9.3. Методи нормування управлінської праці

Нормування праці управлінського персоналу здійснюється за допомогою спостереження за послідовністю витрат часу. Це один з найважливіших етапів роботи щодо встановлення науково обґрунто–ваних норм праці, бо чим точніші спостереження, тим якісніші встанов–лені на їх основі норми.

Дослідження трудових процесів проводиться для визначення структури функцій управління та витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів праці, виявлення причин невиконання норм, нераціо-нальних витрат робочого часу, отримання даних про чинники, що впливають на час виконання елементів управлінських функцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів. Задля точного встановлення середніх фактичних витрат часу, проектування науково обґрунтованих норм праці необхідні численні спостереження за роботою виконавця.

Норми праці повинні сприяти найкращому використанню трудових і матеріальних ресурсів підприємства, тому в загальному розумінні змістом роботи з нормування праці повинен бути аналіз виробничого та управлінського процесу, поділ його на частини, вибір оптимального варіанта організації праці всіх учасників трудового процесу, проекту–вання режимів роботи обладнання, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку відповідно до галузевих, технологічних та інших особливостей трудових процесів. Норми праці виконують як економічні, так і соціальні функції.

Вибір конкретних методів вивчення робочого часу багато в чому залежить від: змісту трудового процесу; ступеня комп’ютеризації управлінських кадрів; організації праці на робочому місці; періодичності повтору управлінських дій.

Ураховуючи чисельність існуючих методів дослідження процесу нормування, складність цього процесу, що обумовлюється різно–манітністю трудових функцій персоналу апарату управління є доцільним групування існуючих способів за ознаками (табл. 9.2).

Таблиця 9.2

Групування методів дослідження нормування праці за ознаками

Ознака групування	Спосіб дослідження
1. За видом і метою спостереження, зміс–том і деталізацією витрат робочого часу	Хронометраж. Фотографування. Фотохронометраж
2. За способом спостереження при вив–ченні витрат робочого часу	За допомогою безпосереднього вимірювання. За допомогою фіксування кількості випадків повторення витрат робочого часу
3. За об’єктом спостереження та формою організації праці на робочих місцях	Індивідуальне (за одним менеджером). Колективне (за декількома менеджерами)
4. За способом спостереження та реєстрації результатів фіксації витрат робочого часу	Візуальне спостереження. За допомогою приладів. Самофотографія
5. За способом та формою запису результатів спостереження застосовують записи	Цифровий; індексний; графічний; фото-і кінозйомка; осцилографічний; комбінований (змішаний).

Структура типової системи нормування повинна складатися з таких підсистем еконмічних норм і нормативів, як: інформація про показники, що характеризують основнвні компоненти діяльності підприємства або організації; витрат праці і заробітної плати; використання техніки технології; комплексних витрат на виробництво; охорону праці та ін. Структура і склад систем дозволяють використовувати їх при формуванні бази знань норм і нормативів.

У практиці нормування розрізняють методи нормування і способи встановлення норм.

Метод нормування визначає, яку методичну і розрахункову основу обрані для встановлення норм затрат праці тим чи іншим способом.

Спосіб встановлення норм демонструє, на підставі якої інформації та в який спосіб норму визначено [26].

Класифікація існуючих у практиці методів і способів нормування затрат робочого часу наведено на рис 9.6.

Методи нормування праці

Сумарні

Аналітичні

Досвідний

Порівняльний

Статистичний

Аналітично-дослідницький

Аналітично-розрахунковий

Способи встановлення норм

На підставі досвіду і кваліфікації нормувальника

Способом порівняння з аналогічними деталями-представниками

На підставі статистичної інформації

Способом проведення масових фотохронометражних спостережень і створення нормативних матеріалів

На підставі використання нормативних матеріалів та розрахунків за емпіричними формулами

Досвідно-статистичні

Технічно-обґрунтовані

Р ис. 9.6. Класифікація методів і способів нормування затрат робочого часу

Залежно від характеру та змісту виконуваних апаратом управління функцій, стану поділу та кооперування праці, обсягів виробництва та інших чинників застосовують сумарні або аналітичні методи нормування праці [26].

Аналітичний метод нормування праці (аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий) застосовують для визначення норм праці щодо тих категорій управлінського персоналу, в яких зміст функцій є досить стабільним, а одні й ті самі роботи повторюються більш-менш регулярно. Такими методами розроблено норми затрат часу на конструкторські, технологічні роботи, а також на роботи, виконуванні економістами, бухгалтерами, товарознавцями [26].

Аналітично-дослідницький метод нормування передбачає всебічне вивчення процесу праці при розробці норм. При цьому методі вивчаються витрати робочого часу за окремими елементами операції на робочому місці шляхом безпо­середнього спостереження. При цьому методі операцію поділяють на прийоми, вивчають кожен прийом окремо безпосередньо на робочому місці.

Аналітично-розрахунковий метод передбачає встановлення норм за допомогою нормативів часу. Нормативами часу називають встановлену тривалість виконання окремих елементів операції або робіт. Нормативи встановлюються в умовах раціональної організації виробництва при повному використанні устаткування, предметів праці і робочого часу робітників [31].

Сумарний метод нормування праці включає: досвідний, порівняльний та статистичний методи. Сутність сумарного методу полягає у встановлені норми загалом без розчленування її на складові елементи.

Досвідний метод полягає в тому, що норма визначається на основі виробничого досвіду нормувальника, керівника підрозділу тощо. Для даного методу складні розрахунки чи тривалі спостереження не проводяться. Основним недоліком є можливість впливу суб’єктивної думки [26].

Порівняльний метод вимагає виконання однакових або однорідних функцій. Проектування норм виконується за аналогією попереднього досвіду.

Статистичні методи використовують для створення укрупнених трудових нормативів для нормування чисельності управлінського персоналу. З початку ретельно аналізують організацію управління, вживають заходів щодо скорочення зайвих посад, укрупнення дрібних структурних підрозділів, удосконалення поділу та кооперування праці. Далі експертним методом відбираються найбільш впливові чинники на трудомісткість конкретної функції управління та завдяки методам математичного моделювання виводять статистичні залежності між рівнем впливових чинників і кількісним складом управлінського персоналу.

Загальна модель такої залежності має вигляд:

у = а₀ + а₁х₁ + а₂х₂ + а₃х₃ , (4)

де у - нормативна чисельність працівників для виконання конкретної функції управління;

а₀ ;а₁; а₂; а₃ - коефіцієнти залежності;

х₁; х₂; х₃ – рівні найбільш впливових чинників [3].

Наприклад, для розрахунку нормативної чисельності працівників, зайнятих добором, розстановкою, підвищенням кваліфікації (перепід–готовкою) та обліком кадрів, залежно від загальної чисельності працюючих на підприємстві та кількості структурних підрозділів загальна модель має вигляд:

N = , (5)

де С – постійний коефіцієнт ступеневого рівня регресії (нормативної формули);

– загальна чисельність працюючих на підприємстві;

N^Y – кількість структурних підрозділів;

х, у – коефіцієнти регресії, що характеризують ступінь впливу відпо–відних факторів на чисельність працівників.

Загалом формула для розрахунку нормативної чисельності працівників зайнятих добором, розстановкою, підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) та обліком кадрів, залежно від загальної чисельності працюючих на підприємстві та кількості структурних підрозділів має такий вигляд:

N = 0,047 х P_z ^0,58 х N^0,09 , (6)

На підприємствах дедалі більшого поширення набуває використання штатно-номенклатурного методу, який ґрунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатур посад, що підлягають заміщенню професіоналами і фахівцями з відповідною освітою і рівнем підготовки. За допомогою цього методу визначають як кількісну потребу в професіоналах та фахівцях на основі штатних розкладів, так і якісну – на основі типової номенклатури посад, що визначає рівень кваліфікації і профіль підготовки професіоналів і фахівців апарату управління.

Таким чином, спостереження різними методами становлять основу дослідження змісту та обсягу праці при управління трудовими процесами адміністративно-управлінського персоналу. На основі спостереження вивчають зміст та структуру трудових процесів, їхній взаємозв’язок. При цьому виявляються притаманні даному робочому місцю організація праці, кращі методи праці, кращі виконавці.