6.5. Методи соціального впливу та морального заохочення

Для раціональної та ефективної роботи менеджера та його підлеглих широко використовуються різні методи соціального впливу та моральне стимулювання.

Основною формою цих методів є гуманізація праці.

Гуманізація праці на практиці повинна забезпечити [50]:

1) високу змістовність праці трудящих, яка відповідає їхній кваліфікації, структурі та ієрархії потреб і мотивів;

2) краще пристосування матеріально-технічної бази виробництва до людини;

3) створення сприятливих умов праці;

4) широку та активну участь працівників у вирішенні виробничих завдань.

Класична програма гуманізації праці включає складові:

1) забезпечення змісту праці (суміщення функцій робітників основного й допоміжного виробництва, основних функцій і функцій контролю за якістю продукції;

2) групування різнорідних операцій тощо;

3) розвиток колективних форм організації праці;

4) створення доцільних умов праці;

5) демократизація управління, залучення працівників до управління виробництвом;

6) раціоналізація режимів праці і відпочинку, впровадження гнучких графіків роботи.

Використання форм морального заохочення передбачає встановлення диференційного зв’язку між результатами роботи та формою морального заохочення. Формами морального заохочення підлеглих є:

1. Проведення бесід з підлеглими з метою посилення уваги до роботи, що виконується.

2. Уважне ставлення до пропозицій підлеглих, які спрямовані на покращання загальної справи. Підтримка ініціативи та активності.

3. Особиста неформальна похвала працівника: цінне заохочення; моральна підтримка; поздоровлення з видатними датами та ін.

4. Особиста прилюдна похвала діяльності працівника у присутності колег на нарадах, зборах, конференціях.

5. Розкриття перспективи розвитку організації та у зв’язку з цим − перспектив службової кар’єри.

6. Офіційне доручення підлеглому тимчасово вирішувати окремі питання від свого імені.

7. Передавання частини повноважень підлеглому для розвитку ініціативи у роботі.

8. Доручення працівникові брати участь у роботі за межами даної організації у різних комісіях, робочих групах, нарадах, конференціях.

9. Доручення виступити з доповіддю на нарадах або конференціях.

10. Доручення виконувати окремі відповідальні завдання.

11. Доручення почесних завдань у складі закордонних відряджень у складі делегації.

12. Висування у резерв на вищу посаду.

13. Винесення морального заохочення:

подяки;

вручення грамоти;

надання почесних звань;

нагородження урядовими медалями та орденами.

Зарубіжний досвід: в американських фірмах застосовуються чотири основні форми соціального впливу та морального заохочення:

1. Участь працівників в управлінні працею та якістю продукції на рівні цеху (дільниці).

2. Створення робітничих рад або спільних комітетів робітників і менеджерів.

3. Запровадження систем участі персоналу в прибутках.

4. Участь представників найманої праці в роботі ради директорів корпорацій.

Під впливом соціальних факторів в управлінні формуються: суспільна свідомість, психологічні зв´язки в колективі, відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці і, навпаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, апатія тощо) [94]. Завдання будь-якого керівника полягає в тому, щоб виховувати і підтримувати високі почуття власної гідності у своїх підлеглих. Люди з високим рівнем такого почуття відрізняються послідовністю дій, легше справляються зі своїми внутрішніми конфліктами, виявляють високий самоконтроль. Це – врівноважені, тактичні, спокійні та незалежні люди. Вони постійно підвищують свій рівень загального розвитку, ретельно виконують покладені на них обов’язки. Менеджер повинен уміти володіти технікою заохочення. Похвала повинна відповідати досягнутим успіхам працівника.