138 Частина перша

яка спеціалізується в галузі електротехніки, купила американську радіокор-порацію РСА.

Конгломерація — це процес, внаслідок якого компанії комунікаційного сектору утворюють єдину компанію-конгломерат і стають її частинами, збе-рігаючи при цьому свої риси й властивості. Медіа-конгломерати виникають в результаті інтеграції й концентрації фірм, компаній. Конгломерати змен-шують фінансові ризики й отримують великі прибутки та мають успіх шля-хом диверсифікації — форми такої концентрації капіталу в умовах науко-во-технічної революції, коли компанія проникає у нові для себе сфери й галузі, розширює асортимент товарів і поступово перетворюється на бага-тогалузеві комплекси.

Якщо процес конгломерації перетинає кордони країни, то виникають транснаціональні мультимедіа-конгломерати. Прикладом може бути при-дбання японською фірмою в галузі електроніки Sony половини голлівудівсь-ких кінокомпаній. У результаті процесу транснаціоналізації виникають транснаціональні медіа-імперії. До таких імперій можна віднести Time Warner, Sony, Matsushita, Walt Disney і т. д.

Транснаціональні медіа-корпорації містять у собі величезну сконцентро-вану економічну владу. “Тому надзвичайно важливим є, в яких руках зосере-джена влада. Це означає, що необхідне вивчення постатей медіа-магнатів (виділення наше.— В. Р.) і їхніх стратегій — адже саме вони уособлюють, акумулюють сконцентровану економічну силу, що, як показує практика, трансформується і в силу політичну, ідеологічну, впливаючи на життя сус-пільства та індивідуумів не тільки однієї країни, а й цілих регіонів” (Зерне-цька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999. С. 63—64).

Роль держави в трансформації медіасистем. В утворенні глобальних масовокомунікаційних систем необхідно враховувати й сприятливу політику багатьох демократичних держав, які підтримують глобалізацію та трансфор-мацію через такі процеси, як комерціалізація медіа, їх приватизація, лібе-ралізація медіасередовища та його інтернаціоналізація.

На законодавчому рівні багато держав створюють такі умови розвитку медіа, аби вони були незалежними від держави, при цьому могли скориста-тися й державною підтримкою та захистом, розвивалися вбік створення плюралістичного конкурентноздатного медіасередовища (лібералізація); могли об’єднуватися з медіа інших країн, держава впускає в свій медіапро-стір іноземний капітал (інтернаціоналізація); роздержавлювалися і розвива-лися як бізнесові проекти (комерціалізація); засновниками медіа могли бути приватні особи, а не тільки держава чи громади (приватизація).

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що системи масової ко-мунікації у своєму розвитку проходять шлях від звичайної системи масової комунікації, коли є людина-комунікант, через дисперсію функції мовлення й дивергенцію комуніканта та виникнення розгалуженої системи виконавців ролі комуніканта аж до глобальної системи масової комунікації.

Взаєморозвиток масовоінформаційної та масовокомунікаційної індус-трії в умовах глобалізації медіа. Процеси глобалізації й трансформації сис-тем масової комунікації змушують нас говорити і про існування інформа-ційної індустрії, й індустрії масової комунікації — індустрії впливу на люди-ну, суспільство й цивілізацію.

Виробничий підхід до процесу масової комунікації був зумовлений са-мою структурою масової комунікації та переходом людства на рівень побу-дови індустріального суспільства. Якщо усне спілкування могло мати пове-дінковий характер, то письмове, пов’язане зі створенням текстів, так чи інак-ше набувало творчого характеру, оскільки мовець уже свідомо працював над твором,, творив свою картину світу. В той же час написання текстів твору, зокрема, їх тиражування набувало виробничого характеру, бо було пов’язане з виготовленням знакових форм твору за певними правилами й на основі конкретних друкарських технологій, що час від часу удосконалювалися.

З розвитком технологій у виробничу сферу потрапили й такі процеси ма-сової комунікації, як збір даних через інформаційні мережі й збереження ін-формації у вигляді банків даних, виробництво носіїв інформації — книг, га-зет, журналів тощо, виготовлення засобів масової комунікації як інформа-ційно-знакових систем, які, з одного боку, є творчим продуктом, бо створені одним або кількома авторами, дизайнерами, художниками, редакторами, сценаристами, режисерами тощо, а з іншого боку, оформлені за певними правилами й стандартами й розмножені у великій кількості. Таким чином, у структуру масової комунікації, особливо професіональної, були включені виробничі процеси, що лягли в основу виникнення інформаційної індустрії.

Намагання поставити масову комунікацію на рейки виробництва дало поштовх розвитку масовоінформаційної діяльності як виробничої й станов-ленню галузей інформаційного виробництва, таких як преса, телебачення, радіомовлення, книговидання тощо.

Особливого розвитку масовоінформаційна діяльність набрала в ХХ сто-літті, позначеному глобальними економічними й соціальними трансформаці-ями. В той же час світова інформаційна індустрія, що сформувалася на осно-ві розвиненої масовоінформаційної діяльності, стає причиною глобальних трансформацій у світі. Як зауважує дослідниця О. В. Зернецька, характер цих нових глобальних трансформацій “великою мірою визначається й тим, що людство нині вступає в інформаційну еру — еру складних процесів кому-нікаційної революції, інформаційних вибухів, які врешті-решт впливають на Частина перша 139