- •1.1.2. Писемний етап доіндустріального періоду.
- •1.1.3. Друкарський етап індустріального періоду.
- •18 Частина перша
- •1.1.4. Аудіовізуальний етап індустріального періоду.
- •1.1.5. Новітній період розвитку масового спілкування.
- •20 Частина перша
- •1.2. Природа масової комунікації.
- •1.2.2. Система масової комунікації.
- •24 Частина перша
- •28 Частина перша
- •1.3.2. Формати масової комунікації.
- •1.3.3. Використання масової комунікації в інших форматах.
- •34 Частина перша
- •1.4.2. Рекламна комунікація.
- •1.4.5. Агітаційна комунікація.
- •1.5. Фактори масової комунікації.
- •1.5.1. Людські (особистісні) фактори масової комунікації.
- •42 Частина перша
- •46 Частина перша
- •52 Частина перша
- •1.5.3. Ситуаційні фактори.
- •54 Частина перша
- •56 Частина перша
- •58 Частина перша
- •60 Частина перша
- •2.1.1. Визначення маси.
- •68 Частина перша
- •70 Частина перша
- •72 Частина перша
- •78 Частина перша
- •80 Частина перша
- •82 Частина перша
- •84 Частина перша
- •2.1.7. Натовп і публіка.
- •86 Частина перша
- •2.1.8. Масова аудиторія.
- •88 Частина перша
- •2.2. Настрої, думки, свідомість і поведінка мас.
- •90 Частина перша
- •2.2.1. Масові настрої.
- •92 Частина перша
- •96 Частина перша
- •2.2.4. Масова поведінка.
- •100 Частина перша
- •102 Частина перша
- •3.1.2. Професійний і соціальний аспекти діяльності професійних ко-мунікантів.
- •104 Частина перша
- •106 Частина перша
- •108 Частина перша
- •110 Частина перша
- •3.2. Типи комунікантів у масовій комунікації.
- •3.2.1. Агітатор.
- •3.2.4. Піарник.
- •122 Частина перша
- •3.3.2. Єдність творчого й виробничого в масовій комунікації.
- •124 Частина перша
- •126 Частина перша
- •128 Частина перша
- •130 Частина перша
- •132 Частина перша
- •3.4.2. Трансформація систем масової комунікації.
- •134 Частина перша
- •136 Частина перша
- •138 Частина перша
- •140 Частина перша
- •4.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційного впливу.
- •144 Частина друга
- •148 Частина друга
- •4.2.2. Масова сугестія.
- •4.2.3. Масова маніпуляція.
- •154 Частина друга
- •5.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
- •158 Частина друга
- •160 Частина друга
- •5.2.1. Технології проектування та змін соціального простору.
- •5.2.5. Рекламні технологіі.
- •166 Частина друга
- •5.2.6. Пропагандистські технології.
- •5.2.7. Технології нових медіа як противага масовокомунікаційним тех-нологіям.
- •172 Частина друга
- •176 Частина друга
- •5.3.3. Техніки масовокомунікаційного впливу.
- •6.1.2. Ефективність та дієвість.
- •6.2.3. Міф як результат масової комунікації.
- •184 Частина друга
- •188 Частина третя
- •7.1.1. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.2. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.3. Третій етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.3.2. Розвиток науки про масову комунікацію в Інституті журналіс-тики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- •198 Частина третя
- •8.1.1. Основні теорії масової комунікації.
- •212 Частина третя
- •214 Частина третя
- •8.1.2. Макквейлова теорія масової комунікації
- •8.2.1. Модель комунікації як трансмісії.
- •218 Частина третя
- •8.2.4. Модель рецепції (сприймання): кодування й декодування ви-словлювання.
- •226 Частина третя
- •9.1.2. Інші напрями досліджень.
- •9.2.1. Структура і логіка наукового дослідження.
- •232 Частина третя
- •9.2.2. Класифікація методів досліджень.
1.3.2. Формати масової комунікації.
Під форматом масової комунікації слід розуміти такі типи процесів ство-рення масовокомунікаційних продуктів (програм, творів, видовищ, акцій то-що), які виконано в межах певної форми (або форм) спілкування, що забез-печує досягнення очікуваного результату — потрібної реакції комуніката.
Так, формат ток-шоу означає, що процес масової комунікації має бути ор-ганізовано з використанням тих форм спілкування, які властиві процесу ток-шоу.
Форматів може бути стільки, скільки є типових продуктів масового спіл-кування: формат прямого ефіру, формат новин, формат публіцистичної про-грами, формат рекламної акції і т. д.
1.3.3. Використання масової комунікації в інших форматах.
Масова комунікація може використовуватися в інших форматах, пов’яза-них з інформаційно-комунікаційною діяльністю. Переважно мова йде про великі інформаційно-комунікаційні кампанії, виборчі кампанії, кампанії в Частина перша 33
ЗМІ, інформаційні війни і т. д., де використовуються масовокомунікаційні засоби, методи, техніки, технології.
Для прикладу розглянемо інформаційну війну (використано інтернет-ре-сурс http://kovalevsky.webs.com.ua/uis/uis8.htm.— В. Р.).
Інформаційна війна відноситься до крупних інформаційних технологій соціального впливу з метою дестабілізації ситуації, в якій перебуває опонент або ворог, зміни масової свідомості ворога, послаблення його позицій.
Відомо ще з історії, що професійні комуніканти, які зорганізовують і ве-дуть війну, активно використовують мас-медіа для досягнення свої мети. У 20-х роках США вели радіопередачі на країни Латинської Америки, Велико-британія — на свої колонії, Німеччина — на німців Померанії і Верхньої Сі-лезії у Польщі, судетів — у Чехії. Відомим фактом стала німецько-австрій-ська радіовійна 1933—1934 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Са-ме тоді з’явилося поняття “інформаційний агресор”.
Метою інформаційної війни є послаблення моральних і матеріальних сил супротивника, посилення власних. Вона передбачає заходи пропагандистсь-кого впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях.
Перше і головне завдання інформаційних агресій полягає в маніпулюван-ні масами, у впливі на еліту певних держав або й своєї країни. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:
•
внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
•
дезорієнтації та дезінформації мас;
•
послабленні певних переконань, устоїв;
•
залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо підстави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку інформаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: фор-муючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали заго-ни чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі – “осіб кавказької національності” і т. д.);
•
залякуванні супротивника своєю могутністю.
Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, — методи її ведення базу-ються на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до наві-ювання або використання “брудних технологій”. Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються ― навпаки, вони маскуються добропри-стойним приводом.
Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладається веден-ня інформаційно-психологічних спецоперацій, є:
•
підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і населення противника, паралізація їх волі до боротьби;
