132 Частина перша

•

розповідь про подію в іронічному ключі;

•

негативні / позитивні коментарі до події;

•

попереднє визнання події успішною / неуспішною.

Для проведення комунікаційних кампаній, а також організації масового спілкування в цілому здійснюється виробництво інформації. Сучасне інфор-маційне виробництво характеризується розгалуженою й складною системою виробників: інформаційних агентств, редакцій, друкарень, дистриб’юторів (поширювачів ЗМК) тощо.

Ким же є виробники ЗМК у структурі масової комунікації — комунікан-том чи кимось іншим?

Типовим явищем для систем масової комунікації є дисперсія функції мовлення й дивергенція комуніканта, тобто розсіювання (дисперсія) акту мовлення, коли різні люди, які беруть участь в породженні висловлювання, в системі масової комунікації виступають ніби єдиним комунікантом (коман-дою), а в результаті утворюється розходження (дивергенція) психологічних, соціальних, професійних ознак єдиного комуніканта, в ролі якого в побуто-вих ситуаціях виступає одна людина. Це веде до появи сукупності розпоро-шених у часі й просторі ознак мовця, закріплених за різними носіями мов-лення, коли збір інформації здійснює одна людина, її аналіз — друга, оброб-ку — третя і т. д. Так виникають дисперсна й дивергентна система масової комунікації та інституалізована форма виробництва інформації. Натомість з’являється колективна відповідальність (а при високій дисперсності, коли неясно, хто стоїть за повідомленням, — безвідповідальність!) за зміст і фор-му мовлення та організацію процесу спілкування. Структуризація, фазо-вість і дискретність мовлення при цьому є закономірними явищами, оскі-льки окремі мовні акти, що структурно пов’язані темою, метою спілкування, виконуються поетапно й навіть у різних місцях та в різний час. При цьому виникає колективне право на акти мовлення (зміст і форму висловлювання), встановлюється певна монополія на мовлення. Останнє спонукає організа-торів процесу комунікації дивитися на акт мовлення як працю, бізнес і зай-матися комерціалізацією цього процесу.

Отже, у ролі комуніканта, професіонального комуніканта під час масово-го спілкування можуть бути різні соціальні ролі — автори (кореспонденти, репортери), організатори (менеджери, видавці, засновники) комунікаційно-го процесу: захисники, регулятори (редактори, ведучі) тощо. Таким чином, під упливом цих ролей комунікаційний процес структурується, виділяються його фази.

3.4.2. Трансформація систем масової комунікації.

У системі масової комунікації виробники інформаційної продукції вико-нують, по суті, єдину роль комуніканта. Перерозподіл цих ролей веде до трансформації систем масової комунікації, а трансформація масовокомуні-каційної системи веде до виникнення нових засобів масової комунікації. Але найбільш визначальним процесом для системи масової комунікації є процес її глобалізації, що й обумовлює трансформацію медіа. Іншими словами, гло-балізація системи масової комунікації веде до їх трансформації.

Глобалізація системи масової комунікації. Глобалізація системи мас-медіа породжує зміну, в свою чергу, суспільно-політичної й економічної си-стем, які теж трансформуються. Трансформація й глобалізація системи ма-сової комунікації, однак, не є першопричиною соціально-економічних змін: модернізація технологій, розвиток науки і техніки, а також суспільно-еконо-мічний розвиток сприяли розвитку системи масової комунікації.

Глобалізація системи масової комунікації — то є поняття, яке актив-но використовується з кінця ХХ ст. Це поняття відображає процес тран-сформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною, але розга-луженою системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.

Глобалізація системи масової комунікації тільки посилює дивергентність і дисперсність цієї системи, посилює структуризацію, фазовість, дискрет-ність мовлення та монополію на нього.

Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової комунікації може бути система, в якій глядач споживає новини, виготовлені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання засновника каналу й інтерпретовані певним чином на прохання керівників телеорганізації (ди-вергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

Питанню глобального розвитку систем масової комунікації присвятила свою книгу О. В. Зернецька “Глобальний розвиток систем масової комуніка-ції і міжнародні відносини”.

Глобалізація системи масової комунікації пов’язана безперечно з техніч-ною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утворення глоба-льних масовокомунікаційних систем. Прикладом може бути Україна, яка відстає від Заходу в утворенні глобально трансформованих систем комуніка-ції. Причиною цьому є як економічне відставання, так і соціально-психоло-гічна неготовність комунікаторів до утворення глобальної системи комуні-кації й активного входження в світові інформаційні системи. Народ має пе-режити “геостратегічний землетрус”, щоб під упливом соціальних, еконо-

Частина перша 133