2.2.4. Масова поведінка.

Масова поведінка буває двох типів: звична, нормативна, передбачувана, і незвична, ненормативна, стихійна.

Нормативна поведінка — це поведінка мас, яка не виходить за рамки уяв-лень про людську поведінку, прийняту в певному соціумі. Ненормативна поведінка — це відхилення від прийнятих правил поводження в соціумі. У такій поведінці є певний елемент стихійності з точки зору людини, яка спо-стерігає або намагається керувати масою. Виділяють дві форми найбільш яс-кравої стихійної поведінки — масова паніка та масова агресія, проте можуть бути й прояви соціально позитивного спрямування.

З точки зору масової комунікації, для професійних комунікантів норма-тивна, “планована” поведінка є звичним й очікуваним результатом їхньої ро-боти, адже завдання масової комунікації керувати поведінкою членів маси чи мас, і вихід з-під контролю членів маси вносить непорозуміння у роботу Частина перша 99

100 Частина перша

професіоналів. Але стихійна поведінка становить особливе професійне заці-кавлення, оскільки паніка й агресія або масова ейфорія можуть теж провоку-ватися комунікантами чи несподівано виникати від некоректної роботи фа-хівців з масового спілкування.

В умовах демократичних суспільств “планована” поведінка мас не завжди є легко отримуваним результатом роботи комунікантів. Демократичні маси схильні до саморегуляції, вони більш стихійні, ніж штучні (бо в демократич-них умовах індивіди більш самодостатні, раціональні, мають право вибору, а це дозволяє їм уникати однозначного сугестивного й маніпулятивного впли-ву, зокрема, ЗМК). Демократичні маси формуються швидше зсередини, під упливом вироблених принципів та зразків поведінки в суспільстві, ніж під дією професійних комунікантів. Фахівці зі спілкування тільки тоді мають ус-піх і здатні прямо впливати на соціум, коли вони імітують демократичні фо-рми спілкування, створюють міф вільного вибору.

Поведінка реального адресата масової комунікації — незібраної публіки — більшою мірою віртуальна, ніж реальна, оскільки незібрана публіка є не-контактною. Але за особливих умов, наприклад під час виборів, незібрана публіка починає діяти більш-менш організовано, виникає соціально-політич-на поведінка.

Розділ 3.

Професіонали

масового спілкування

3.1. Професійні комуніканти в системі масового спілкування.

Масова комунікація є середовищем, в якому працюють різні фахівці сло-ва. Одні з них працюють за законами середовища, інші намагаються обійти ці закони, ще інші відважно борються за зміну середовища.

3.1.1. Поняття про професійного комуніканта.

Комунікантами називають осіб, які ініціюють, проводять, підтримують або завершують процес спілкування. У ролі комунікантів масового спілку-вання виступають професійні комуніканти або аматори організованого спіл-кування, які намагаються діяти за правилами професіональної комунікації. До професійних комунікантів або комунікантів-аматорів належать ті, які для спілкування використовують: а) мову або знакові системи, що створені на основі мови: агітатори, ведучі, вихователі, журналісти, іміджмейкери, пі-арники (фахівці зі зв’язків із громадськістю), представники влади, прес-сек-ретарі, пропагандисти, проповідники, публіцисти, редактори, рекламісти, учителі; б) парамовні зображальні засоби — мову жестів, рухи тіла, голос тощо: співаки, танцівники і т. д.; в) художні образи, а також створені за уяв-ними образами предмети: майстри народних ремесл, скульптори, художни-ки тощо. До роду професійних комунікантів належать й інші фахівці масо-вого спілкування. Звичайно, комуніканти групи в є учасниками масового спілкування тільки тоді, коли вони використовують створені ними предмети для впливу на людей — на їхні почуття, свідомість. Такі комуніканти, як, на-приклад, агітатори, журналісти, іміджмейкери, пропагандисти, рекламісти тощо дуже часто використовують одночасно різні засоби спілкування: слово й образ, слово й жести і т. п.

Професійні комуніканти групи а називаються також професійними мов-цями, оскільки вони для спілкування використовують мову або знакові сис-теми на основі мови, тобто письмо.

Спілкування між професійним мовцем і комунікатом та непрофесійним мовцем і тим же комунікатом відрізняються. У першому випадку комуніка-ційний процес матиме більшу осмисленість і чіткість, відсутніми будуть зай-ві акти мовлення, тематичні відхилення і т. д.; у другому випадку процес спілкування може бути підпорядкований асоціативній роботі пам’яті, позна-чений зайвими мовними операціями й діями.

Професійне мовлення суттєво відрізняється від непрофесійного, звичай-ного, нормального мовлення. Різниця полягає в тому, що звичайне, нормаль-

Частина перша 101