1.4.2. Рекламна комунікація.

Масова комунікація є середовищем для рекламної діяльності. Особливіс-тю працівників сфери реклами, на відміну від працівників мас-медіа, є чітка визначеність щодо цілей рекламних кампаній — забезпечити коло потенцій-них покупців рекламованого товару чи користувачів рекламованої послуги.

Питання ефективності рекламної продукції розглядається як першочерго-ве, оскільки за тим стоїть бізнес. Тому питання впливу реклами на аудито-рію, громадськість розглядається як питання номер один. Зовсім непрофе-

Частина перша 37

сійним буде формулювання мети спілкування у рекламній сфері на зразок журналістських формулювань: забезпечити громадськість рекламою (?) або поширювати рекламу серед людей (?) Такі цілі можуть бути суто інформа-ційно-виробничими, а не комунікаційними.

Для рекламної комунікації суттєвим є використання суб’єктно-об’єктної форми спілкування, маніпулятивної форми, демонстративно-розважальної поряд з іншими формами масової комунікації. Власне, використовуються всі ті формати рекламної продукції, які забезпечують їй максимально високий рівень впливогенності.

Для забезпечення ефективності рекламної діяльності фахівці професійно підходять до вивчення реакцій аудиторії на рекламну продукцію. Рекламісти обирають суб’єктно-суб’єктний підхід до масової комунікації як науковий, професійний і технологічний спосіб підвищення якості продукції.

Масова комунікація у рекламній діяльності є обов’язковим її компонен-том, адже тільки завдяки їй рекламісти можуть забезпечити виконання ос-новного свого завдання — залучити максимальну кількість покупців до рек-ламованого продукту чи максимальну кількість користувачів рекламованої послуги.

На відміну від масмедійних комунікацій рекламна комунікація тримаєть-ся на серйозному вивченні психології людей, їхніх потреб з метою забезпе-чити ефективний вплив реклами на людей.

1.4.3. PR-комунікації.

Паблік рилейшинз (public relations — PR, зв’язки з громадськістю) є ви-дом суспільної діяльності, пов’язаної з формуванням потрібної громадської думки стосовно певної організації чи особи. Масова комунікація є основним середовищем, в якому функціонують інститути PR, адже вони покликані впливати на громадськість насамперед через канали комунікації та за допо-могою ЗМК.

Особливістю PR-комунікацій,— а до них належать комунікації для ство-рення іміджу організацій, осіб, створення брендів, формування або підтри-мання громадської думки про організації чи особи,— є принципове зосере-дження фахівців зі зв’язків з громадськістю на комунікаційній інтенції. Увесь інтерес фахівців лежить в площині прогнозованих реакцій громади, які за будь-яку ціну необхідно викликати, аби досягти поставленої мети: створити певну думку про когось чи щось; зацікавити когось чимось тощо. PR-комунікації через те є класичним представником масового спілкування. Технологізується не тільки процес виготовлення інформаційного продукту, як те маємо у масмедійних комунікаціях, а ввесь процес спілкування — від формування задуму до його реалізації й отримання потрібної реакції від ко-муніката. Інформаційне виробництво для піарників є важливим, але проміж-

38 Частина перша

ним технологічним етапом чи процесом у цілісному “виробництві” впливу на людей.

1.4.4. Пропагандистська комунікація.

Пропаганда є різновидом суспільної діяльності, пов’язаної з масовим пе-реконанням у правильності чи неправильності тих або інших ідей, думок, понять, принципів. Пропагувати здоровий спосіб життя означає переконува-ти людей у тому, що такий спосіб є кращим.

Як і у випадку зі зв’язками з громадськістю, для пропаганди дуже важли-вою є масова комунікація, оскільки вона дозволяє пропагандистам макси-мально ефективно досягати своєї мети.

Пропагандисти використовують майже всі форми масового спілкування, аби тільки виконати визначені завдання, спрямовані на корекцію масової свідомості.

Пропаганда відрізняється від паблік рилейшинз тим, що вона спрямована на зміни в громадській думці, масовій свідомості стосовно явищ ідеологіч-ного характеру. Паблік рилейшинз пов’язані теж зі змінами громадської ду-мки чи масової свідомості, але стосовно конкретних організацій або осіб, зі створенням необхідного їм іміджу. Крім того, фахівці з PR відзначають, що піарники “працюють” з комунікаційною правдою, тобто тією частиною ві-дображеної реальності, яка може становити інтерес для комуніката. Пропа-гандисти ж можуть свідомо вдаватися до міфотворчості й поширювати не-точні або неперевірені факти.