134 Частина перша

мічних, технологічних, культурних, етнічних факторів шукати навпомацки, як вважають А. Кінг та Б. Шнайдер у доповіді Римському клубові “Перша глобальна революція”, свій шлях до розуміння нового світу, а також, перебу-ваючи в імлі невідомості, вчитися, як керувати новим світом і не бути керо-ваним ним.

У такі перехідні періоди для суспільства актуалізується поняття інформа-ційних технологій. Вони стають частинкою поняття глобалізації системи ма-сової комунікації, оскільки без технологічної модернізації процесу спілку-вання неможливим є утворення більш потужних систем збору, обробки, пе-редачі й поширення інформації у масовокомунікаційному просторі. Суспіль-ство тоді змушене шукати кошти й придбавати інформаційні технології, щоб не залишатися на периферії світового інформаційного простору.

Розвиток інформаційних технологій має переважно характер науково-тех-нічний, за яким дуже часто губляться поняття моралі й честі, соціальної від-повідальності, психологічної ідентичності тощо. Прикладом може бути ме-режа Інтернет. В систему інтернетівського спілкування закладено великі технічні можливості, але зовсім відсутні засоби стримування мовців й конт-ролю за інформацією. Інтернетівська система спілкування, таким чином, має характер соціально й психологічно незахищеної системи, в якій порушено соціально-психологічний баланс правильного / неправильного, порядного / непорядного, морального / аморального, естетичного / неестетичного і т. д. Поки інформаційна система Інтернет залишається фактом віртуальної реаль-ності, цей дисбаланс і ця незахищеність фатально не шкодять суспільній ін-формаційній системі, а також самій системі Інтернет, оскільки вона все-таки існує як технічний витвір. Але як тільки ця віртуальна система стане части-ною суспільної інформаційної системи, її кровоносною підсистемою і не бу-дуть вироблені засоби інформаційного захисту, тоді суспільна інформаційна система, а разом із нею й суспільство деградують і загинуть, як будь-яке явище в природі при порушенні інформаційного балансу й систем захисту.

Людство, розуміючи таку загрозу, намагається “загнуздати” інтернетівсь-ку систему й надати їй “людського вигляду”. Безперечно, у пошуках “людсь-кого вигляду” для інформаційних систем можливі всілякі перегини, які вла-стиві й людському суспільству як живому організму.

На розуміння терміна “глобалізація” мала великий вплив концепція ка-надського соціолога Маршалла Маклюена, основним концептом якої було уявлення про світ як “глобальне село”. Глобалізація передбачає безупинний процес інтеграції одиничного, самобутнього в загальний культурний, соці-альний, політичний контекст “глобального села”. “За своєю суттю,— пише О. В. Зернецька,— все те, що перебуває в процесі глобалізації, не що інше, як сили, що уособлюють виробництво, дистрибуцію та споживання продук-

тів і послуг, які, в свою чергу, спрямовані на гомогенізовану (однорідну, ти-пову.— В. Р.) поведінку споживача (в якому б куточку світу він не жив). За глобалізаційною парадигмою, він повинен споживати одне й те ж їстівне (наприклад, стандартизовану їжу: кока-колу, продукцію мережі Макдо-нальдс, пепсі, піцу) або неїстівне (програми телебачення, фільми, одяг, ан-глосаксонський бізнесовий стиль і т. ін.). Цей процес, який дістав влучну назву “макдональдизація”, разом з тим вносить в дискурс про глобалізацію й нове поняття — “глобальна культура”. Воно виникає як критичний кон-цепт наприкінці 80-х років і належить до цілого комплексу потоків і проце-сів, які перетинають національні кордони за останні двадцять років” (Зер-нецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999. С. 47).

Як бачимо, ідея глобальної культури й глобалізації світових суспільних просторів з очевидністю має негативний компонент, пов’язаний як з мак-дональдизацією, стереотипізацією поведінки людей, що входять в глобальну систему, так і з масифікацією, тобто втягуванням людини в запрограмовану на певну поведінку масу людей. Все це, звичайно, руйнує національні куль-турні цінності країни, яка потрапляє в систему глобальної культури, і підпо-рядковує її інтересам панівної нації в глобальній системі. Так, створюваний у наш час глобальний інформаційний світ має явно виражену проамерикан-ську або прозахідну орієнтацію, де пострадянські країни почувають себе за-лежними від правил гри у цьому глобальному світі.

Глобальний інформаційний світ (глобальна культура, світова культура) тримається на розвиткові багатонаціональних ринків, корпорацій, надсклад-них систем комунікацій, сучасних медіа-технологій. Ця організаційно-техно-логічна основа глобального світу, з одного боку, сприяє єднанню людей, на-родів, з другого боку, нівелює їхні етнічні, політичні, культурні особливості. Але цей процес глобалізації є незворотним. Країна, яка спеціально буде стримувати себе у входженні у цей глобальний світ, сама ж себе і загубить у ньому, оскільки примусово буде поглинута глобальною інформаційною сис-темою. Вихід один: якомога швидше сягати високого рівня розвитку інфор-маційних технологій і комунікаційних систем, щоб на рівних увійти у гло-бальний світ. На думку академіка Миколи Амосова, глобалізація — це су-часний (і планетарний!) етап розвитку цивілізації, суть якого у зростанні міжнародних зв’язків, взаємозалежності країн, розповсюдженні нових тех-нологій та єдиних стандартів життя. Процес іде у різних сферах і має плюси та мінуси. Плюси найчастіше помічають ті, які належать до благополучних у глобальній системі або захищають інтереси благополучних. На мінуси вка-зують ті, хто, на жаль, не володіють світовою енергією, не контролюють сві-тову промисловість, не володіють передовими інформаційними технологі-ями.

Частина перша 135