92 Частина перша

ні, щоб знизити температуру настроїв племен, яка піднялася через радіопе-редачі на попередньому тижні. Усі культури могли б програмуватися так, щоб їхній емоційний клімат постійно залишався стабільним” (Перекладено з: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001. С. 151).

Сучасний світ має один ґанж, позбутися якого практично неможливо: як-що людство створило масову комунікацію як індустрію, виробництво, то воно саме стало заручником масифікації, воно прирекло себе на продукуван-ня масових настроїв інститутами масової комунікації і на “споживання” їх.

Психологія виникнення масових настроїв така, що вони легко заквашу-ються і бродять. Ця легкість зумовлена, по-перше, об’єктивним станом сус-пільного розвитку, по-друге, власне природою масової комунікації.

Для розкриття впливу суспільного розвитку на формування масових на-строїв і психіки в цілому знову звернімося до Д. В. Ольшанського:

“Загальні висновки більшості дослідників процесів масовізації життя су-часного суспільства включає як найбільш значущі такі зміни масової психо-логії. По-перше, масове промислове виробництво на основі досягнень науко-во-технічної революції породило особливий динамізм життя, що виража-ється, між іншим, у стрімкому зростанні потреб людей…

По-друге, зросли не тільки потреби, але і можливості їх задоволення… легкого їх досягнення. Сучасний світ не тільки має значні багатства, поро-джуючи все нові потреби. Одночасно життя ніби навіює людям певну упев-неність у тому, що завтра світ буде ще багатшим, а задоволення потреб — ще реальнішим… “Те, що раніше вважалося б особливою усмішкою долі і викликало безмежну вдячність, тепер розглядається як законне благо, за яке не дякують, яке вимагають… Тому відзначимо дві основні риси в психо-логічній діаграмі людини маси: нестримне зростання життєвих бажань, а значить і особистості, і принципову невдячність за все, що дозволило так добре жити” (Ортега-і-Гасет…).

По-третє, виросла масова готовність до активних дій. Підкреслимо про-вокуючий вплив засобів масової комунікації, реклами, політичної агітації, пропаганди і навіть моди… Діючи на масу, ці засоби не просто пробуджу-ють ті чи інші потреби і демонструють способи їх досягнення. Вони праг-нуть викликати безпосередню масову реакцію у вигляді конкретних дій та акцій.

На кінець, по-четверте, як наслідок названих змін, виникає головне: ви-значальними у поведінці мас все більше стають не зважені, усвідомлені по-зиції, а швидко втягувальні настроєві фактори, що зумовлені змінами умов виробництва і життя, характеру потреб і можливості їх задоволення, а також загального зростаючого динамізму життя” (Там само. С. 151—152).

Як бачимо, сучасне життя дарує людям настроєву легкість і динаміку, і не треба прикладати багато зусиль, щоб викликати ті чи інші настрої у суспіль-стві.

Повертаючись до витоків розгляду означених питань і підсумовуючи ска-зане, зробімо висновок, що масові настрої великою мірою формуються під упливом природної здатності масової комунікації їх формувати.

На завершення розмови про масові настрої зауважимо таке: необхідно розрізняти поняття масових і суспільних (соціальних) настроїв. З одного бо-ку, масові й суспільні настрої — це те саме, оскільки мова йде про настрої спільнот. З іншого — маємо суттєву відмінність: по-перше, спільноти мо-жуть бути організованими, структурованими й неорганізованими, неструк-турованими (масами), по-друге, соціально однорідними й неоднорідними (неоднорідність властива масам), по-третє, спільноти можуть дотримувати-ся і не дотримуватися суспільних норм, що історично склалися. Таким чи-ном, суспільні настрої є настроями спільнот, в тому числі й мас як їх різно-виду.

Масові настрої — це також вияв невдоволення чи захоплення від відпо-відності суспільним настроям, що відповідають суспільним нормам. І якщо масові настрої не враховуються, а беруться до уваги тільки суспільні і під них підганяється оцінка поведінки людей, то керування спільнотою набуває маніпуляційного характеру, замість того, щоб сприяти, допомагати людям, задовольняти їхні домагання.

Настрої мають особистісний вияв у вигляді емоцій, певних зрушень у сві-домості. Суспільні ж настрої — це емоційні стани, пов’язані зі здійсненням чи неможливістю здійснення чогось, з різними фазами боротьби за здійснен-ня тих або інших надій і сподівань, думок і задумів цілих спільнот. Масові настрої, таким чином, виникають і розвиваються на основі настроїв індиві-дуальних як однакових переживань сукупності індивідів з приводу відповід-ності суспільному настроєві, що вважається нормою, власних внутрішніх станів. Якщо всі у суспільстві чимось задоволені, то невдоволення певної ча-стини людей, яке їх об’єднує, розглядається вже як настрій цієї маси людей, що не відповідає суспільному настроєві.

Проте масові настрої необов’язково конфліктують з суспільними. Крім того, масові настрої набувають статусу суспільного, якщо їх починають ви-знавати різні соціальні інститути, в тому числі й влада, та реагувати на них.

2.2.2. Суспільна думка.

Масові настрої є перехідними від емоційних станів до раціональних. Нау-ковці вважають, що, переходячи на свідомий рівень, масовий настрій на-буває статусу такого виду суспільної думки, яка має хоч і свідомий, але ще не концептуалізований і не завжди стійкий характер.

Частина перша 93

94 Частина перша

Перебуваючи в певному настрої, члени маси під упливом виниклих емо-цій обговорюють питання, що спровокувало той настрій. При цьому викори-стовуються погляди, ідеї, факти, судження, що існують в суспільній свідо-мості. Крім того на масу під час обговорення здійснюють вплив зовнішні чинники: ЗМК, лідери думок тощо. Під час такого обговорення виношується думка, яка починає керувати поведінкою членів маси. Утворена думка має статус суспільної.

Суспільна думка проходить різні етапи свого розвитку і за змістом є неод-наковою в часі, в різні періоди суспільного розвитку. Вона може бути про-дуктом як несвідомих елементів суспільства, так і результатом логічних міркувань експертів, вчених, політиків тощо. Проте суспільна думка завжди залишатиметься спільним суспільним витвором і їй протистоятиме власне наукова думка.

Функціонуванню суспільної (громадської) думки особлива увага почала приділятися з виникненням індустрії масового спілкування, а також феноме-на публіки як штучного натовпу, латентної (прихованої) маси. “І в природно-му, і в штучному натовпі,— пишуть автори “Психології масової поведін-ки”,— проявляється і загальність думок та почуттів, які мають завжди надмірний характер, і ілюзія всемогутності, і відкритість навіюванню. Проте поява публіки суттєво трансформує дуже значний соціальний фено-мен. Мова йде про суспільну думку. Звичайно, суспільна думка існувала і ра-ніше, але тоді вона не відігравала такої значної ролі й не займала такого значного місця у соціальному житті, до того часу, поки не з'явилася публі-ка. Що ж таке суспільна думка? С. Московичи так визначає це явище. Своє пояснення він починає зі звертання до прийомів протиставлень та аналогій. Автор вважає, що суспільна думка займає десь посереднє місце між полю-сом традицій, забобонів, вірувань та полюсом розуму, логіки та особистіс-ного відчуття. Суспільна думка являє собою більш-менш зв'язану сукуп-ність роздумів та відповідей на запитання сучасності. Ця сукупність, в свою чергу, представляє собою певну статистичну систему, в основі якої є як розум так і почуття, та яка поділяється різною кількістю людей — від 10 індивідів до декількох мільйонів людей. Для того, щоб ця статистична система існувала, вважає С. Московичи, треба, з одного боку, щоб кожна людина усвідомлювала подібність своїх суджень судженням інших, а з іншо-го — щоб ці судження стосувалися одного й того ж предмета. Якщо пред-мет нам не відомий, якщо про нього не знають інші люди, то він скоріше не має суспільної значущості і не може бути предметом суспільної думки. А як можна усвідомити схожість наших суджень? Цю можливість Тард пояс-нює так. Судження починається з певного індивіда, який сказав або написав це судження. Потім це судження, за допомогою преси, розповсюджується

Частина перша 95

між людьми. Так воно стає загальним. Його загальність забезпечується впевненістю індивідів, що це судження поділяється більшістю людей. Так виникає суспільна думка (виділення наше.— В. Р.) (Корнєв М. Н., Фомічова В. М. Психологія масової поведінки / Ін-т післядипломної освіти Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.— К., 2000. С. 106—107)*.

Переходові масового настрою у суспільну думку сприяють насамперед ЗМК. Це вони кристалізують, а відтак і раціоналізують настрій, роблять його усвідомлюваним через багаторазові повтори настрою своїми каналами, ак-центування уваги аудиторії на тих чи інших його компонентах. Маса, зокре-ма у вигляді публіки, являє собою благодатний ґрунт для визрівання сус-пільних ідей та думок, більш благодатний, ніж організовані спільноти — ра-ціональні, структуровані, що мають свою чітку позицію. Такі спільноти (групи, організації, партії) менш піддатливі дії масових настроїв і суспільних думок. Вони, навпаки, самі виступають джерелом настроїв і формування громадської думки. Маса ж, як неорганізована, неструктурована, хаотична, нераціональна спільнота, постійно потребує організуючого елемента ззовні, оскільки внутрішньо маса не здатна самоорганізуватися; вона, правда, може породити зсередини вожака, лідера, але по відношенню до маси він тут же стає зовнішнім чинником упорядкування її як аморфної спільноти. Через це суспільна думка, яка визріває з масового настрою, повинна кимось бути ім-плантована у масове середовище, стати її макроформою, тобто реальною формою існування масової свідомості. Але в тім-то й річ, що маса сама по собі не здатна породити думку, оскільки це не думаючий соціальний суб’-єкт, а емоційно керований, піддатливий тільки зовнішнім раціональним уп-ливам і зовнішньому регулюванню. У зв’язку з цим різні соціальні інститу-ти, в тому числі й ЗМК, виконують керівну по відношенню до мас і струк-турну функцію: вони з деформованого людського утворення шляхом імплан-тації думок у масове середовище, на основі масових настроїв, відповідно на основі формування масової свідомості намагаються,— якщо це комусь по-трібно,— структурувати масу і перетворити її на організовану та керовану спільноту, надати їй внутрішньої енергії для саморозвитку і самоіснування. Таким чином, на основі мас можуть виникати соціально-політичні інститу-ти, партії, рухи тощо. Але якщо маса не доведена до критичної точки пере-ходу в організовану спільноту і зникає дія структуруючого елемента, то вона миттю стає некерованою, її поведінка емоційною й стихійною.

Попри свою раціональність, яка є наслідком усвідомлення масового на-строю, суспільна думка все одно залишається більшою мірою емоційним утворенням. Сама собою вона, без зовнішнього упливу, не може структуру-

* Цитовано зі змінами орфографічними та пунктуаційними через по-милки в оригіналі.