Тема 5. Основні процедури та операції менеджера

Мета лекції – формування у студентів основних понять про основні процедури та операції менеджера, його функціональні обов’язки.

Ключові слова: управлінське рішення, операція, управлінський документ, розпорядчі операції, координаційні операції, контрольні операції, комунікативні операції, спілкування, управлінський документ.

Основні питання:

5.1. Управлінські рішення: їх ознаки, характеристики і класифікація.

5.2. Стадії процесу прийняття менеджером управлінських рішень і підходи до їх вирішення.

5.3. Розпорядчі операції менеджера.

5.4. Координаційні операції менеджера.

5.5. Контрольні операції менеджера.

5.6. Комунікативні операції менеджера.

Професійні компетентності, що формуються: вміння характери–зувати працю менеджера, здатність до визначення сутності управлін–ського рішення, навички розмежувати операції менеджера згідно з їх особливостями.

5.1. Управлінські рішення: їх ознаки, характеристики і класифікація

Прийняття рішення є важливою складовою будь-якої управлінської діяльності. Для менеджера рішення розглядається як продукт його управлінської праці, а прийняття рішення – як процес, який формує появу цього продукту.

Управлінське рішення – це розгорнутий у часі логічний процес мислення, що вбирає в себе емоційно-психологічні, організаційно-правові і компетентнісні сторони вибору альтернативи, який виконує менеджер у рамках своїх повноважень одноосібно або з залученням інших спеціалістів та результатом якого найчастіше стає управлінський документ [37].

Управлінський документ – це матеріальний об’єкт із закріпленою будь-яким способом на спеціальному носії інформацією, що створюється і використовується в процесі управління. До таких документів в основному відносять: накази, розпорядження, вказівки, доручення, інструкції, положення, договори, правила тощо [29].

Для управлінського рішення характерні:

цілеспрямованість;

вольове втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління;

директивність;

конкретність;

обов’язковість.

Якість управлінських рішень визначається сукупністю властивостей, які забезпечують їх виконання і отримання запланованого ефекту. До складу властивостей управлінських рішень відносять:

обґрунтованість;

своєчасність;

конкретність;

можливість виконання.

В управлінні підприємством або організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами на різних ієрархічних рівнях. Основна частина цих рішень носить формалізований характер, тому що це стосується не тільки однієї особи, а найчастіше цілих структурних підрозділів або організації в цілому.

Діяльність кожного менеджера пов’язана з розробкою та реаліза–цією рішень згідно з його функціональними обов’язками. Кожне прийняте рішення впливає на різні інтереси підприємства, а саме, економічні, організаційні, правові, соціальні, технологічні тощо. Згідно з цим сутність управлінського рішення (далі – УР) можна розглядати з декількох точок зору (рис. 5.1) [93].

Економічна

Технологічна

Організаційна

Точка зору

Правова

Соціальна

Рис. 5.1. Сутність управлінського рішення

Слід розглянути представлені точки зору.

Економічна сутність управлінського рішення полягає у тому, що для його розробки та реалізації необхідні фінансові, матеріальні та інші ресурси. Можна сказати, що кожне рішення має власну собівартість, адже воно є результатом (продуктом) управлінської діяльності та у майбутньому принесе прибуток.

Організаційна сутність управлінського рішення полягає в тому, що для йог розробки та реалізації організація повинна мати відповідні можливості − наприклад, персонал, інструкції, ресурси, техніку та технології, систему контролю тощо.

Соціальна сутність полягає у тому, що мають бути враховані потреби та інтереси людини, мотиви та стимули, установки та цінності, хвилювання тощо.

Правова сутність полягає у виконанні заходів у межах правового поля. Організація матиме значні втрати, якщо процес прийняття управлінського рішення не буде узгоджений із нормативно-правовими актами, положеннями та інструкціями діючого законодавства України.

Технологічна сутність проявляється у можливості забезпечення персоналу, що залучений до розробки та реалізації управлінського рішення, необхідними технічними, інформаційними засобами та ресурсами.

Таким чином, управлінське рішення – це процес, що реалізується суб’єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення постав–лених завдань в наявній чи спроектованій ситуації. Рішення допомагають встановити цілі, визначити функції, права та міру відповідальності працівників, як правильно розподілити ресурси підприємства або організації тощо. Характер рішень менеджера залежить від місця, яке він займає в ієрархії організації. Чим вищий рівень, тим більше рішення мають стратегічний характер, та навпаки, чим нижчий – тим більше управлінські рішення мають оперативний характер.

Кожне управлінське рішення має: суб’єкт (особа, що приймає рішення), об’єкт (особи, що мають виконувати рішення) та предмет (зміст рішення). Однак усі рішення різноманітні та залежать від багатьох факторів.

Класифікація управлінських рішень, що запропонувала у своїх роботах Н. В. Злобіна, представлена таким чином [37]:

1. За функціональною спрямованістю:

а) плануючі (застосовуються для виявлення параметрів для стратегічного та тактичного планування діяльності організації);

б) організаційні (наприклад, вдосконалення організаційної структури);

в) активізуючі (спрямовані на активізацію діяльності організації);

г) координаційні (спрямовані на координацію діяльності організації шляхом узгодження мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовищ);

д) контролюючі (спрямовані на забезпечення своєчасного виконування планів та поставлених меж розвитку);

е) інформаційні (спрямовані на упорядкування інформаційного поля для працівників організації та надання їм необхідної інформації).

2. За організацією:

а) індивідуальні (рішення приймаються швидше однією людиною);

б) колективні (рішення приймаються довше групою людей);

в) корпоративні .

3. За причинами:

а) неочікувані:

- ситуаційні (рішення, що викликані подіями, що порушили запланований хід подій);

- ініціативні (рішення як творчий вклад керівника);

б) планові:

- за приписом (рішення входять до службових обов’язків керівника та передбачені певним регламентом);

- програмні (рішення становлять програмно-цільовий технологічний процес, згідно до якого керівник має приймати певні рішення у визначений час);

- сезонні (рішення, що пов’язані з календарними датами).

4. За ступенем повторюваності:

а) традиційні (рішення, що вже траплялись у практиці управління);

б) нетрадиційні (рішення, що потребують пошуку нових альтернатив);

в) інноваційні (рішення стосовно реструктуризації організації).

5. За масштабами впливу:

а) загальні (рішення для обов’язкового виконування всім персоналом);

б) приватні (рішення, розроблене для одного працівника).

6. За часом дії:

а) стратегічні (рішення на 5 − 10 років);

б) тактичні (рішення на 1 − 3 роки);

в) оперативні (рішення для конкретної ситуації у теперішній час).

7. За строками реалізації:

а) довгострокові;

б) середньострокові;

в) короткострокові.

8. За характером розробки та реалізації:

а) врівноважені (рішення приймається уважно, передумовою такого рішення є сформульована ідея);

б) імпульсивні (рішення недостатньо обґрунтоване);

в) інертні (контрольні та уточнюючі рішення без оригінальності та новаторства);

г) ризиковані (приймаються без обґрунтування дій);

ґ) обережні (рішення приймається після ретельної оцінки всіх можливих варіантів).

9. За методами переробки інформації:

а) алгоритмічні (рішення за строго регламентованою структурою прийняття);

б) евристичні (рішення для розв’язання питань, що потребують якісної, а не кількісної оцінки).

10. За кількістю критеріїв:

а) однокритеріальні;

б) багатокритеріальні.

11. За напрямом впливу:

а) зовнішні (рішення, спрямовані на зовнішнє середовище);

б) внутрішні (рішення, спрямовані на внутрішнє середовище).

12. За формами застосування:

а) одноособові (рішення, прийняті однією особою);

б) колегіальні (групові рішення).

13. За сферою застосування:

а) глобальні (рішення, що впливають на діяльність усієї організації);

б) локальні (рішення, що впливають на діяльність одного підрозділу).

14. За способом фіксації:

а) письмові;

б) усні.

15. За характером інформації:

а) детерміновані (рішення, прийняті в умовах визначеності);

б) імовірні (рішення, прийняті в умовах невизначеності та ризику).