148 Частина друга

ний вплив, але зробити його позитивним можливість існує.

Масова комунікація має від природи суб’єктно-об’єктний характер, век-тор процесу завжди спрямований від комуніканта до комуніката. Демократи-зація стосунків між комунікаторами та самих умов спілкування у відповід-ній соціальній ситуації толерантності, взаємоповаги на перший план висуває суб’єктно-суб’єктні стосунки, але які попри все під час спілкування перетво-рюються у камуфляжну форму суб’єктно-об’єктного зв’язку між комуніка-торами. Це означає ніщо інше, як імплікацію суб’єктно-об’єктних стосунків, зведення їх до рівня прихованого, а значить маніпулятивного, впливу, хоч, може, і з благородною метою. Не можна припустити, що спілкування колись стане процедурою лише самовираження без інтересу до співбесідника, до його реакції, інакше спілкування втратить сенс як цілеспрямований процес. У зоні ж комунікаційних цілей лежать завжди певного виду реакції особи, групи чи маси. Через те будь-які методи “роботи” мовця зі своєю аудиторі-єю, включаючи наукові (збалансованої подачі інформації, статистично ви-правданого розподілу негативу й позитиву і т. д.), в умовах спілкування, а тим більше масового, завжди мають шанс бути вишуканими способами ма-ніпулювання поведінкою аудиторії, якщо тільки вона не усвідомлює, що з нею роблять і на що спрямована дія мовця.

Розпізнати в професійному комуніканті чесну або підступну людину важ-ко. Користуючись одними й тими ж методами та засобами інформування ау-диторії, отримуючи той самий результат, кожен із фахівців масового спілку-вання у свою працю може вкладати різний смисл. Різниця тільки в тому, що один із них порядний працівник сфери масового спілкування, а інший — ма-хінатор. В одного є совість, а в іншого нема. Один чесно подав суперечливі точки зору на подію, а інший підставив, зімітував протилежну точку зору за-ради того, щоб виглядіти професійно і викликати довіру.

Висновок: професійні засади масового спілкування однакові для всіх фа-хівців, але дотримання їх не гарантує забезпечення порядності й чесності збоку професійного комуніканта стосовно своєї аудиторії. Гарантом може виступати тільки совість фахівця, яка є продуктом насамперед його вихован-ня.

4.2. Види масовокомунікаційного впливу.

4.2.1. Масове зараження.

Під час масової комунікації передача емоційно-збудливих станів від ко-муніканта до членів маси, яка відбувається на психофізіологічному рівні контактів поза поняттєвим впливом або паралельно з ним, називається масо-вим зараженням (запаленням).

Члени маси теж можуть запалювати одне одного.

Зараження має характер неусвідомлюваної, автоматичної імітації, а також Частина друга 149

може наростати в результаті взаємної емоційної індукції (розпалювання од-не одного). Зараження розглядається і як процес впливу, і як його результат. Через те воно може супроводжувати й навіювання, маніпуляцію, і насліду-вання, але отожнювати їх ні в якому разі не можна. Зараження належить до основних механізмів психології мас.

4.2.2. Масова сугестія.

Сугéстія, або навіювання (від лат. suggestio, suggero — навіюю, ра-джу),— це природний процес упливу однієї людини на іншу за допомо-гою прохання, переконування, доведення, аргументування, наказу і т. п., що має за мету змінити установки, ціннісні орієнтації, поведінку лю-дини. Кожна людина піддатлива сугестії через те, що вона не може бути аб-солютно критичною, бо не володіє всім досвідом людства і її досвід не є аб-солютно повним відносно природи і життя; у людині бореться свідоме й не-свідоме, увага й неуважність, довіра й недовіра, істина й омана і т. д.

Усвідомлюючи сугестивний вплив на себе, людина не може стовідсотко-во протидіяти йому, бо їй не завжди вистачає інтелектуальних, розумових та емоційних сил відвернути той вплив; не на користь людини складаються со-ціально-політичні, професійно-виробничі, побутово-особистісні обставини. Людина часто чинить так, як вимагають, через інтереси колективу, громади, народу; заради збереження спокою або навіть заради ближнього вона йде на компроміс, визнає конформізм як спосіб спілкування.

Отже, масове навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, жес-тово-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді про-хання, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поши-рення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси. Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого насліду-вання, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслі-дування керівника маси чи одне одного в масі.

Різновидом навіювання є переконання. Власне, будь-яке навіювання по-в’язане з бажанням поставити людину на свій бік, але переконання є словес-но-логічним варіантом навіювання, пов’язане з раціональною аргументаці-єю.

Навіювання визначають ще як словесне зараження.

На думку російського вченого Б. Ф. Поршнєва, який вивчав навіювання як складний механізм психології мас, ефективність навіювання визначається ступенем контакту між сугестором і членами маси; висока довіра до комуні-канта дозволяє йому не застосовувати складних способів навіювання, впли-вати більше на емоційному рівні, ніж раціональному. І навпаки, зниження 150 Частина друга

довіри, підвищення психологічної активності комуніката змушує сугестора “працювати” більш раціонально, вдаючись до вищої форми навіювання — переконання як словесно-логічного доказу чогось чи на користь когось.