- •1.1.2. Писемний етап доіндустріального періоду.
- •1.1.3. Друкарський етап індустріального періоду.
- •18 Частина перша
- •1.1.4. Аудіовізуальний етап індустріального періоду.
- •1.1.5. Новітній період розвитку масового спілкування.
- •20 Частина перша
- •1.2. Природа масової комунікації.
- •1.2.2. Система масової комунікації.
- •24 Частина перша
- •28 Частина перша
- •1.3.2. Формати масової комунікації.
- •1.3.3. Використання масової комунікації в інших форматах.
- •34 Частина перша
- •1.4.2. Рекламна комунікація.
- •1.4.5. Агітаційна комунікація.
- •1.5. Фактори масової комунікації.
- •1.5.1. Людські (особистісні) фактори масової комунікації.
- •42 Частина перша
- •46 Частина перша
- •52 Частина перша
- •1.5.3. Ситуаційні фактори.
- •54 Частина перша
- •56 Частина перша
- •58 Частина перша
- •60 Частина перша
- •2.1.1. Визначення маси.
- •68 Частина перша
- •70 Частина перша
- •72 Частина перша
- •78 Частина перша
- •80 Частина перша
- •82 Частина перша
- •84 Частина перша
- •2.1.7. Натовп і публіка.
- •86 Частина перша
- •2.1.8. Масова аудиторія.
- •88 Частина перша
- •2.2. Настрої, думки, свідомість і поведінка мас.
- •90 Частина перша
- •2.2.1. Масові настрої.
- •92 Частина перша
- •96 Частина перша
- •2.2.4. Масова поведінка.
- •100 Частина перша
- •102 Частина перша
- •3.1.2. Професійний і соціальний аспекти діяльності професійних ко-мунікантів.
- •104 Частина перша
- •106 Частина перша
- •108 Частина перша
- •110 Частина перша
- •3.2. Типи комунікантів у масовій комунікації.
- •3.2.1. Агітатор.
- •3.2.4. Піарник.
- •122 Частина перша
- •3.3.2. Єдність творчого й виробничого в масовій комунікації.
- •124 Частина перша
- •126 Частина перша
- •128 Частина перша
- •130 Частина перша
- •132 Частина перша
- •3.4.2. Трансформація систем масової комунікації.
- •134 Частина перша
- •136 Частина перша
- •138 Частина перша
- •140 Частина перша
- •4.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційного впливу.
- •144 Частина друга
- •148 Частина друга
- •4.2.2. Масова сугестія.
- •4.2.3. Масова маніпуляція.
- •154 Частина друга
- •5.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
- •158 Частина друга
- •160 Частина друга
- •5.2.1. Технології проектування та змін соціального простору.
- •5.2.5. Рекламні технологіі.
- •166 Частина друга
- •5.2.6. Пропагандистські технології.
- •5.2.7. Технології нових медіа як противага масовокомунікаційним тех-нологіям.
- •172 Частина друга
- •176 Частина друга
- •5.3.3. Техніки масовокомунікаційного впливу.
- •6.1.2. Ефективність та дієвість.
- •6.2.3. Міф як результат масової комунікації.
- •184 Частина друга
- •188 Частина третя
- •7.1.1. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.2. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.3. Третій етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.3.2. Розвиток науки про масову комунікацію в Інституті журналіс-тики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- •198 Частина третя
- •8.1.1. Основні теорії масової комунікації.
- •212 Частина третя
- •214 Частина третя
- •8.1.2. Макквейлова теорія масової комунікації
- •8.2.1. Модель комунікації як трансмісії.
- •218 Частина третя
- •8.2.4. Модель рецепції (сприймання): кодування й декодування ви-словлювання.
- •226 Частина третя
- •9.1.2. Інші напрями досліджень.
- •9.2.1. Структура і логіка наукового дослідження.
- •232 Частина третя
- •9.2.2. Класифікація методів досліджень.
9.2.2. Класифікація методів досліджень.
Метод. Слово метод походить з грецької мови і перекладається як шлях дослідження. Нині під методом розуміють спосіб досягнення певної мети, спосіб розв’язання конкретного завдання, а також сукупність прийомів й операцій, спрямованих на пізнання реальності.
Існують кілька класифікацій методів досліджень. З філософської точки зору методи можна поділити на загальнонаукові і спеціальні.
До загальнонаукових методів належать: спостереження, порівняння, ви-мірювання, експеримент, узагальнення, абстрагування, формалізація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, ідеалізація, ранжування, а також аксіоматичний, гіпотетичний, історичний і системний підходи.
До спеціальних методів відносять методи, застосовувані у певній конк-ретній галузі науки. Наприклад, до спеціальних методів філологічних і соці-альних наук належить контент-аналіз текстів. Є ще специфічні методи, які, як правило, являють собою модифікований спеціальний (чи навіть за-гальнонауковий) метод, розроблений для вирішення якогось конкретного завдання дослідження.
Ще одним підходом до класифікації наукових методів є поділ їх на емпі-ричні (дослідні) і теоретичні. В основі такого поділу лежить ступінь абстрак-ції: емпіричні методи конкретніші, теоретичні — абстрактніші.
Крім того, всі методи можна умовно поділити на дві великі групи: перші з них використовуються для збирання емпіричних даних (спостереження, ек-сперимент, опитування тощо), а другі — для кількісного і якісного аналізу отриманих даних (статистична обробка даних, класифікація, групування, типологізація тощо).
Отже, науковий метод — це конкретний шлях наукового дослідження, який дає змогу отримати нові наукові результати і досягти мети досліджен-ня. Науковий метод передбачає застосування раніше накопичених знань для дослідження ще не вивчених явищ і проблем. За своєю формою науковий метод являє собою сукупність принципів, правил і процедур пізнання.
Підходи. Гранично широкі методи називають іноді підходами (напри-клад, системний підхід, описовий і природничонауковий підходи). Але чим конкретнішим передбачається результат дослідження, тим конкретнішим має бути й метод для його одержання.
Описовий (ідеографічний) підхід передбачає вивчення об’єкта дослі-дження шляхом опису доступних для спостереження рис і характеристик цього об’єкта. Описовий підхід реалізується в описових методах, таких як Частина третя 235
класифікація, типологізація, аналіз документів, історичний і біографічний ме-тоди. Крім того, описовий підхід певним чином присутній у методі спостере-ження. Описові методи спрямовані на одержання інформації, яка дає доволі повний опис об’єкта, всіх його важливих кількісних і якісних характеристик.
Природничонауковий підхід передбачає більший ступінь втручання до-слідника у досліджувану сферу, використання спонукальних прийомів, емпі-ричних (дослідних) методів і вивчення зворотної реакції об’єкта дослідження. Цей підхід реалізується, насамперед, в експериментах, а також певною мірою в опитуваннях, соціометричних і проективних методиках. Емпіричні методи треба застосовувати тоді, коли завдання дослідження передбачає з’ясування причино-наслідкових зв’язків між елементами досліджуваного об’єкта (фак-торами і параметрами).
Кількісний і якісний аналіз. Суспільство можна вважати макросоціологіч-ною системою, в якій основними структурами є великі соціальні групи, соці-альні інститути й організації, досліджувати які треба кількісними методами (наприклад, опитуваннями). Такі методи дають змогу раціонально поясню-вати масові суспільні процеси.
Проте кількісні методи не призначені для дослідження поведінки окремих людей чи малих груп, оскільки поведінка конкретних суб’єктів визначається не тільки об’єктивними соціальними законами, а й суб’єктивними чинника-ми — особистими обставинами, які складають „життєвий світ” кожної лю-дини (власні стереотипи, установки і мотиви, унікальний соціальний досвід, рівень інтелекту, моральні норми та інші особливості суб’єкта). Аналогічно можна сказати, що свій специфічний „життєвий світ” має кожна родина, тру-довий колектив, студентська група, „тусовка”, тобто будь-який локальний мікросоціум.
Для дослідження цих особливостей використовують якісні методи. Вони націлені не стільки на фіксацію кількісних параметрів досліджуваних явищ (хоча певні кількісні виміри є й тут), скільки на з’ясування суб’єктивно-спе-цифічних чинників життя мікросоціумів, а також тих мотивів, якими керу-ються у своїй діяльності люди.
Виділяють такі якісні методи: 1) етнографічний; 2) історичні дослідження локальних мікросоціумів; 3) метод дослідження випадків (case study); 4) біо-графічний метод і його різновиди (усна історія, історія життя, історія роди-ни); 5) метод grounded theory — сходження до теорії (створення мінітеорії). Активно використовуються в якісних соціальних дослідженнях метод вклю-ченого спостереження, моделювання ситуацій, провокування соціальних дій, „мізковий штурм”, швидка оцінка учасниками, ігрові методи та ін. — усього біля сорока методів.
Об’єктивною основою для поширення кількісних методів (тобто методів з елементами статистики) у гуманітарних дослідженнях є потреба встановити 236 Частина третя
кількісну міру явищ і процесів суспільного життя. Якщо вдається встанови-ти кількісну міру відповідної якості, то наукове дослідження досягає най-більшої глибини.
При цьому твердження про те, що кількісні методи кращі (або гірші) за якісні, є некоректним. Кращим є той метод, який найбільшою мірою від-повідає конкретному завданню дослідження.
Методи збирання даних дають відомості про певні прояви об’єкта, а мето-ди аналізу характеризують сутність цього об’єкта. Як правило, в науковому дослідженні застосовують або сутнісно-описовий, або сутнісно-кількісний аналіз.
Сутнісно-кількісний аналіз полягає не лише в тому, що дослідник опе-рує певними кількісними, цифровими показниками (цифрові показники мо-жуть використовуватися і в описовому аналізі). Кількісний аналіз — це ви-явлення і формування системи числових характеристик досліджуваних об’-єктів. Кількісний аналіз дає змогу встановити абсолютну і відносну міру розглянутих рис і властивостей об’єктів і виявити ступінь чи силу їх прояву.
Є сфери, в яких без кількісного аналізу не обійтися і де він може дати най-більший ефект. У гуманітарних науках до таких сфер належать насамперед масові явища і процеси: економічні, демографічні, соціальні, політичні, кому-нікаційні, культурні тощо.
Але ці методи можуть бути ефективними й у дослідженні багатьох індиві-дуальних явищ, якщо такі явища вивчаються системно (всебічно), тобто роз-глядаються як певна сукупність елементів з відповідними взаємозв’язками.
Інформація про ті чи інші видимі властивості досліджуваних об’єктів, по-дані в описовому вигляді чи у вигляді якихось кількісних показників, функці-ональних чи ймовірнісних залежностей, самі по собі не можуть схарактеризу-вати внутрішню сутність досліджуваних об’єктів. Цю сутність дослідник має розкрити за допомогою сутнісно-змістового (якісного) аналізу, тобто дока-зово й аргументовано інтерпретувати отримані дані.
Готуючи наукову роботу, дослідник повинен зібрати й проаналізувати певні фактичні дані про свій предмет дослідження. Для того, щоб правильно це зробити, треба знати існуючі методи збирання первинної інформації і до-тримуватися вимог до збирання даних. Від достовірності зібраного матеріа-лу залежить змістова насиченість майбутньої наукової роботи (магістерсь-кої, дисертації, статті, монографії).
Мета-аналіз. Нова методика узагальнення досліджень у певній галузі, за певним напрямком. Передбачається, що в результаті аналізу вже проведених досліджень та їхніх результатів, текстів дослідників, можна отримати ста-тистично обгрунтовану загальну “картину” досліджуваного явища.
Частина третя 237
Вимоги до наукових методів. Достовірні результати дослідження можна отримати, якщо використовувати науково обґрунтовані методи, тобто мето-ди, які відповідають таким критеріям:
1. Валідність, тобто відповідність (повноцінність, придатність) процедур і отримуваних даних поставленому завданню.
2. Надійність, тобто можливість одержати стійкі показники. Надійність методу можна встановити двома способами:
•
порівнюючи результати, одержувані за цією методикою різними людьми;
•
порівнюючи результати, одержувані за тією самою методикою в різних умовах.
3. Однозначність, тобто якою мірою одержувані за допомогою цієї мето-дики дані відбивають зміни саме тієї і тільки тієї властивості, для оцінки якої ця методика застосовується.
4. Точність, тобто здатність методики реагувати на найменші зміни оці-нюваної властивості.
238 Частина третя
Література, використана для написання підручника
Baron S.I. and Davis D.K. Mass Communication Theory; Foundation, Fervent and Future, Belmont, 1995.
Goban-Klas, Tomasz. Media i komunikowanie masowe: Teorie i analizy prasy, radia, telewizji i Internetu.— Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 1999.
http://kovalevsky.webs.com.ua/uis/uis8.htm
http://www.aquarun.ru/psih/ks/default.htm
http://www.aquarun.ru/psih/ks/ks18p1.html
Klapper J. The effects of mass communication. – N. Y.: Free Press, 1960.
Mс Quail D. Mass Communication Theory: An Introduction. L., 1987.
Siebert E.S., Peterson T. and Schramm W. Four Theories of the Press. Urbana, 1956.
Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія / Макаренко Є. А., Рижков М. М., Ожеван М. А. та ін.— К.: Наша культура і наука, 2003.
Ашин Г. К. “Массы” теории // Современная западная социология: сло-варь.— М.: Политиздат, 1990.
Брайант, Дженнингз, Томпсон, Сузан. Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.— 432 с.
Грушин Б. А. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы иссле-дования. М., 1987
Грушин Б. А. Эффективность массовой информации и пропаганды: поня-тие и проблемы измерения.— М.: Знание, 1979.
Джеймс, Лалл. Мас-медіа, комунікація, культура. Глобальний підхід.— К.: “Вид-во “К.І.С”, 2002.
Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжна-родні відносини.— К.: Освіта, 1999.
Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием.— К.: Оріяни, 2000.
Каширин В.П. Философские вопросы технологии.— Томск, 1988.
Квіт С. Масові комунікації: Підручник.— К.: Вид. Дім “Києво-Могилян-ська академія”, 2008.
Корнєв М. Н., Фомічова В. М. Психологія масової поведінки / Ін-т після-дипломної освіти Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка.— К., 2000.
Набруско В. І. Формування громадської думки в умовах легітимації полі-тичної влади (масовокомунікативний вимір). Наукова робота на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. Науковий керівник доктор філологічних наук В. В. Різун / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка; Інститут журналістики.— Київ, 2007.
Назаров М. М. Массовая коммуникация в современном мире: Методоло-гия анализа и практика исследования.— М.: Институт социологии РНЛ, 2002. 239
Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.
Павлов И. П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нерв-ной деятельности (поведения) животных.— М.: Наука, 1973.
Павлюк Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації.— Львів: ПАІС, 2006.
Почепцов Г. Г. Теория коммуникации.— М.: “Рефл-бук”; К.: “Ваклер”, 2003.— 656 с.
Почепцов Г. Г. Теорія комунікації.— К.: Видавничий центр “Київський університет”, 1999.
Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка.— К.: Вища школа, 1982.— 216 с.
Різун В. В. Маси.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003.— 118 с.
Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналісти-кознавстві.— 2-е вид. перероб. і доп.— К.: Преса України, 2008.
Толкачова Н. Звичаєве право: Навчальний посібник.— 2-е вид. перероб. і доп.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006.— 367 с.
Фрейд, Зигмунд. Психоаналитические этюды.— Минск: ООО “Попурри”, 2001.
Чічановський А. А. Новина в журналістиці.— К.: Грамота, 2003.
Юрченко А. О. Специфіка комунікативних ефектів аналітичних статей (на прикладі матеріалів інтернет-видання «Українська правда»). Спеціаль-ність 8.030201 – журналістика. Наукова робота на здобуття кваліфікації магістра. Науковий керівник к. філол. н, доц. Чекмишев О. Д.; Науковий консультант к. філол. н., асистент Корнєєв В. М. / Київ. нац. ун-т імені Тара-са Шевченка; Інститут журналістики.— Київ, 2007.
240
ДОДАТКИ
Додаток 1.
Повна бібліографія автора
1970
Різун В. Готуємось старанно // Радянське село.— 1970.— 9 грудня.
1971
Різун В. Січень // Радянське село.— 1971.— 9 січня.
Різун В. Не забудемо свою вчительку // Радянське село.— 1971.— 21 січня.
Різун В. Шлях мужності // Радянське село.— 1971.— 4 лютого.
Різун В. Заспівай мені // Радянське село.— 1971.— 9 березня.
Різун В. Журавлі // Радянське село.— 1971.— 6 квітня.
Різун В. Проліски // Радянське село.— 1971.— 1 травня.
Різун В. Паша Антонівна // Радянське село.— 1971.— 8 травня.
Різун В. Шкільна стіннівка // Радянське село.— 1971.— 18 травня.
Різун В. Пісня про доярку // Радянське село.— 1971.— 22 травня.
Г. Яковенко [Різун В]. Людина з черствим серцем // Радянське село.— 1971.— 5 червня.
Різун В. Золоті руки // Радянське село.— 1971.— 22 червня.
Різун В. Діти допомагають батькам // Радянське село.— 1971.— 10 серпня.
Різун В. Струмочок // Радянське село.— 1971.— 21 серпня.
Різун В. Берізка // Радянське село.— 1971.— 20 листопада.
Різун В. Силами літгуртківців // Радянське село.— 1971.— 16 грудня.
1972
Різун В. Прочитайте цю книгу // Радянське село.— 1972.— 6 травня.
Різун В. Концерт для односельчан // Радянське село.— 1972.— 23 травня.
Різун В. Пісня комбайнера // Радянське село.— 1972.— 19 липня.
Різун В. Батькам наша шана // Радянське село.— 1972.— 24 жовтня.
Різун В. Синя казка // Радянське село.— 1972.— 4 листопада.
Різун В. Осінь // Радянське село.— 1972.— 4 листопада.
Різун В. Правда // Радянське село.— 1972.— 16 листопада.
Різун В. Союз нерушимий // Радянське село.— 1972.— 30 грудня.
1973
Різун В. Крилатий друг // Радянське село.— 1973.— 4 січня.
Різун В. Серце матері // Радянське село.— 1973.— 23 січня.
Різун В. Волошкові очі // Радянське село.— 1973.— 7 квітня.
Різун В. Їхнє майбутнє — велике життя // Радянське село.— 1973.— 7 липня.
Різун В. Листоноші // Радянське село.— 1973.— 14 липня.
Різун В. Продавець сільмагу // Радянське село.— 1973.— 21 липня.
Різун В. Нагорода за працю // Радянське село.— 1973.— 24 липня.
Різун В. Діти допомагають батькам // Радянське село.— 1973.— 26 липня.
Різун В. Сумлінні // Радянське село.— 1973.— 4 серпня.
Різун В. У рідному колгоспі // Радянське село.— 1973.— 14 серпня.
Різун В. “Будь ласка, заходьте!” // Радянське село.— 1973.— 25 серпня.
Різун В. Ми — тисячі пагінців… // Радянське село.— 1973.— 1 вересня. 241
Різун В. Народ Чілі переможе // Радянське село.— 1973.— 11 жовтня.
Різун В. Навесні, як сонце вище… // Радянське село.— 1973.— 13 жовтня.
Різун В. Людське щастя // Радянське село.— 1973.— 16 жовтня.
Різун В. Моє бажання // Радянське село.— 1973.— 3 листопада.
Різун В. До землі // Радянське село.— 1973.— 1 грудня.
1974
Різун В. Військова справа — кожному // Радянське село.— 1974.— 26 січня.
Різун В. Критика в шкільній стіннівці // Радянське село.— 1974.— 5 лютого.
Різун В. Вожата // Радянське село.— 1974.— 19 лютого.
Різун В. Мати білила хату // Радянське село.— 1974.— 8 березня.
Різун В. Ростуть помічники колгоспу // Радянське село.— 1974.— 12 березня.
Різун В. [Шкільні вісті] // Комсомольський гарт.— 1974.— 16 квітня.
Різун В. [Коротко] // Деснянська правда.— 1974.— 5 травня.
Різун В. Листи з фронту // Радянське село.— 1974.— липень.
1978
Різун В. В. "Король Лiр" у перекладах М. Рильського, Б. Пастернака, Ю. Гаврука // Взає-мозв'язки лiтератур братнiх народiв.— К.: "Вища школа", 1978.— С. 105—117.
1980
Крижанiвська О., Різун В. Новi росiйськi переклади української поезiї // Теорiя i прак-тика перекладу.— 1980.— Вип. 3.— С. 99—105.
1982
Ризун В. В. К вопросу о социально-культурной адаптации художественного произведе-ния // Теория и практика перевода.— К., 1982.— С. 3—12.
1985
Різун В. В. Залежнiсть темовидiльної функцiї газетного заголовка вiд його структурно-семантичних собливостей // Тези доповiдей Першої науково-прак-тичної конференцiї МУiС ф-ту журналiстики i журналiстiв-практикiв “Журналiстика на етапi удосконалення розви-нутого соцiалiзму”.— К., 1985.— С. 12—13.
1986
Ризун В. В. Объект, предмет и аспект изучения в лингвостилистических исследованиях // Особенности языка и стиля средств массовой информации / Киев. ун-т. К., 1985.— С.224—262.— Деп. в ИНИОН АН СССР 5.02.86, №24005.
Ризун В. В. Тематика газеты в лингвистическом освещении // Журналистика на этапе со-вершенствования социализма / Киев.гос.ун-т.— Киев, 1986.— С.77—88.— Деп. в ИНИОН АН СССР 5.02.86 №24007.
Різун В. В. Газета починається iз заголовка // Журналiст України.— 1986.— Вип. 7.— С. 41—42.
Ризун В. В. Социопсихологические основы формирования темы высказывания // Журна-лiстика на етапi удосконалення соцiалiзму. Тези доповідей 2 наук.-практич. конф. молодих учених ф-тiв журналiстики i журналiстiв-практикiв.— К.,1986.
242
1987
Ризун В. В. О теме текста и тематической группе слов (теоретический аспект) // Язык и композиция газетного текста: Теория и практика. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1987.— С.32—37.
1988
Ризун В. В. Определение темы текста: Проблема редакторского анализа: Автореф.... на соиск. уч.ст.канд. филол.наук — Киев, 1988.— 22 с.
Різун В. В. Журналiстикознавство i теорiя мовної дiяльностi // Перебудова: досвiд, про-блеми, пошуки. Роль журналiстської творчостi в революційному оновленнi соцiалiстичного суспiльства Тези доповідей i повiдомлень науково-практичної конференції, присвяченої 70-річчю від дня народження професора Д. М. Прилюка (1918—1987).— Київ, 1988.— С.29—30.
1989
Ризун В. В. Речь в структуре профессиональной деятельности журналистов // Тезисы конф. “Советская журналистика в 1988 году. Проблемы эффективности печати, телеви-дения, радио в условиях перестройки”.— М.: Изд-во МГУ, 1989.— С. 78—80.
Ризун В. В. Коммуникативная целеустановка автора и эффективность воздействия на читателя // Средства массовой информации в формировании нового мышления/ Материа-лы науч.-практ. конф.— Ленинград, 1989.— С. 9—10.
Різун В. В. Психолiнгвiстичний аспект моделювання навчальної дiяльностi студентiв-журналiстiв // Матерiали наради завiдувачiв кафедр факультетiв i вiддiлень журналiстики унiверситетiв країни.— Київ, 1989.— С.66—68.
Ризун В. В., Фурдуй М. И. Использование ЭВМ в учебном процессе при подготовке журналистов // Материалы совещания заведующих кафедрами факультетов и отделений журналистики университетов страны (20—25 марта 1989 года).— К., 1989.— С.70—71.
Різун В. В. Чи потрiбна розмова про вивчення слова? // Радянська освiта.— 1989.— 13 червня.
Різун В. В..Фiлологiя - не лiкбез // Молодь України.— 1989.— 22 червня.
Ризун В. В. Редактор и тема (психолингвистический аспект) // Журналiстика.— 1989.— Вип. 21.— С. 24—30.
Ризун В. В. Фотография как средство экстериоризации образной системы текста // Фото-графия в прессе: проблемы истории, теории и фотожурналистського мастерства / Тезисы докладов всесоюзной научно-практической конференции.— К., 1989.— С.45—47.
Різун В. В. Методичнi вказiвки до вивчення курсу "Сучасна українська лiтературна мо-ва" (Тема: "Термiнологiчно-поняттєвий мiнiмум iз синтаксису") / Київ. ун-т ім. Т. Шев-ченка.— К., 1989.
1990
Різун В. В. Редактор – iнтерпретатор тексту // Журналiст України.— 1990.— Вип. 2.— С. 42—44.
Різун В. В. Мовлення в структурi професiйної дiяльностi журналiстiв // Журналiстика.— 1990.— Вип. 22.— С. 73—78.
Ризун В. В., Фурдуй М. И. Использование ЭВМ при изучении дисциплин языковедче-ского цикла // Проблемы высшей школы.— К., 1990.— Вып. 70.— С. 51—58.
243
1991
Різун В. В., Волок Л. Б., Чеховська Л. Ф. Автоматизованi редактори i дiагностика тексту // Журналiстика.— 1991.— Вип. 23.— С. 144—151.
Різун В. В. Методичнi вказiвки до вивчення текстового редактора "TEDUNI".— К., 1991.— 16 с.
Сучасна українська мова: Пiдручник / Пономарiв О.Д., Різун В. В., Шевченко Л.Ю. та iн.— К.: Либiдь, 1991.— 312 с.
1992
Різун В. В., Мелещенко О. К. Iнформацiйнi мережi в засобах масової інформацiї. Канал IНФО-ТАСС / Київський ун-т. ім. Т. Г. Шевченка.— К., 1992.— 96 с.
1993
Сучасна українська мова. Довiдник / Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В.— К.: Либiдь, 1993.— 336 с.
Різун В. В. Основи комп'ютерного набору i коректури: Пiдручник.—К.: Либiдь, 1993.— 172 с.
1994
Різун В. В., Бондаренко Н. В., Тетерiна О. Б., Фурдуй М. I. Гуманiтарнi технологiї.— К.: Видавничий дiм "КМ Academia", 1994.— 60 с.
Різун В. В. Новiтнi програми з дiагностики та розвитку мовлення // Українська мова як iноземна: проблеми методики викладання.— Львів: Каменяр, 1994.— С.103—105.
Сучасна українська мова. Синтаксис: Пiдручник / Пономарiв О.Д., Різун В. В. та iн.— К.: Либiдь, 1994.— 256 с.
Лексикографiя сучасної української мови: методичнi матерiали, навчальнi словники / Упорядн. А. I. Мамалига, О. М. Пазяк, В. В. Різун, М. I. Фурдуй.— К.: Видавничо-полiгра-фiчний центр "Київський унiверситет", 1994.— 116 с.
1995
Іванов В. Ф., Мелещенко О. К., Різун В. В. Основи комп'ютерної журналiстики / Київсь-кий ун-т; Iн-т системних дослiджень освiти.— К., 1995.— 242 с.
Різун В. В. Моделювання i технологiя редакторських систем / Iн-т системних дослiджень освiти; Київський ун-т.— К., 1995.— 200 с.
1996
Різун В. В. Лiтературне редагування: Пiдручник.— К.: Либiдь, 1996.— 240 с.
Сучасна українська мова. Довiдник / Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В..— 2-ге вид.— К.: Либiдь, 1996.— 320 с.
Словники сучасної мовної практики. Книга 1 / Мамалига А.I., Пазяк О. М., Різун В. В. та iн..— К., 1996.— 96 с.
Різун В. В. Редагування в Україні // Сучасна українська журналістика. Поняттєвий апа-рат.— К.: Школяр, 1997.— С. 45—46.
1997
Різун В. В. Журналістська педагогіка // Редакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє / За ред. В В.Різуна.— К.: РВЦ "Київ. ун-т", 1997.— С. 5—12
244
Різун В. В. Використання шкірно-гальванічного рефлексу як методу вивчення компо-нентної будови теми // Редакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє / За ред. В В.Різуна.— К.: РВЦ "Київ. ун-т", 1997.— С. 159—163.
Різун В. В. Використання шкірно-гальванічного рефлексу як методу вивчення компо-нентної будови теми // Методологічні проблеми психології мисленнєвої та мовної діяль-ності. Studia methodologica.— Вип. 3.— Тернопіль, 1997.— С. 79—81.
Різун В. В. Педагогічні роздуми // Друкарство.— 1997.— № 3—4.— С. 8—9.
Різун В. В. Від проекту до вибуху — один крок // Літературна Україна.— 1997.— № 33
Різун В. В. Перцептивна структура твору та її роль у формуванні національної свідомості // Язык. Культура. Взаимопонимание. Материалы международной конференции.— Львов: ЛГУ им. И. Франко, 1997.— С. 46—49.
Сучасна українська мова: Підручник / Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. та ін.— К.: Либідь, 1997.— 400 с.
Різун В. В. Чорнобильські діти: “Час покаже”... // Вечірній Київ.— 1997.— 3 липня.
Різун В. В. Про підготовку редакційно-видавничих працівників в інституті журналістики // Українська журналістика — 97 / За загальною ред. А. З. Москаленка.— К.: Центр вільної преси, 1997.— С. 48—49.
1998
Різун В. В. Хто може стати видавцем? // Друкарство.— 1998.— березень—квітень.— С. 15
Гримич М., Непийвода Н., Різун В. Українська мова щодня.— К.: Заповіт, 1998.— 160 с.
Різун В. В. Аспекти теорії тексту // Нариси про текст / Різун В. В., Мамалига А. І., Фел-лер М. Д..— К.: РВЦ "Київ. ун-т", 1998.— С. 3—59.
1999
Різун В. В. Предмет і завдання лінгвістичної діагностики в освіті // Наукові записки.— Т. 9.— Ч. 1.— К.: Видавничий дім «КМ Academia”, 1999.— С. 22—26
Різун В. В. Лінгвістична діагностика в освіті // Українська мова та література.— 1999.— № 12.— С. 10—11.
Різун В. В. Лінгвістичне тестування в освіті // Українська мова та література.— 1999.— № 20.— С. 8.
Різун В. В. Лінгвістичний контроль в освіті // Українська мова та література.— 1999.— № 21— С. 11.
Різун В. В. Лінгвістичний моніторинг в освіті // Українська мова та література.— 1999.— № 22.
2000
Денисенко А., Різун В. Бачити попереду вічність // Демократична Україна. Тижневий спецвипуск «Простір».— 2000.— 11 серпня.— С. 2—3.
Різун В. В. [Виступ на пленумі правління НСЖУ] // Пресінформ.— Лютий—березень 2000.— С. 3.
Władimir Rizun. Nowe kształcenie dziennikarzy na Ukrainie w kontekście zbliżenia Wschodu i Zachodu // Zbliżanie się Wschodu i Zachodu.— Poznań:Wydawnictwo Naukowe INPiD UAM, 2000.— С. 227—230.
Різун В. В. [З виступу директора Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка на засіданні прес-клубу Асоціації працівників ЗМІ України 7 квітня 2000 року] // Телепрес-кур’єр.— 2000.— № 3(4).— С. 26—27.
Різун В. В. Навчально-методичні проблеми підготовки журналістських кадрів // Всеук-
245
раїнська науково-методична конференція «Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи». Тези доповідей.— Київ, 2000.— С. 28—31.
Різун В. В. Поняття тексту в журналістиці // Вісник Львівського університету. Сер. Філо-логічна.— Львів, 2000. — С. 182—186.
Різун В. В. Елітність нашого народу // Освіта.— 5—12 квітня 2000.— С. 1.
Різун В. В. Хто прийде завтра? // Пресінформ.— квітень—травень 2000.— С. 10—13.
Різун В.В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності // Наукові записки Інституту журналістики.— 2000.— Том 1.— С. 15—30.
Різун В. В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності. Лекція перша / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К., 2000.— 34 с.
Різун В. В. Принципова й відповідальна свобода слова — вищий принцип журналістсь-кого професіоналізму // Дітер Вайріх. Етика і журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевчен-ка.— К., 2000.— С. 4—5.
2001
Різун В. В. Основи масового спілкування як духовного єднання і порозуміння // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Вип. 21.— 2001.— С. 20— 25.
Різун В. В. Основи масового спілкування як духовного єднання і порозуміння. Режим доступу: [http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/Internet/PART-1_2.htm]
Ризун Владимир. Журналисткое образование в Украине в контексте проблем СМИ // Роль местных и региональных средств массовой информации в демократизации обществ Восточной и Центральной Европы.— Warszawa: Oficyna Wydawnicza ASPRA-JR, 2001.— С. 104—108.
Сучасна українська мова. Вид. 2-е, перероблене. / За ред. О. Д. Пономарева.— К.: Ли-бідь, 2001.— С. 8—26; 219—227.
Різун Володимир. Про нові перспективи журналістської освіти в Україні // Актуальні проблеми журналістики. Збірник наукових праць / Ужгородський національний універси-тет.— Ужгород, 2001.— С. 205—207.
Різун В. В. Природа й структура комунікативного процесу // Наукові записки Інституту журналістики.— 2001.— Том 2.— С. 17—37.
Ризун В. Журналистское образование на Украине // Mass-media în societăţile în tranziţie: realitǎţi şi perspective / Univ. De Stat din Moldova, Fundaţia Friedrich Ebert (Germania), Central de analizǎ politicǎ şi tehnologii sociale “Captes”; coord. Valeriu Moşneaga.— Ch.: Centrul ed.— poligr. al USM, 2001.— С. 197—200.
Різун В. В. Про роман Марини Гримич “Ти, чуєш, Марго?” // Українське слово.— 2001.— № 16.
Різун В. В. До питання про магістерський курс “Українське журналістикознавство”// На-укові записки Інституту журналістики.— 2001.— Том 3.— С. 13—14.
Різун В. В. Системи масової комунікації // Наукові записки Інституту журналістики.— 2001.— Том 3.— С. 22—30.
Різун В. В. Журналістська освіта в пострадянській Україні (з виступу на міжнародній конференції з питань функціонування ЗМІ в пострадянському просторі, що відбувалася во-сени 2001 року в Кишинівському університеті) // Наукові записки Інституту журналісти-ки.— 2001.— Том 4.— С. 22—24.
Різун В. В. Журналістська освіта в Україні // Українське журналістикознавство.— 2001.— Вип. 2.— С. 43—48.
Різун В. В. Педагогічні технології в журналістській освіті // Наукові записки Інституту журналістики.— 2001.— Том 5.— С. 26—30.
246
Різун В. В. Системи масової комунікації на перехідному етапі // Мас-медіа на перехідно-му етапі: система мас-медіа, політична комунікація, аспекти журналістики, методи дослі-дження / Центр вільної преси; Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка; За ред Р. Блюма, М. Герольд, В.Іванова, В. Різуна.— К., 2001.— С. 7—8.
Різун В. Передмова (укр.); Vorwort (нім.) // Вернер Д’Інка. Менеджмент / Київський наці-ональний університет ім. Тараса Шевченка; Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні.— К., 2001.— С. 5, 35.
Різун В. Закон про теледебати – це дзеркало суспільства і влади // http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=1053.— 2001.— 24.12.
2002
Різун В. В. Візьмемо з минулого вогонь, а не попіл // Ігор Шаров. 100 сучасників: роздуми про Україну.— К.: Преса України, 2002.— С. 347—349.
Різун В. Тележурналістська освіта: тридцять років по тому // Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.— 2002.— № 2 (5).— С. 22—24.
[Різун В. В.] Вступ до спеціальності: Навчальна програма / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики; Укладач проф. В. В. Різун.— К., 2002.— 8 с.
[Різун В. В.] Журналістська майстерність: Навчальна програма / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики; Укладач проф. В. В. Різун.— К., 2002.— 8 с.
[Різун В. В. та ін.] То чи є в Україні незалежна преса? // Урок української.— 2002.— № 10.— С. 15—18.
Різун В. В. Природа літературного редагування // Вісник. Журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— 2002.— Вип. 10.— С. 7—10.
Різун В. В., Партико З. В. Журналістика: інформування чи вплив? Погляд на явище з по-зиції теорії комунікації // Вісник. Журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— 2002.— Вип. 10.— С. 22—23.
Різун В. В. Підсумкові контрольні роботи в системі освітнього моніторингу // Вісник. Журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— 2002.— Вип. 10.— С. 31—33.
Різун В. В. Штрихи до наукового портрета Д. М. Прилюка // Наукові записки Інституту журналістики.— 2002.— Том 6.— С. 37—52.
Різун В. В. Політика дружби і співпраці // Публіцистика і політика. Зб. наукових праць. Вип. 3 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— К., 2002.— С. 5—6.
Різун В. В. Проблеми стандартизації журналістської освіти // Наукові записки Інституту журналістики.— 2002.— Том 7.— С. 11—13.
Ризун В. Кризис образования? //http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=5103.— 2002.— 23.10.
2003
Ризун В. Смена четвертой власти // Киевский телеграф.— 2003.— 17—23 февраля.— С. 18.
Різун В. На передовій журналістської освіти в Україні / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К., 2003.— 24 с.
Перлини духовності: Твори укр. світської л-ри від часів Київ. Русі до XVII ст. Навч. посіб. / Упоряд., передм. і комент. Різуна В. В.— К.: Грамота, 2003.— Кн. 1.— 560 с.
Перлини духовності: Твори укр. світської л-ри від часів Київ. Русі до XVII ст. Навч. посіб. / Упоряд.Різуна В. В.— К.: Грамота, 2003.— Кн. 2.— 480 с.
Різун В. В. Маси.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003.— 118 с.
247
Різун В. В. Про стан нашої науки та вимоги до написання дисертацій // Наукові записки Інституту журналістики.— 2003.— Том 10.— С. 7—13.
2004
Різун В. В. Основи журналістики у відповідях та заувагах / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К., 2004.— 80 с.
Різун В. В. Українське журналістикознавство на порозі третього тисячоліття // Наукові записки. До 170-річчя Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.— Том 1 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К.: КПВД “Педагогіка”, 2004.— С. 76—82.
Різун В. В. Поняття мас у зарубіжній і вітчизняній науці // Наукові записки.— Том V “Факультет соціології та психології. Інститут журналістики” / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К.: КПВД “Педагогіка”, 2004.— С. 110—120.
Різун В. В. Проблеми і перспективи розвитку журналістської освіти в Україні початку XXI століття / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К., 2004.— 19 с.
Різун В. В. Метод спостереження в інтерпретації Д. М. Прилюка // Матеріали третіх наукових читань / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— Вип. 1.— К., 2004.— С. 7—11.
Різун В. В. Журналістська освіта й наука в Київському університеті // Київський націона-льний університет у XXI столітті. Тези ювілейної науково-теоретичної конференції, присвяченої 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 24 червня 2004 року / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка.— К., 2004.— С. 33—34.
Різун В. В. Дорогою правди // Нариси історії Київського національного університету іме-ні Тараса Шевченка / В. В. Різун, М. С. Тимошик, А. Є. Конверський та ін.; Передм. В. В. Скопенка.— К.: Наша культура і наука, 2004.— С. 91—108.
Різун В. В. Працювати на майбутнє // Живі голоси України: нариси про радіожурналістів / Упоряд. Н. М. Сидоренко.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004.— С. 7—8.
Різун В. В. Проблеми і перспективи розвитку журналістської освіти в Україні початку ХХІ століття // Наукові записки Інституту журналістики.— 2004.— Том 16.— С. 6—13.
2005
Інтеграція і різноманітність: нові тенденції політики України у сфері засобів масової інформації та нових комунікаційних послуг: Інформаційна доповідь: Спеціальне видання до 7-ої Європейської міністерської конференції з питань політики у сфері засобів масової ін-формації / Губерський Л.В., Камінський Є.Є., Ожеван М. А., Шнирков О. І., Різун В. В., Макаренко Є. А., Яковець А. В.— К., 2005.— 120 с.
Різун В. В., Трачук Т. А. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка.— К., 2005.— 232 с.
Різун В. В. До питання про наукові погляди професора А. З. Москаленка на журналісти-ку // Наукові читання Інституту журналістики. Доповіді та матеріали четвертих наукових читань, присвячених 70-літтю від дня народження А. З. Москаленка. 12 листопада 2004 р. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; За ред проф. В. В. Різуна.— Вип. 2.— К., 2005.— С. 5—8.
Володимир Різун Ще раз про журналістську освіту і не тільки про неї... // Медіакрити-ка.— 2005.— № 10.— С. 28—31.
Ризун В. В. Предисловие к украинскому изданию // Мас-медиа, сектор безопасности и власть. Роль новостных средств массовой информации в контроле и подотчетности сектора безопасности: Научное пособие / Капарини М., Рельик Д. и др.— К., 2005.— С. 7.
Різун В. Слово до ювіляра, виголошене на урочистій ученій раді Інституту журналістики з нагоди 70-річчя професора О. Д. Пономарева // Наукові читання Інституту журналістики 248
249
На пошану О. Д. Пономарева / За ред. проф. В. В. Різуна; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шев-ченка.— Вип. четвертий.— К., 2005.— С. 4.
Сучасна українська мова: Підручник / Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. та ін.— 3-тє вид., перероб.— К.: Либідь, 2005.— 488 с.
Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005.— 104 с.
Різун В. В. Болонський процес як точка зустрічі двох Європ: Погляд з Англії, Iрландії та Польщі // http://www.day.kiev.ua/153664/
Різун В. В. Болонський процес як точка зустрічі двох Європ: Погляд з Англії, Iрландії та Польщі // День.— 2005.— 2 грудня.— С. 18.
Різун В. В., Непийвода Н. Ф., Корнєєв В. М. Лінгвістика впливу.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005.— 148 с.
Різун В. В. Об’єкт і предмет дослідження: зауваження en passant // Українське журналіс-тикознавство.— 2005.— Випуск 6.— С. 4—5.
Різун В. В. [Про Інститут журналістики] // Київський національний університет імені Та-раса Шевченка. Незабутні постаті.— К.: Світ успіху, 2005.— С.138—139.
Різун В. В. Як уникати неправди, або Чим захищати добре ім’я журналіста? // Актуальні питання масової комунікації.— 2005.— Вип. 6.— С. 5—7.
2006
Різун В. Штрихи до портрета професора Наталії Непийводи // Наукові читання Інституту журналістики. На пошану Н. Ф. Непийводи / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— Випуск п’ятий.— К.— С. 4—7.
Різун В. В. Про автора і його творчість // Довкруг проблем зображальної журналістики. Журналістикознавці про наукову творчість Бориса Чернякова / Київський національний уні-верситет імені Тараса Шевченка; Інститут журналістики; Укл. і наук. ред. В. В. Різуна.— К., 2006.— С. 5—6.
Різун В.В. Трансформація журналістської освіти: європейський контекст. Виступ на Міжнародній науково-практичній конференції // Імідж сучасного педагога.— 2006.— № 1.— С. 3—4.
Різун В.В. Ідея журналістської освіти в контексті дискурсу про університет // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Филология.— Том 19 (58).— № 5.— 2006.— С. 335—344.
Українське телебачення: вчора, сьогодні, завтра / За загальною ред. І. С. Чижа.— К.: “Дирекція ФВД”, 2006.— 648 с. (у співавторстві).
Різун В. В. Трансформація журналістської науки та освіти в контексті Болонського про-цесу (Виступ на конференції “Журналістика — 2006”) // Українське журналістикознав-ство.— Вип. 7.— 2006.— С. 4—5.
Різун В. В., Скотникова Т. В. Моніторинг у системі методів журналістикознавства: основні засади // Українське журналістикознавство.— Вип. 7.— 2006.— С. 20—29.
2007
Різун В. Про хвороби української журналістики та їх лікування // Журналіст України.— 2007.— № 1.— С. 6—11.— (Інтерв’ю В. Черемних)
Різун В. В. Журналістська освіта та наука в контексті нових змін в освітній і науковій галузях // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: Зб. наук. пр./ МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко.— Черкаси, 2007.— С. 61—65.
Різун В. Наш навчальний заклад — один із найстаріших і найпрестижніших у Європі // Молодь України.— 2007.— 29 березня—4 квітня.— С. 12—14 (пряма лінія).
Різун В. В. Київська школа жуналістики у просторі і часі // Пам’ять століть.— 2007.— № 3.— С. 5—20.
Різун Володимир. Ідея журналістської освіти в контексті дискурсу про університет.— Луцьк: РВВ “Вежа” ВНУ імені Лесі Українки, 2007.— 32 с.
Різун В. Болонський процес як чинник гармонізації журналістської освіти в Україні // Журналістська педагогіка в контексті Болонського процесу/ Упоряд.: А. І. Мамалига, Ю. П. Єлісовенко; За заг. ред. В. В. Різуна; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К., 2007.— С. 3—5.
Різун В. Історичний досвід розбудови журналістської освіти // Журналістська педагогіка в контексті Болонського процесу/ Упоряд.: А. І. Мамалига, Ю. П. Єлісовенко; За заг. ред. В. В. Різуна; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.— К., 2007.— С. 188—198.
Різун В. Журналістська діяльність і парадокси масового спілкування // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Філологія”.— 2007.— Вип. 17.— С. 43—45.
2008
Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві.— 2-е вид. перероб. і доп.— К.: Преса України, 2008.— 144 с.
Ризун В. В. “Свобода слова — в нас самих” // Известия в Украине.— 2008.— 30, 31 мая, 1 июля.— С. 1, 4.
Різун В. В. Правда і кривда: історія взаємин // Ученые записки Таврического националь-ного университета им. В. И. Вернадского. Филология. Социальная коммуникация.— Том 21 (60).— № 1.— С. 231—241.
Різун В. В. Теорія масової комунікації: Підручник.— К.: Просвіта, 2008.— 260 с.
250
251
Додаток 2.
Література про автора
1996
Феллер Мартен. Едитологія і проблеми якості твору // Квалілогія книги: Доп. і повід. Міжнародна науково-практична конференція, 23—25 жовтня 1996.— Львів, 1996.— С. 6.
2002
Наукова школа професора В. В. Різуна // Вісник. Журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— 2002.— Вип. 10.— С. 5—6.
Імена України. Біографічний щорічник. 2001.— К.: Фенікс, 2002.— С. 472.
Хто є хто в економіці, культурі, науці. Київ та регіони. IV випуск. 2002—2003.— К.: 2002.— С. 69.
Наука в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на зламі тисячо-літь.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002.— С. 114—115.
2003
Імідж-календар 2004.— К.: Преса України, 2003.— С. 213.
2004
Зернецька О. Лекції з теорії масової комунікації для ВНЗ // Освіта України.— 2004.— 27 січня.— С. 4.
Інститут журналістики // Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004.— С. 122—127.
2005
Гай Олекса. Про журналістику без прикрас // Вітчизна.— 2005.— № 3—4.— С. 157—158.
Вчені Академії наук Вищої школи України. 1992—2005.— Харків: НТУ “ХПІ”, 2005.— С. 236—237.
2006
Гусєв Олег. Відкритий ринг.— К.: ПП “ЕКМО”, 2006.— С. 252, 255 (фото)
Івшина Лариса. Мої університети.— К.: Вид-во ЗАТ “Українська прес-група”, 2006.— С. 60 (фото), 65 (репліка).
Освіта в Україні.— К.: Новий світ; Українське наукове товариство геральдики та векси-лології, 2006.— С. 14.
Хто є хто на Чернігівщині. Видатні земляки. Вип. 3.— К.: Укр. академ. геральдики, то-варного знаку та логотипу; Укр. наук. товариство геральдики та вексилології, 2006.— С. 55.
Мащенко І. Г. Енциклопедія електронних мас-медіа. У 2-х томах. Т. 1: Всесвітній відео-аудіолітопис: дати, події, факти, цифри, деталі, коментарі, персоналії.— Запоріжжя: Дике поле, 2006.— С. 170.
2007
У колі друзів. Присвячено 50-літтю від дня народження В. В. РІЗУНА 12 лютого 2007 року / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка; За ред. В. І. Набруска.— К., 2007.— 142 с.
Імідж Володимира Різуна на сторінках газет (2006—2007) / Наукова бібліотека імені М. Максимовича.— К., 2007.— 16 с.
Журналіст України.— 2007.— № 1.— С. 1 (фото), 6, 11.
Ярмиш Юрій. Журналіст, науковець, педагог // Вітчизна.— 2007.— № 1—2.— С. 162—164.
Studenti iz Kijeva gosti Danasa // Danas.— 2007.— 15 maj.— С. 36 (фото і згадка про підписання угоди в Бєлград. ун-ті)
Біографічні довідки деканів факультету журналістики та директорів Інституту журналістики // Пам’ять століть.— 2007.— № 3.— С. 89—91.
Різун Володимир Володимирович // Імена України 2007.— К.: Фенікс, 2007.— С. 430.
Різун Володимир Володимирович // Київ: Історико-біографічний енциклопедичний до-відник.— К.: Фенікс, 2007.— С. 915.
Різун Володимир Володимирович. Матеріали до бібліографії (до 50-річчя з Дня наро-дження) / Упоряд. О. Г. Кириленко, І. І. Тіщенко; Наукова бібліотека імені М. Максимо-вича.— К., 2007.— 26 с.
Сорока Микола. Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевечнка — 60! // Дивосвіт.— 2007.— № 2.— С. 2—3.
Бідзіля Ю. Володимир Різун — почесний доктор Ужгородського університету // Науко-вий вісник Ужгородського університету. Серія “Філологія”. Вип. 15.— 2007.— С. 146—148.
Судин Андрій. Володимир Різун — почесний доктор Української академії друкарства // Поліграфіст.— 2007.— № 11.— С. 31.
2008
Журналісти з Київського університету. Спогади. Світлини. Імена.— Фастів: “Полі-фаст”, 2008.— С. 286, 349.
Мамалига А. Освітянські віхи журналістикознавчих досліджень проф. В. Різуна // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі: За матеріалами ХІІІ міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови / Присвячується Року науки в Інституті журналістики; За редакцією В. В. Різуна; Упорядн. Д. Данильчук, Ю. Єлісовенко, І. Забіяка, А. Мамалига / Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики.— К., 2008.— С. 234—240.
252
Додаток 3.
Про автора
Директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки журналістів України.
Голова Науково-методичної комісії з журналістики та інформації при МОН України, член експертної ради ДАК України.
Голова експертної ради ВАК України з соціальних комунікацій.
Ведучий і автор кількох телепередач “Живе слово”. Автор першої та ще двох телепере-дач “Говоримо українською”. Нині автор та ведучий радіопрограми “Право на слово” на ра-діо “Промінь” (прямий ефір) та Першому національному каналі радіо, ведучий програми “Вечірній променад” (щосереди з 20.00 по 23.00) на радіо “Промінь” або 105 FM.
Народився в селі Бахмачі Чернігівської області 12 лютого 1957 року в сім’ї залізничника Різуна Володимира Арсентійовича та Катерини Микитівни. Був єдиним сином в сім’ї.
З тринадцяти років активно друкувався в районній і обласній газетах. У 1972 році закін-чив Бахмацьку музичну школу, а в 1974 — Бахмацьку середню школу № 2 з золотою медал-лю. Того ж року вступив до Київського університету ім. Тараса Шевченка на українське від-ділення філологічного факультету й закінчив навчання у 1979 році.
Під час навчання в університеті займався науковою роботою, відвідував літературну сту-дію імені М. Рильського, а також, навчаючись на денній формі, працював за сумісництвом спочатку старшим лаборантом Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом акад. О. С. Мельничука, згодом учителем середньої школи № 56 м. Києва. Спеціалізувався з кри-тики художнього перекладу у професора В. В. Коптілова.
Після закінчення університету згідно з направленням працював викладачем кафедри ук-раїнської мови Кіровоградського педінституту (1982—1982).
Після одруження переїхав до Києва, де працював викладачем української мови в Київсь-кому міському педучилищі № 1 і за сумісництвом на кафедрі стилістики факультету журна-лістики Київського університету. А з 1984 року перейшов на цю кафедру працювати на пос-тійній основі.
Працюючи на факультеті журналістики, керував студентською науковою роботою та ро-ботою молодих учених, був організатором і став начальником інформаційно-обчислюваль-ного сектора факультету. Цю посаду за сумісництвом займав аж до обрання директором Інституту журналістики.
У 1999 році відкрив спеціальність “видавнича справа та редагування” в Інституті журналістики. У 2000 році заснував кафедру видавничої справи та редагування. У 2002 році заснував кафедру теорії масової комунікації (нині соціальних комунікацій), яку й очо-лює. У 2001 році ініціював відкриття відділення менеджменту ЗМК.
17 травня 1988 року — рішенням ради при Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка присуджено науковий ступінь кандидата філологічних наук після захисту дисер-тації “Визначення теми тексту: проблема редакторського аналізу” (науковий консультант — акад. АН України, член-кор. АН СРСР О. С. Мельничук).
21 листопада 1991 року — рішенням Державного комітету СРСР з народної освіти при-своєно вчене звання доцента кафедри стилістики і редагування.
21 березня 1996 року — рішенням спеціалізованої вченої ради Київського університету ім. Тараса Шевченка присуджено науковий ступінь доктора філологічних наук після захи-сту докторської дисертації “Моделювання і технологія редакторських систем” (науковий консультант завідувач кафедри видавничої справи та редагування КПІ, проф., доктор філо-логічних наук Р. Г. Іванченко). 253
3 лютого 1997 року — рішенням вченої ради Київського університету присвоєно вчене звання професора кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи.
У травні 1997 року — нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти України.
У 2000 році — нагороджено відзнакою МВС України “Срібне перо”.
У червні 2001 року — нагороджено медаллю до 2000-ліття хрещення України-Руси Українською православною церквою Київського патріархату.
11 грудня 2001 року нагороджено премією та медаллю МВС України “За сприяння органам внутрішніх справ України”.
20 грудня 2002 року нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови.
21 грудня 2002 року Президією АН ВШ України присуджено нагороду Ярослава Мудрого за значний здобуток у галузі науки і техніки.
2002 рік — визнано кращим освітянином року Радою представників установ-засновників газети “Освіта” і присуджено освітянську відзнаку “Лиш храм збудуй”.
У травні 2002 року до 55-річчя Інституту журналістики колектив інституту нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
9 квітня 2003 року Указом Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета нагоро-джено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеня.
Указом Президента України від 4 червня 2003 року присвоєно почесне звання “Заслу-жений працівник освіти України”.
Рішенням президії “Фонду суспільного визнання” від 15 жовтня 2003 року нагородже-ний почесною орденською відзнакою “Суспільне визнання” 3 ступеня. Цим же рішенням очолюваний колектив Інституту журналістики удостоєний як лауреат Міжнародного конкурсу “Золоті торгові марки — 2003” Почесного звання “Золота торгова марка” .
Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 10 вересня 2004 року за № 982 на-городжено Почесною грамотою Верховної Ради України.
Лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації “За кра-щий твір у радіомовній сфері”. Наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 5 листопада 2004 року № 237.
Рішенням президії “Фонду суспільного визнання” від 22 листопада 2004 року нагоро-джений почесною орденською відзнакою “Суспільне визнання” 2 ступеня.
30 червня 2005 року Указом Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета наго-роджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II-го ступеня.
7 листопада 2005 року нагороджено відзнакою третього ступеня Державного комітету телебачення і радіомовлення України за заслуги в розвитку інформаційної сфери.
15 листопада 2005 року нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку.
Рішенням Вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка від 6.02.06 нагороджено премією імені Тараса Шевченка за монографію “Нарис з історії українського журналістикознавства” (у співавторстві з Трачук Т. А.).
23 травня 2006 року нагороджено Почесною грамотою Державного комітету телебачен-ня і радіомовлення України.
23 травня 2006 року нагороджено нагрудним знаком Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення “За розбудову телеінформаційного простору України”.
2 березня 2006 року рішенням Вченої ради Ужгородського національного уні-верситету присвоєно звання Почесний доктор.
19 квітня 2006 р. рішенням вченої ради ТНУ ім. В. І. Вернадського присвоєно звання почесного професора ТНУ (диплом № 9).
10 лютого 2007 року Подяка Кабінету Міністрів України № 6497.
12 лютого 2007 року нагороджений почесним знаком НСЖУ.
254
22 лютого 2007 року ухвалою вченої ради Волинського державного університету імені Лесі Українки (протокол № 6) обрано почесним професором.
Рішенням вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка нагороджується відзнакою 2 ступеня.
25 травня 2007 року нагороджено “Нагрудним знаком Укрінформу”
Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від 20 червня 2007 року за № 160 нагороджено Орденом Святого Юрія Переможця.
Лауреат загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання” 20.08 2007 року.
25 вересня 2007 року Вчена Рада Української академії друкарства присвоїла ступінь “Почесний доктор”. Диплом № 006.
Подяка ВАК України за підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, а також з нагоди Дня науки, 2008, травень
Наказом ДКМСД МВС України від 01 жовтня 2008 р. № 13 нагороджений відзнакою ДКМСД МВС України — медаллю “За сприяння протидії правопорушенням у дитячому середовищі”
255
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Аудиторія-як-агент, 169
Аудиторія-як-маса, 169
Аудиторія-як-об’єкт, 169
Бернард Берельсон, 228
Брайант Дж., 163, 168, 188, 207, 239
Взаєморозвиток масовоінформаційної та масовокомунікаційної індустрії в умовах глобалізації медіа, 139
Види трансформації систем масової комунікації, 137
Вимоги до наукових методів, 238
Вплив, 8, 22, 23, 26, 29, 31, 34, 35, 38, 45, 48, 49, 54, 57, 62, 86, 92, 94, 97, 99, 110, 113, 114, 115, 116, 125, 126, 127, 134, 136, 142, 143, 144, 145, 147, 148, 150, 151, 152, 172, 178, 185, 186, 190, 192, 198, 199, 201, 202, 204, 208, 211, 212, 213, 214, 215, 218, 219, 221, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 247
Гарольд Лассвелл, 209, 227
Глобалізація системи масової комунікації, 133, 136
Ґобан-Клас Т., 87, 223
Годе Г., 190
Демонстрація та розвага як форми масової комунікації, 32
Джеймс Лалл, 13, 65, 77, 87, 88
Джозеф Клаппер, 228
Дослідники, 191, 213, 227
Ефект бумеранга, 182
Ефект гуртування, 181
Ефект десенсибілізації, 182
Ефект довіри, 181
Ефект культивації, 182
Ефект ореолу, 181
Ефект переконання, 182
Ефект праймінгу, 181
Ефект самодостатності у прийнятті рішень, 181
Завдання ТМК, 11
Заколисуючий ефект, 182
Зернецька О. В., 61, 123, 133, 134, 135, 137, 138, 139, 140, 160, 161, 188, 189, 190, 195, 239, 251
Іванов В. Ф., 195, 244
Інститут журналістики, 9, 11, 195, 197, 198, 202, 252, 253
Інституційні форми масової комунікації, 28
Інформаційний — інформативний, 200
Інформаційна інтенція, 200
Кара-Мурза С. Г, 79, 152, 239
Карл Говленд, 227
Квіт С., 188, 197, 207, 239, 249
Кількісний і якісний аналіз, 236
Комунікант, 8, 24, 25, 26, 30, 40, 51, 53, 64, 102, 106, 110, 111, 126, 139, 146, 147, 152, 153, 165
Комунікат, 24, 26, 29, 41, 44, 61, 151, 160, 171, 181
Комунікаційна інтенція, 201 256
Комунікаційна ситуація, 54
Комунікаційний — комунікативний, 200
Курт Левін, 219, 228
Лазарсфельд П., 208, 227
Ле Бон, 65, 70, 73, 78
Маклюен М., 213
Маніпуляція, 8, 31, 69, 143, 145, 151, 152, 201
Маса, 19, 20, 24, 41, 47, 65, 66, 68, 71, 72, 74, 75, 78, 89, 95, 96, 144, 148, 156, 157, 204, 230
Маси, 7, 65, 68, 71, 112, 130, 240, 247
Мас-медіа в системі управління масовою комунікацією, 127
Масова інформація як засіб впливу, 169
Масова комунікація, 5, 7, 13, 16, 22, 23, 28, 29, 30, 33, 37, 38, 39, 45, 54, 62, 89, 101, 124, 130, 149, 164, 195, 202, 203, 228, 229
Масова рефлексія, 202
Масова саморегуляція, 202
Масове наслідування, 201
Масовокомунікаційна маніпуляція, 201
Масовокомунікаційна регуляція, 202
Масовокомунікаційне зараження, 201
Масовокомунікаційне навіювання, 201
Медіа як засіб “соціальної телепатії”, 156
Мета-аналіз, 237
Метод, 142, 175, 176, 235, 248
Метод "промивання мізків", 175
Метод «наклеювання ярликів», 175
Метод асоціативного формування позитивного ефекту, 175
Метод маркування маси, 176
Метод переконання, 175
Методи в рекламі, 175
Методи нейролінгвістичного програмування, 176
Механізм керування масою, 155
Механізм масифікації, 76
Міф, 53, 79, 83, 100, 116, 128, 131, 183, 184, 185, 192, 240
Мовець як автор, 17
Модель всесильної пропаганди, або модель Чакотіна, 217
Модель двоступеневого припливу інформації та думки, або модель Каца — Лазарсфельда, 219
Модель контактування, або модель Якобсона, 218
Модель кубиків, 222
Модель Левіна, або топологічна модель (модель комунікації як припливу інформації), 219
Модель мозаїчної культури, або модель Молеса, 220
Модель селекції, або модель Вестлея—Макліна, 219
Модель хвилі, або модель HUB, 222
Новина як засіб масового впливу, 170
Ознаки масового спілкування, 58
Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “четверта влада”, 160
Ольшанский Д. В., 50, 51, 52, 55, 62, 66, 69, 70, 71, 72, 73, 76, 77, 78, 79, 80, 85, 86, 87, 90, 92, 96, 98, 99, 157, 171, 182, 183, 240
Організована маніпуляція як форма масової комунікації, 31
257
Організована сугестія як форма масової комунікації, 31
Організоване зараження як форма масової комунікації, 31
Основний механізм поведінки мас, 146
Особистість як об’єкт масового впливу, 144
“Офіційна” історія, 225, 226
Павлов И. П., 74, 80, 240
Переглянута версія історії медіавпливу, 226
Переконання, 32, 45, 49, 57, 82, 105, 107, 111, 113, 117, 118, 150, 151, 168, 173, 175, 182, 189, 208, 217, 227, 228
Перше відчуження твору від автора, 17
Підходи, 235
Повідомлення як засіб масового впливу, 171
Порозуміння як основний результат масового спілкування, 57
Послідовники, 229
Почепцов Г. Г., 166, 240
Предмет, 11, 14, 68, 85, 90, 94, 120, 170, 189, 233
Призначення масифікатора, 146
Причини масифікації особистості, 78
Рівні масової комунікації, 55
Різун В. В., 3, 195, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 252
Роздуми як форма масової комунікації, 33
Розповідь як форма масової комунікації, 32
Роль держави в трансформації медіасистем, 138
Роль ЗМК в масифікації людини, 81
Роль просвітителів у системі масового спілкування, 147
Самуель Стауффер, 228
Синтетична модель, або модель Ґобана-Класа, 223
Соціально-когнітивна теорія і більш широка теорія соціального навчання Бандури, 214
Соціально-психологічні фактори комуніканта, 40
Соціально-психологічні фактори комуніката, 44
Соціологічна модель, або модель Рилеїв, 219
Спічрайтер президента США Р. Ніксона Р. Прайс, 13
Суб’єктно-об’єктна форма масової комунікації, 28
Сугестія, 8, 31, 32, 145, 150, 201
Суспільно-культурна модель, або модель Тудора, 220
Тард Г., 16, 22, 70, 73, 85, 94, 208, 227
Теорії на основі психодинамічної моделі К. Говленда, 211
Теорія “порядок денний”, або теорія визначення пріоритетності новин, 214
Теорія використання і задоволення, 213
Теорія Г. Лассвелла, 209
Теорія двоступеневого впливу, 208
Теорія дифузії інновацій, 208
Теорія ефекту третьої особи, 215
Теорія змови, або теорія “пропагандистська модель”, 215
Теорія культивації, 213
Теорія масового суспільства і сильних медіа, 207
Теорія медійної гегемонії, 213
Теорія медійної грамотності, 215
Теорія медійної залежності, 215
258
Теорія модернізації Лернера, 213
Теорія праймінгу, 216
Теорія розширення відчуття Маклюена, 213
Теорія самореференції Лумана, 215
Теорія фреймінгу, 215
Теорія чотирьох функцій, 209
Уілбур Шрамм, 228
Уявлення про масову комунікацію в науці, 54
Факт, 18, 50, 51, 55, 57, 68, 70, 81, 82, 110, 113, 152, 158, 159, 161, 162, 170, 171, 172, 174, 188, 207, 214, 221
Фактор валідності засобу спілкування, 48
Фактор валідності технології спілкування, 52
Фактор надійності каналу спілкування, 52
Фактор простору, 54
Фактор третьої особи, 54
Фактор часу, 54
Фактори діяльності комуніканта (активні чинники), 42
Фактори поведінки комуніката (пасивні чинники), 46
Фрейд З., 41, 73, 78
Френсіс Фентон, 227
Функції масової комунікації, 57
“Четверта влада” як основний концепт технології масового впливу, 158
Шість теорій преси (нормативні теорії преси), 209
Шкляр В. І., 83 259
260
Навчальне видання
РІЗУН Володимир Володимирович
ТЕОРІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Підручник
Формат 70 х 100 / 16
261
