пасивною частиною маси. Але “лідери думок” не є власне професійними комунікантами (вони “не дотягують” до цієї ролі через своє “скромне” місце й призначення в системі масового спілкування): “лідери думок” самі є об’єк-том впливу, але вони виконують роль суб’єкта-фільтра спілкування тільки в своєму середовищі;

— комуніката, в особі якого виступають маси, штучно сформовані або стихійні, люди, що зазнають масифікації;

— суспільні умови, що визначають характер, спрямування і зміст сприй-мання й розуміння масової інформації;

— механізми сприймання і розуміння масової інформації, робота яких зу-мовлена різними факторами;

— мотиви, цілі, смисли комуніканта, зміст яких свідомо чи несвідомо по-в’язаний з прогнозованими реакціями комуніката;

— власне реакція комуніката, яка, з точки зору успішної комунікації, має збігатися з прогнозованою комунікантом. Реальна реакція комуніката на ко-муніканта називається зворотною, якщо комунікант її відстежує.

Частина перша 65

Розділ 2.

Маси

У психологічній масі дуже дивним є таке: якими б не були індивіди, що її становлять, якими б подібними чи неподібними не були їхній спосіб життя, справи, їхній характер і ступінь інтелігентності, але одним тільки фактом свого перетворення в масу вони отримують колективну душу, завдяки якій інакше відчувають, думають і чинять, ніж кожен із них окремо відчував, думав і чинив би. Є ідеї й почуття, що проявляються або перетворюються в дію тільки в індивідів, поєднаних в маси. Психологічна маса є провізорною (тимчасовою) істотою, яка складається з гетерогенних (неоднорідних) еле-ментів, що на мить з’єдналися, подібно до клітин організму, які своїм об’єд-нанням створюють нову істоту з якостями зовсім іншими, ніж якості ок-ремих клітин. Так сказав про масу основоположник теорії мас Ле Бон.

За словами каліфорнійського професора Джеймса Лалла:

“Коли термін “масовий” застосовується до мас-медіа — напри-клад “засоби масової інформації”, то здається, що шкода від цього невелика, оскільки термін характеризує здатність техніч-них засобів комунікації долати великі відстані та досягати бага-тьох людей… Але коли ми описуємо людей, вживаючи прикмет-ник “масовий”, наприклад “масова аудиторія”, смисл його сут-тєво змінюється. Особливо у західних суспільствах, побудованих на засадах прав і свобод особи, не багатьом людям подобається, коли про них кажуть, як про частину “маси”. Термін “маса” та-кож передбачає соціальні відмінності; використання терміна поділяє світ на еліту та нас — велику невмивану масу”*.

Для розуміння природи масової комунікації і всього того, що відбуваєть-ся на її арені, необхідно зрозуміти найголовніше: хто такі МАСИ? Від розу-міння їх, заради кого працює ціла армія “різноманітних соціальних ролей”, їх, хто є великою рушійною силою для людства, залежить розуміння і при-роди тих інститутів, які покликані працювати в середовищі масової комуні-кації, і природи засобів, що забезпечують масове спілкування, відповідно, і суті професіоналізму журналістського.

2.1. Поняття про маси.

Маса — це не проста сукупність особистостей, а нова психологічна єд-ність людей, яка формується й певним чином поводить себе під упливом ма-

* Цит. за перекладом Джеймс Лалл. Мас-медіа, комунікація, культура. Гло-бальний підхід.— К.: “К.І.С”, 2002.— С. 104 зі змінами стилістичними, ор-фографічними та пунктуаційними у тексті цитати через помилки в перекладі.

6

6 Частина перша

сового настрою, що виникає у результаті конфлікту між прагненнями й досягненнями людей.

Формування маси через виникнення масових настроїв відбувається в ре-зультаті впливу якогось джерела зараження, прикладу для наслідування. Це може бути

“служитель релігійного культу, поширювач пліток і чуток, теле-візор або інший засіб масової інформації, насамкінець, політич-ний лідер. І всі вони, психологічно, виконують одну функцію — зрозуміло, кожен по-своєму. Однак у всіх цих випадках ми маємо справу з кимось або чимось, хто або що навіює, як треба роби-ти, проголошує істинні цінності, демонструє зразкову пове-дінку (виділення наше.— В. Р.)” (Ольшанский Д. В. Психология масс. СПб, 2001. С. 9—10).

Маса тисне на людину, активізує в ній отого масового черв’ячка, який живе у кожному з нас.

“Маса не тільки допомагає виживати — дуже часто маса при-гнічує людину і, звичайно ж, дуже змінює її поведінку. Настільки, що потім людина ніяк не може повірити в те, що вона робить у рядах маси. На людину, яка перебуває в масі, діють особливі пси-хологічні закони. Маса заражає людину, змушує її наслідувати собі, часто навіть навіює те, що у звичайному стані і в голову не прийшло б. У масі виникають особливі психологічні стани. Під впливом складних емоційних реакцій виникають неочікувані види масової поведінки. І тоді, здавалось би, нормальні люди здатні на масову агресію або ж масову паніку. Тоді виникають натовпи, здатні “бити і рятувати”, не даючи собі звіту в тому, для чого вони це роблять. Існують, звичайно, і більш спокійні різновиди мас — “публіка”, яка сидить перед телевізорами, збирається на мітинг або навіть засідає в парламенті. Однак і тут діють ті ж механізми масової поведінки: і така, здавалось би, пристойна публіка принагідно може перетворитися в оскаженілий і розв’яз-ний натовп” (Там само. С. 8—9).

Маса — це не десь там, а ось тут, де “я”. Безперечно, вона складається з конкретних людей, але в тім-то й річ, що кожна людина, ставши членом маси, масовою людиною, втрачає свою конкретність і перетворюється в час-точку єдиного соціально-психологічного організму — маси. Підставою для такого перетворення є те, що оте масове від природи живе у кожному з нас.

“Масова людина — наш прямий предок. Спочатку була масова свідомість, і тільки потім з неї почала виділятися свідомість ін-дивідуальна. До того ж цей процес відбувається до цього часу.

Частина перша 67

Нам так і не вдалося поховати того печерного предка — він хо-вається десь всередині нас, у підсвідомості, і періодично вилізає назовні. Такі вже ми є, люди — з одного боку, дуже індивідуальні, а з іншого — значною мірою масові істоти” (Там само. С. 9).

З цих характеристик і зауважень російського дослідника мас Д. В. Оль-шанського формується уявлення про те, що ж таке маса. Але не поспішаймо з визначенням, а зробімо огляд тих дефініцій, які існують у нашій та зару-біжній науці.