2.1.1. Визначення маси.

Поняття маси потребує визначення насамперед в контексті аналізу таких явищ, як засоби масової комунікації, засоби масової інформації, мас-медіа, масова культура тощо.

Щодо значення слова “масовий”, то безперечно воно має в широкому вжитку значення “численний”, проте таке значення не є термінологічним і не відбиває усієї суті поняття, що позначене цим словом.

Першими значеннями слова “масовий” є:

“...такий, у якому беруть участь широкі маси, велика кількість людей”, “призначений для широких мас, загальнодоступний” (Словник української мови. Т. IV.— К.: Наукова думка, 1973.— С. 641).

Визначення “широких мас” (“великої кількості людей”), або просто — мас, на рівні словникових дефініцій не дає повного уявлення про об’єкт. Тлумачний словник, для прикладу, пропонує як переносне значення таке тлумачення: маси — це

“велика сукупність людей; широкі кола трудящих, населення” (Там само.— С. 636).

Лише в спеціальній довідковій літературі можна натрапити на більш-менш ретельне визначення мас як соціального суб’єкта. Так, у психологічно-му словнику за редакцією Артура Вебера маса розглядається у вигляді

“будь-якої великої кількості людей, різної за своєю структу-рою і такої, яка не становить соціальної організації. Цікавий аспект цього терміна — імплікація, що, хоч маса і не має чіткої структури, люди, які входять в неї, мають тенденцію вести се-бе відносно однаковим чином (виділення наше.— В. Р.) (Боль-шой толковый психологический словарь. Т. 1 (А—О).— М.: ООО «Издательство АСТ»; «Издательство «Вече», 2001.— 592 с.)”.

У визначенні масової свідомості, поданому у “Философском словаре”, ма-си розглядаються як соціальний суб’єкт, що включає такі суб’єкти, як класи, соціальні групи. При цьому не пояснюється різниця між цими суб’єктами

68 Частина перша

або автори словника її і не бачать (Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова.— М.: Изд-во полит. л-ры, 1981.— С. 205).

Аналіз словникових статей свідчить про те, що слово “маса” (“маси”) вживається як дане, на рівні прийнятого, звичного, самого по собі зрозуміло-го факту, без належного пояснення і тлумачення (посилання на маси (масу) знаходимо найчастіше в словникових статтях про масову свідомість, масову поведінку, суспільство тощо).

З самого початку розмови про масу (маси) розмежуємо ці дві словофор-ми. Маса — то загальне збірне поняття, що вказує на явище безвідносно до його виду, способу існування. Маси — термінологічна множина, що вказує на факт існування явища у вигляді різних видових форм та способів. Порів-няйте: вода — вóди, цукор — цукрú, пісок — піски, глина — глини, жир — жири. Збірні й речовинні іменники у множині вживаються як наукові термі-ни для позначення відповідного об’єкта вивчення у всіх його проявах.

На жаль, у науковій літературі не приділяється належної уваги науковій розробці поняття маси. Майже за столітню історію існування української науки про журналістику, масову комунікацію не було проведено жодного серйозного повного дослідження, присвяченого питанню мас як єдиному ад-ресатові, зокрема, журналістики. В той же час маси, хоч і спорадично, але вивчаються соціологами, соціальними психологами, політологами. Вони є предметом практичного зацікавлення політтехнологів. Правда, серед учених інших наук теж є нарікання на відсутність належного інтересу до мас, що якось непомітно масова психологія зникла з навчальних програм та універ-ситетських курсів, психологія мас почала згадуватися тільки між іншим, як “масоподібне явище” у вигляді насамперед натовпу. Відсутність належної уваги до масової психології призвела до того, що цей предмет вивчення по-чав розглядатися у негативному світлі й на периферії наукових знань як щось неважливе і необов’язкове. Причиною всього цього, на думку російсь-кого політолога, автора єдиної на теренах колишнього СРСР узагальнюваль-ної з питання маси книги “Психология масс” Дмитра Вадимовича Ольшан-ського, є те, що минуле ХХ століття було занадто раціоналістичним. “Най-більших успіхів у ньому досягли західні країни і народи, які психологічно ви-різняються підвищеною раціональністю мислення. Через це створилося вра-ження, що епоха явищ ірраціональних, емоційних і не індивідуальних, а масових, просто зникла далеко в минуле. Масовою поведінкою керувати навчилися, сформувалася “масова культура”, а самі маси були роздрібнені на окремі групи й, далі, на окремих індивідів (виділення наше.— В. Р.). Зро-бивши культовими права вільного індивіда, на Заході вирішили, що назав-жди позбулися масової людини, що просто перехворіли психологією мас. Од-

нак для них, а ще більше для нас все вийшло не так просто” (Ольшанский Д. В. Психология масс. СПб, 2001. С. 7).

У цій цитаті, окрім всього, забігаючи трохи наперед, звертаємо увагу на виділення, зроблене напівжирним курсивом, що характеризує масу як яви-ще ірраціональне, емоційне, що може існувати і в роздрібненій формі при наявності вже сформованої масової культури і при можливості ке-рувати масовою поведінкою (тобто маса може проявити себе як цілісність, коли нею керувати, навіть якщо вона існує і в роздрібненій формі).

Отже, однією з причин того, що ми забули про маси, є наш раціоналізм, який веде до індивідуалізму в суспільстві і, певно, егоїзму.

Інша причина, особливо для нас, пострадянських людей, полягає й в ін-шому — в тому негативізмі, з яким ми вбирали поняття “масового” у свою соціалістичну свідомість, свідомість будівників комунізму: все масове — культура, поведінка, настрої, свідомість, психологія, суспільство і навіть ко-мунікація (хоч для неї, як і для свідомості, робився певний реверанс убік по-зитиву через неможливість заперечити все-таки все масове) — розглядалося як буржуазні, капіталістичні речі, що вели до деградації особистості, до за-дурманювання простого люду правлячою елітою, до зведення його психоло-гії до психології бидла. В той же час офіційною радянською пропагандою усьому масовому, зокрема масовій культурі, протиставлялася справді демо-кратична культура, спрямована “на духовно-моральне освоєння світу, гума-ністичний розвиток культурно-історичного процесу, творче розгортання духовного багатства людини і моральне удосконалення особистості”. Ні, ця цитата не з сучасних демократично налаштованих авторів і не з обґрунту-вання теми для отримання американського гранту, це цитата з “Философско-го словаря” останніх років брежнєвської епохи (Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова.— М.: Изд-во полит. л-ры, 1981.— С. 204). У тім-то й річ, що незалежно від того, якими красивими словами ми б не характеризували процес впливу на людей, суспільство — чи як пропаганда, чи як маніпуля-ція, чи як надання можливості, права вибору людині обирати на свій розсуд пропоновані їй шляхи, способи,— коли мова йде про масове контактування з людьми, ми матимемо один і той самий результат — сформовану масу, ма-сову поведінку, масову свідомість, масову культуру і т. д. І якщо ми маємо справу з масовою комунікацією, то результатом масового спілкування можуть бути тільки масоподібні речі. Від масової комунікації не може народитися немасова культура і немасова свідомість, інакше масова ко-мунікація тоді не буде масовою. Для припинення масовізації, чи масифіка-ції народу (віддаємо перевагу цьому термінові; мова про цей процес ітиме далі), вихід один: заборонити технології, методи, способи, засоби, які за сво-єю суттю покликані здійснювати у різних формах і з різною силою процес масифікації людей. Це означає заборонити існування ЗМК! А ця річ реально Частина перша 69