96 Частина перша

вати масу і перетворити її на організовану групу.

Про місце і роль суспільної думки в контексті існування маси правдиво сказав Х. Ортега-і-Гасет: “Маса людей не має думки. Народ ніколи не мав ні-яких ідей; він не володіє теоретичним розумінням буття речей. Непридат-ність до теоретичного мислення заважає йому приймати розумні рішення і складати правильну думку. Через це думки треба заганяти в людей під ти-ском зовні, як змазувальне масло в машину”*.

Формування суспільної думки, через таке уявлення про масу, перетворю-ється більшою мірою на процес не раціонального, а емоційного впливу на людей. “Схильну до всіх крайнощів масу й збуджують також лиш надмірні подразнення. Той, хто хоче на неї впливати, не потребує логічної перевір-ки своєї аргументації, йому треба живописати найяскравішими фарба-ми, перебільшувати і завжди повторювати те саме (виділення наше.— В. Р.).

Оскільки маса в істинності або хибності чогось не вагається і при цьому усвідомлює свою величезну силу, вона така ж нетерпима, як і підвладна ав-торитету. Вона поважає силу…” (Фрейд, Зигмунд. Психоаналитические этюды.— Минск: ООО “Попурри”, 2001. С. 429).

Наявність суспільної думки якраз і свідчить про сформовану масу. Однак у відносно спокійні періоди суспільного розвитку громадська думка живе на рівні індивідів, організованих соціальних груп, політичних інститутів, регу-люючи їхню поведінку, виробляючи і насаджуючи певні норми стосунків у суспільстві. Але з появою, скажімо, політичної нестабільності, думка грома-ди виходить за межі індивідів та соціальних груп і стає фактором об’єднання їх в одну масу, тим самим трансформуючись і набуваючи нових ознак свого змісту.

Підсумовуючи сказане, вдамося до визначення Д. В. Ольшанського: “Сус-пільна думка — стан масової свідомості, що охоплює собою приховане або явне ставлення тієї чи іншої спільноти, або сукупності спільнот, до подій, що відбуваються, та існуючих явищ. Суспільна думка виступає в експре-сивній, контрольній, консультативній та директивній функціях. Тобто вона займає певну позицію, дає пораду або пропонує рішення з тих чи ін-ших проблем. Залежно від змісту висловлювань суспільна думка виража-ється в оцінних, аналітичних, конструктивних або іноді деструктивних су-дженнях” (виділення наше.— В. Р.) (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001. С. 24).

Таким чином, суспільна думка не є продуктом наукового, виваженого під-

* Перекладено з: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Пи-тер, 2001. С. 30).

ходу до пізнання речей; вона не народжується в результаті концептуального та об’єктивного аналізу явищ, подій, процесів людьми, що ставлять за мету докопатися до істини. Навпаки, суспільна думка є результатом іноді повер-хового погляду на речі, у формуванні якого беруть участь переважно не ек-сперти з тих чи інших питань, а звичайні люди, які з об’єктивних причин не можуть володіти повною й достовірною інформацією з тих чи інших питань, через що у своїх судженнях покладаються на почуте, власне розуміння, ав-торитетів без перевірки тих суджень на істинність, бо не мають можливості (і не бажають!) перевіряти їх.

Суспільна думка завжди виникає на основі вже існуючих суджень, погля-дів, ідей, вироблених сторонніми по відношенню до маси людьми і впрова-дженими ними в свідомість маси. Через те масова думка, або думка маси,— це є спожита, прийнята масою суспільна думка, у формуванні якої члени ма-си й самі брали участь. І немає сенсу говорити про існування якоїсь окремої думки маси, відмінної від суспільної. По-перше, маса самостійно її не може виробити, по-друге, навіть якщо припустити здатність маси продукувати думку, маса все одно буде покладатися на судження інших людей, соціаль-них груп, вчених і її думка буде спільним суспільним витвором.

Суспільна думка протиставляється науковій думці як продукту прискіп-ливого, організованого, об’єктивного аналізу явищ, процесів, аналізу, здійс-нюваного вченими, що несуть моральну відповідальність за свої судження.

Такий статус суспільної думки визначається природою суспільної, гро-мадської діяльності і не свідчить про недовихованість чи неосвіченість лю-дей. Активна суспільна діяльність осіб, соціальних інститутів не є науково-пізнавальною діяльністю, вона має швидше характер комунікативно-про-світницький, ніж дослідницький. Навіть у випадку посилання на дані наук під час формування суспільної думки, ці дані все одно обростають непереві-реними судженнями, емоціями, і в результаті суспільство отримує спільний для всіх “мислительний витвір”, істинність якого важко або й неможливо пе-ревірити.

Cуспільна думка в цьому контексті є практичною формою прояву суспі-льної свідомості, її реальним виявом. Але суспільна думка, виношена соціа-льними групами, партіями, рухами, безперечно за змістом і структурою від-різняється від думки певної маси через те, що суспільна свідомість має прак-тичне втілення і реальний вияв у вигляді масової свідомості поряд зі свідо-містю соціальних груп, партій, рухів, течій.

2.2.3. Масова свідомість.

На формування суспільної думки вирішальний вплив має суспільна свідо-мість, яка являє собою сукупність поглядів, принципів, ідей, суджень, тради-цій, забобонів, знань, соціального емоційного досвіду, що належать різним Частина перша 97

98 Частина перша

соціальним суб’єктам (відомим особам, соціальним інститутам, групам, ор-ганізаціям і т. д.) і вироблялися протягом всієї історії суспільного розвитку.

Що ж являє собою масова свідомість і чи відрізняється вона від суспіль-ної?

Масова свідомість не є окремим видом свідомості, який протистоїть суспільній. Це та сама суспільна свідомість, але актуалізована в часі й просторі певною спільнотою під упливом конкретних соціальних, куль-турологічних, політичних та інших чинників.

Масова свідомість розглядається як збіг у якийсь певний момент основ-них і значущих компонентів свідомості різних груп та індивідів, але певним чином структурованих та поєднаних.

“Масова свідомість включає основний (первісний), емоційно-дійовий, і вторинний, раціональний рівні. В основі масової свідомості, як звичайно, ле-жить яскраве емоційне переживання якоїсь соціальної проблеми, що викли-кає загальну заклопотаність. Це може бути війна, революція, масштабна економічна криза і т. д. Крайня межа переживання проблеми виступає як системоутворювальний чинник масової свідомості. Таке переживання, про-являючись у сильних емоціях або почуттях, закриває собою все інше, звичні правила життя — групові норми, цінності і зразки поведінки. Воно поро-джує потребу в негайних діях — тому і визначається як емоційно-чуттєва основа (іноді — як “ядро”) масової свідомості”. На основі емоційно-дійово-го рівня поступово формується раціональний — загальнодоступні знання, інформація, що обговорюється, соціальні очікування людей, оцінки подій, думки, соціально-політичні цінності. Раціональний рівень формується пере-важно через чутки та ЗМК (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Пи-тер, 2001. С. 20—21).

Для формування масової свідомості роль ЗМК неоціненна. Власне, про-дуктивно формуватися цей вид суспільної свідомості може тільки у середо-вищі масового спілкування. Тільки це середовище може виокремити компо-ненти суспільної свідомості, переформувати і трансформувати їх на основі емоційній, оскільки, за висловом багатьох психологів, інтелекту, розуму, ло-гічної аргументації нема місця в масовій психології. Через це масова свідо-мість — емоційна, мозаїчна, рухлива й змінна, завжди конкретна, неод-норідна, аморфна, суперечлива, лабільна (нестійка) й розмита. Це — “своєрідний позаструктурний “архіпелаг” в соціально-груповій структурі суспільної свідомості, утворення не стійке, а ніби “плаваюче” у складі більш широкого цілого… Це особлива, ніби “надгрупова” свідомість. Вона являє собою ситуативну похідну від суспільної свідомості і трактується як сукупність свідомостей основних груп, що утворюють соціальну структуру суспільства, але з уже зруйнованими межами всередині такої свідомості”

(Там само. С. 29—30).

Як наслідок міфотворчої діяльності ЗМК, масова свідомість являє собою “мозаїчно-кліпово-міфологічну масовокомунікаційну свідомість” (тер-мін взято з уже цитованої роботи Д. В. Ольшанського, стор. 302). На основі осколкових повідомлень і фантастичних зв’язків між ними ця свідо-мість цілком успішно функціонує в масовому середовищі, породжуючи й утверджуючи ілюзію всеохопного знання про світ і його події. А на цій основі створюється гіпертрофований вплив, скажімо, телебачення на психо-логію мас. Цей уплив і має вияв у виникненні особливої спільноти — напри-клад “телевізійного електорату”, який голосує не за програму кандидата у депутати, а за його імідж, створений ЗМК. З іншого боку, відзначає Д. В. Ольшанський, з’явилася нова влада — “телекратія”, яка складається з най-більш рейтингових телеведучих. “Така “телекратія” — це не віртуально-абстрактна “четверта влада”, яку ніхто серйозно і не сприймає. Це зовсім конкретні люди, які більш чи менш успішно, але керують-таки масовою сві-домістю, і до яких тепер уже регулярно змушені ходити на поклон політи-ки, які мріють стати улюбленцями мас. Як правильно відмітив один із най-більш відомих дослідників цих процесів Дж. Барбер, “із занепадом партій люди звертаються до газет, журналів і телевізорів за керівництвом. І саме тут, у політичному журналізмі, вони знаходять нову еліту”, яка володіє серйозною владою” (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001. С. 302).

На завершення слід зауважити, що масова свідомість визначає поведінку спільноти, яка є її носієм. Масовій свідомості в рамках суспільної свідомості протиставляються групова (свідомість соціальних груп як організованих та структурованих утворень) й індивідуальна.