Методи позавиробничого навчання менеджерів

Метод навчання	Мета і форми реалізації
Лекційні заняття	Засвоєння нової управлінської та соціально-політичної інформації. Проводяться висококваліфікованими вик–ладачами у спеціально підготовлених аудиторіях
Конференції, круглі столи, семінари	Одержання нової інформації, набуття нави­чок організованої дискусії та презентації. Проводяться для обговорення відносно вузь­кого тематичного кола питань
Стажування на передових підприємствах, у наукових установах, кращих вітчиз-няних і зарубіжних універ–ситетах, прийняття участі у міжнародних виставках	Вивчення передового світового досвіду з ме­тою застосування на своєму підприємстві. Здійснюється за індивідуальними планами
Цілеспрямоване коротко-термінове інтерактивне навчання, що включає моделювання виробничих та економічних проблем, кейс-методи, ділові ігри	Набуття практичних навичок підготовки управлінських рішень в умовах обмеженого часу та дефіциту потрібної інформації. Здійснюється досвідченими викладачами у бізнес-школах та на спеціальних факультетах вищих навчальних закладів
Опанування теорією і практикою сучасного менеджменту у бізнес-школах (бізнес - освіта)	Підготовка резерву керівників на ключові посади як виробничих, так і функціональних підрозділів. Реалізу–ється за програмами МВА та за вузькоспеціалізо–ваними короткостроковими програмами

Перспективними формами підготовки фахівців, зокрема менеджерів, в сучасних умовах, поряд з традиційними (лекції, семінари), являються ті, які базуються на активних методах навчання. Серед них особлива роль відводиться діловим іграм, які дозволяють ілюструвати, збагачувати тео–ретичний матеріал і найефективніше закріплювати його розвміння в ході практичних дій студента. Ділові ігри, які проводяться викладачем під час занять, сприяють формуванню у нього стійких стереотипів виконання професійних функцій [70].

Для менеджерів підходять баскет-метод, ділові ігри, семінари, тренінги, case-study, рольові ігри. Особливо баскет-метод, рольові ігри та case-study підходять для працівників, які входять до кадрового резерву.

Баскет-метод базується на основі імітації ситуацій, що часто зустрічаються в практиці роботи менеджерів. Тому, хто навчається, пропонують виступити в ролі менеджера, якому потрібно в терміновому порядку розібрати ділові папери (кореспонденцію, доповідні записки, звіти, факси, телефонограми і так далі), що накопичилися на його столі, зробивши по ним певні дії [38]. У ході самостійної роботи слухач повинен проаналізувати кожен документ, упорядкувати всю запропоновану інформацію, виявити найбільш гострі проблеми, встановити, яка інформація є найбільш істотною, на основі цього аналізу ухвалити рішення по запропонованих матеріалах і підготувати відповідні документи (накази, розпорядження, листи, службові або доповідні записки) для вирішення поставлених проблем. Баскет-метод дозволяє оцінити здібність кандидата до роботи з інформацією, до її розподілу по ступеню вагомості, терміновості, пріоритетності і вміння ухвалювати рішення на основі наявної інформації.

Одним з найбільш популярних у західній практиці методом підготовки керівних кадрів – аналіз конкретних практичних ситуацій (case-study – англ.). Протягом останнього десятиліття цей метод знаходить все більш широке застосування в бізнес-освіті в Україні при вивченні самих різних дисциплін: маркетинг, управління персоналом, сільсько–господарським підприємством та ін. Цей метод припускає перехід від методу накопичення знань до практико-орієнтованої діяльності управлінця. Це один із самих випробуваних у світовій практиці методів підготовки та навчання керівних кадрів навичкам ухвалення рішень і вирішення проблем. Мета цього методу – навчити слухачів аналізувати інформацію, виявляти ключові проблеми, вибирати альтернативні шляхи вирішення, правильно оцінювати поставлену задачу, знаходити оптимальний варіант і формулювати програми дій [70]. Значущість цього методу полягає у формуванні спеціальних, методичних і комунікативних компетенцій у слухачів, які проявляються у: встановленні міждисциплі–нарних зв’язків; аналітичному і системному мисленні; оцінці альтернатив; презентації результатів проведеного аналізу; оцінці наслідків, пов’язаних з ухваленням рішень; освоєнні комунікативних навиків і навиків роботи в команді [69].

Тренінг можна виділити як окрему категорію в класифікації методів навчання, тому що він поєднує в собі активні методи поряд з традиційними методами. Інформативна частина тренінгу складається з коротких лекцій, а практична частина може включати в себе ділові та рольові ігри, групові дискусії, розбір практичних ситуацій, що сприяє більш ефективному розвитку комунікативної компетенції. Цей метод навчання закріплює і розвиває необхідні знання, вміння і навички, змінює ставлення учасників тренінгу до власного досвіду і застосовуються у роботі для відпрацювання певних зразків та моделей поведінки або моделювання спеціальних заданих ситуацій.

Тренінг визначається як спосіб перепрограмування наявної у людини моделі управління своєю поведінкою і діяльністю. Це багато–функціональний метод навмисних змін психологічних феноменів людини та групи з метою гармонізації професійного й особистісного буття людини. Тренінг – це частина запланованої активності організації, спрямованої на збільшення професійних знань і вмінь, на модифікацію соціальної поведінки персоналу способами, що поєднуються з цілями організації та вимогами діяльності [83]. Цей інструмент розвитку є планомірно здійснюваною програмою різноманітних вправ з метою формування та вдосконалення вмінь і навичок, підвищення ефективності професійної діяльності. Від інших інструментів навчання тренінг відрізняється обмеженістю цілей (застосовується для досягнення строго визначених, вузьких цілей), поведінковою спрямованістю (допомагає не стільки розширити знання співробітників, скільки відпрацювати певні зразки і моделі поведінки), прикладним характером (більше, ніж інші методи навчання, слугує безпосередньому вирішення практичних завдань) [86]. Тренінг допомагає усвідомити свої сильні і слабкі сторони у навчальній обстановці, максимально наближеній до реальної дійсності.

Ряд активних методів навчання отримали загальну назву “Ділові ігри”. Цей метод є в комплексі рольовою грою з різними, часто протилежними інтересами її учасників і необхідністю ухвалення якого-небудь рішення після закінчення або в ході гри. Ділові ігри допомагають формувати такі важливі ключові кваліфікації керівників, як комунікативні здібності, толерантність, вміння працювати в малих групах, самостійність мислення і т. д. Від викладача вимагається велика попередня методична підготовка при проведенні ділових ігор, вміння прогнозувати результати і робити відповідні висновки. Більшість іноземних вчених у сфері менеджменту вважають, що ігрові методи навчання володіють найбільшим потенціалом в забезпеченні професійного розвитку керівників, дозволяють удосконалювати діяльність і створювати нові моделі професійної практики, що відповідає цілям актуалізації управлінського професіоналізму в сучасних умовах. Ділові ігри характе–ризуються спрямованістю щодо зняття певних практичних проблем, отримання навиків виконання конкретних прийомів діяльності [20]. Необхідність в іграх такого типу виникає тоді, коли наявних здібностей учасників управлінської діяльності недостатньо для реалізації готових норм, або відбувається розходження в діяльності або в результаті зміни зовнішніх умов.

Рольові ігри відносяться до методів активного навчання. Це метод стає все більш популярним при навчанні менеджерів різних рівнів і кандидатів (резерв) на заняття керівних посад. Найчастіше рольові ігри використовують у ході тренінгів різного роду. Особливо корисні рольові ігри при навчанні міжособового спілкування, оскільки відтворюють ситуації, близькі за своїм змістом до тих, в які слухачі потрапляють в процесі міжособової взаємодії з колегами, керівництвом і підлеглими. Ігрові ситуації зазвичай моделюють або відтворюють реальні або типові робочі ситуації, де декілька тих, що навчаються, грають певні ролі (наприклад, керівника і підлеглого, співробітника організації і клієнта) в певних обставинах, прагнучи добитися рішення поставленого навчального завдання. Участь у рольових іграх може передувати спеціальним інструктажем з боку викладача (тренера), який задає основні умови, в яких розгортається ігрова ситуація.

Обмін досвідом теж є одним з важливих методів навчання, оскільки кожен з керівників може виявити в роботі один одного як переваги і використати це в себе на підприємстві, так і недоліки, яких можна уникнути надалі.

Широке впровадження таких тренінгів або окремих методів навчання в систему підготовки дасть можливість формувати такі особливості професійної діяльності менеджерів, що дозволяють успішно працювати в умовах ринкової економіки і підтримувати конкурентспроможність підприємства. Підготовка сучасних менеджерів повинна включати і виховання у них внутрішньої дисципліни, вміння чітко планувати роботу, здатність делегувати повноваження, не втрачаючи при цьому контакту з дійсністю і контролю над підлеглими, прагнення до постійного самовдосконалення.