Глосарій

Автоматизація праці – це процес освоєння менеджерами методів і техніки обробки інформації для прийняття на основі цього оптимальних управлінських рішень

Авторитарний стиль управління – це концентрування права прийняття всіх або більшості рішень в руках першого менеджера або на найвищих рівнях управління.

Адміністративні методи управління – система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яку використовують для орга–нізації й координації об'єктів управління з метою виконання поставлених завдань.

Аналітичний метод нормування праці – це метод, який застосовують для визначення норм праці щодо тих категорій управлінського персоналу, в яких зміст функцій є досить стабільним, а одні й ті самі роботи повторюються більш-менш регулярно.

Аналітично-розрахунковий метод – це метод, який передбачає встановлення норм за допомогою нормативів часу. Нормативами часу називають встановлену тривалість виконання окремих елементів операції або робіт.

Аутсорсинг – це цілеспрямоване виділення деяких бізнес-процесів (або навіть систем) і делегування їхньої реалізації іншим виконавцям.

Брак часу – це результат відсутності чіткості, плановості та організованості роботи менеджерів.

Виробниче інструктування – сукупність методів виробничого навчання, чітко визначена система вказівок, рекомендацій, які стосуються способів трудових дій, вмінь, здібностей.

Вказівка – правовий акт, пов'язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів щодо рішення поточних питань.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших.

Воля – це свідоме регулювання людиною своєї поведінки та діяльності, пов'язане з подоланням внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Вплив – це поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншої людини

Делегування повноважень – передача громадянами (політичними органами, посадовими особами) долі своїх прав спеціальним представ–никам, які мають виражати та захищати їх інтереси та виконувати визначені функції.

Ділова етика – це сукупність етичних принципів, норм і правил якими має керуватися діяльність організацій та їхніх членів у сфері менеджменту і підприємництва.

Ділові якості – це здатність знаходити у межах власної компетенції та наданих повноважень найкращі підходи і засоби до вирішення ситуацій та визначати найкоротший шлях до досягнення мети, оперативно приймати самостійні обґрунтовані рішення, послідовно забезпечуючи їх виконання.

Доручення – це документ, за яким приватна чи посадова особа або організація передає права (повноваження) іншій особі чи організації здійснювати від її імені зафіксовані в дорученні дії.

Досвідний метод – це метод нормування, при якому норма визначається на основі виробничого досвіду нормувальника, керівника підрозділу тощо.

Економічні методи управління – система економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої мети і забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників.

Емоційна врівноваженість – це контроль менеджером своїх емоційних проявів. 

Інструкція посадова – письмовий виклад основних завдань, повноважень, необхідних навичок для різних посад в організації.

Інтуїція – чуття, проникливість, безпосереднє пізнання, засноване на попередньому досвіді і теоретичних наукових знаннях, неусвідом–лений досвід.

Керівник – це людина, яка наділена повноваженнями приймати рішення, несе відповідальність за результати роботи його колективу.

Керівництво – процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.

Компетентність – ступінь кваліфікації працівника, який дозволяє успішно вирішувати завдання, що стоять перед ним; володіння знаннями, досвідом у певній галузі.

Компетенції – це коло проблем, сфера діяльності, в якій дана людина має знання і досвід; сукупність повноважень, прав і обов’язків посадової особи.

Комунікативна компетентність менеджера – це знання, вміння і навички спілкуватися та взаємодіяти з іншими людьми, розуміти та оцінювати їх, передбачати їхню поведінку, впливати на них та ще багато чого іншого.

Контроль – це процес, за допомогою якого менеджер встановлює відхилення фактичних результатів від тих, які він планував отримати під час прийняття рішення; це аналітико-оцінна функція процесу управління, яка забезпечує зворотній зв'язок і дозволяє безперервно повторювати циклічний процес управління на новій основі.

Координація – це функція менеджменту, яка представляє сукупність управлінських робіт, спрямованих на узгодження окремих елементів створеної системи або механізму досягнення цілей, спільної діяльності суб’єктів та об’єктів управління.

Корпоративна культура підприємства – це система колективно поділених цінностей, переконань, традицій і норм поведінки працівників. Вона виражається в символічних засобах духовного й матеріального оточення людей, що працюють у даній організації.

Лідерство – здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.

Матеріальне стимулювання праці – це засіб забезпечення матеріальних потреб та посилення матеріальної зацікавленості працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробничою, підприємницькою, торговельною або комерційною діяльністю.

Менеджер – це посадова особа, головна ланка менеджменту, яка розробляє цілі управління та правила управлінської діяльності, добирає персонал, визначає методи та реалізовує функції, використовує техніку та забезпечує технологію менеджменту, здобуває, аналізує та поширює інформацію, потрібну для управлінських робіт.

Менеджмент – це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації на всіх його рівнях) із раціональним використанням наявних ресурсів та застосуванням наукових, психологічних і етичних норм керівництва.

Метод переконання – це вплив на наявні у працівника стимули з використанням логічних та психологічних прийомів з метою перетворення завдання у свідомий обов'язок, внутрішню потребу працівника виконувати доручення.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом з метою досягнення визначених цілей.

Мораль – форма суспільної свідомості, спрямована на ствердження цінності людини, її прав на гідне і щасливе життя; це те, що у реальному житті керує поведінкою людини.

Мотивування – це функція менеджменту, сукупність управлінських робіт, спрямованих на розробку і використання стимулів для взаємодії суб'єктів управлінської діяльності та її результативності.

Наказ – це правовий документ виданий на підставі єдиноначаль–ності для регулювання основних стратегічних і оперативних завдань на підприємстві, що представляє письмовий виклад процедури вирішення певного завдання з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форми контролю.

Норма керованості – це регламентована чисельність працівників, якими може ефективно управляти менеджер у визначених виробничих умовах.

Норма обслуговування – визначена кількість робочих об’єктів (кількість машин, одиниць обладнання, працівників) яку повинен обслуговувати один або група працівників відповідної кваліфікації за одиницю часу в конкретних умовах.

Норма оптимальних співвідношень – регламентовані співвідно–шення кількості керівників, фахівців та інших службовців. Визначаються з метою ефективного використання працівників апарату управління згідно з кваліфікацією та складністю виконуваних робіт.

Норма централізації – регламентоване відношення чисельності працівників апарату управління організацією до загальної кількості працівників адміністрації.

Норма часу – величина затрат робочого часу, встановлена для виконання одиниці роботи (продукції) працівником (або групою праців–ників) відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов виробництва.

Норма чисельності – встановлена чисельність працівників відпо–відного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання виробничих або управлінських функцій чи обсягів робіт за певних організаційно-технічних умов виробництва.

Нормативи – це розрахункові величини витрат робочого часу та трудових ресурсів, на основі яких розраховуються норми праці.

Нормування праці – це процес встановлення величини витрат робочого часу у вигляді норми праці на виконання певної управлінської роботи в певних організаційно-технічних умовах.

Облік робочого часу –  це виявлення і фіксація виходу працівника на роботу, отримання відомостей про фактично відпрацьований час кожним працівником. 

Організаторські здібності менеджера – сукупність психічних рис особистості менеджера, необхідних для успішного оволодіння орга–нізаторською діяльністю, її ефективного виконання. Вони передбачають спрямованість особистості (світоглядну, політичну, моральну, ділову), рівень її готовності (компетенція, ділова компетентність, вміння, навички, досвід), риси характеру (комунікабельність, ініціативність, організованість, самостійність, емоційна зрівноваженість).

Організаційні методи управління – це комплекс способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.

Організація – це функція менеджменту, сукупність управлінських робіт спрямованих на об'єднання людей для спільної діяльності.

Організація праці менеджера – це використання ним ефективної системи способів і методів особистої праці на основі раціональної організації робочого місця, створення оптимальних умов праці й відпочинку, планування робочого дня та ліквідації нераціональних етапів виконання робіт і операцій.

Оцінка персоналу – це визначення професійних і особистісних якостей співробітників виходячи з їх функціональних обов'язків і цілей підприємств, за заздалегідь установленим критеріям та рекомендації щодо більш ефективного управління персоналом та розкриття його особистісного потенціалу.

Оцінювання якості праці менеджера – процес розрахунку рівня здатності та ступеня придатності конкретного менеджера до виконання тієї керів­ної посади, яку він обіймає на даному підприємстві.

Партисипативність – це залучення працівників в управління організацією шляхом делегування їм управлінських повноважень.

Переговори – це форма взаємозв’язку між людьми, яку використо–вують для досягнення угоди, коли обидві сторони мають однакові або протилежні інтереси.

Перепідготовка – це процес отримання нових і додаткових знань з основної та суміжної професії, спеціальності або посади.

Підвищення кваліфікації – це процес поглиблення професійних знань та навичок, успішне завершення якого дає можливість виконувати більш складну роботу в межах певної професії, спеціальності або посади.

Правові методи управління – сукупність способів дії суб'єкта управління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.

Праця менеджера – це цілеспрямований специфічний вид розумо–вої діяльності щодо забезпечення ефективної роботи керованої системи.

Прогнозування – функція менеджменту, сукупність управлінських робіт, спрямованих на передбачення напрямів діяльності підприємства, бізнесу в майбутньому.

Професійні переговори – усний контакт між партнерами, які мають необхідні повноваження з боку своїх організацій (фірм) для його проведення, розв’язання конкретних проблем і укладення контрактів

Регламент – це сукупність норм, правил, положень, які визначають порядок роботи установ, організацій, підприємств; ведення засідань, нарад, конференцій тощо; виконання певних процесів, процедур, операцій.

Регулювання – це функція менеджменту, сукупність управлінських робіт спрямованих на усунення відхилень від плану для збереження динамічної стійкості виробничого процесу.

Робочий час – це встановлений відповідно до діючого законодав–ства час, протягом якого менеджер виконує свої трудові обов’язки в організації.

Розпорядження – правовий акт, який видається для регулювання і координування оперативних і тактичних питань управління, це деталізація шляхів і способів вирішення конкретного завдання у межах окремого напряму дії, або окремого підрозділу. Він має владний характер та обов’язкову силу виконання для робітників організації.

Розпорядчий вплив – це пряма адміністративна вказівка, яка має обов'язковий характер, і адресується керованим об'єктам або особам.

Розпорядчі документи – це документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі, організації чи на підприємстві.

Роль – це набір певних правил поведінки, які відповідають конкрет–ній установі або посаді.

Самоосвіта – це форма індивідуальної навчальної діяльності співробітника, мотивована професійними потребами та інтересами, і спрямована на придбання необхідних знань, вмінь і навичок, їх постійне вдосконалення, а також на розвиток професійно значущих якостей його особистості.

Система – це наявність елементів і зв'язків, які перебувають у постійній взаємодії між собою та під дією внутрішніх або зовнішніх факторів впливають один на одного.

Система матеріального стимулювання праці – сукупність основних та додаткових показників оцінки колективних та індивідуальних результатів праці, за якою працюючим здійснюються різні виплати заохо–чувального характеру понад основну заробітну плату з метою викорис–тання їх матеріальної зацікавленості для підвищення продуктивності, ефективності та конкурентоспроможності виробництва.

Система управління – це сукупність взаємопов’язаних елементів, які мають вплив на об'єкт управління з метою отримання ефективних результатів.

Соціально-психологічні методи управління – це способи впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності та творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал.

Спілкування – це складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партне–рами один одного.

Стиль міжособових комунікацій – це манера поведінки особи в процесі обміну інформацією з іншою особою.

Стрес – реакція людини на співвідношення між вимогами, що до неї висуваються, та її здатність їх задовольнити.

Стресовитривалість – це сукупність особистісних якостей, що дозволяють людині переносити значні інтелектуальні, вольові і емоційні навантаження, зумовлені особливостями професійної діяльності, без особливих шкідливих наслідків для діяльності, оточуючих і свого здоров'я.

Тайм-менеджмент – це технологія організація робочого часу та підвищення ефективності його використання, за допомогою удосконалення трудового процесу шляхом підвищення дисципліни праці, свідомого підходу до організації своєї діяльності.

Технічні засоби управління – пристрої, що використовуються з метою збору, обробки, аналізу інформації щодо управлінської діяльності.

Технології управління – послідовність виконання управлінських дій.

Тренінг – метод навчання, що передбачає участь слухача в групі з метою підвищення індивідуальної сприйнятливості й удосконалення вмінь взаємодії з іншими людьми. Заняття по зазначеному методу навчання проводиться при участі практичного психолога, профконсультанта. Зміст навчання найбільшою мірою наближений до реальної дійсності, але обмежуючим чинником є висока вартість розробки й проведення.

Управлінська етика – це система етичних знань і практичних рекомендацій, які орієнтовані на управлінську діяльність.

Управлінська праця – це практичне виконання функцій управління в організації, призначенням якої є забезпечення цілеспрямованих і скоординованих зусиль інших людей щодо вирішення поставлених завдань.

Управлінське рішення – це вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для рішення встановлених завдань, виходу з певної ситуації або досягнення цілей організації.

Управлінський документ – це матеріальний об’єкт із закріпленою будь-яким способом на спеціальному носії інформацією, що створюється і використовується в процесі управління.

Фотографія робочого часу – метод дослідження робочого часу, при якому вимірюються всі без винятку витрати робочого часу протягом певного періоду.

Функції менеджменту – це відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленого завданя; це сукупність дій і операцій, які здійснює менеджер, з метою узгодження спільної діяльності працівників у процесі досягненням цілей організації.