12.3. Професійна мораль менеджера

Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованої на ствердження цінності людини, її прав на гідне і щасливе життя; це те, що у реальному житті керує поведінкою людини. Коли розглядається мораль, то мається на увазі [24]:

• по-перше, як характеристика особистості, сукупність її моральних якостей (правдивість, чесність, доброчинність та ін.);

• по-друге, як характеристика взаємин між людьми, сукупність моральних норм (вимог, правил, заповідей).

За своїм професійним обов'язком менеджер повинен докладати зусиль до формування етичних норм поведінки, взаємодії та спілкування в організації. А для цього сам повинен виконувати ці норми, мати високі етичні якості та дотримуватися того, що називається моральною культурою.

Видатні менеджери зазначають, що ефективність бізнесу залежить багато в чому від моральних якостей менеджера, які виявляються у його діловій поведінці, взаємодії та спілкуванні, зокрема це: дотримання свого слова, укладеного договора; почуття міри в прагненні до отримання прибутків; відповідальність за доручену справу; корпоративна солідарність; установка на підвищення кваліфікації, самовдосконалення; визнання та повага людської гідності.

Будь-які рішення менеджера обтяжені відповідальністю за чужу долю. Представники всіх професій, об'єктом діяльності яких є людина (лікар, вчитель, юрист, журналіст), несуть таку відповідальність, але саме керівник відповідає за реалізацію професійних можливостей працівників, їх кар'єру, а отже, за їхнє суспільне становище.

Моральні та ділові якості людей стають для менеджера об'єктом професійної діяльності:

суто професійні якості − професійні навички, досвід роботи, знання іноземних мов тощо;

морально-психологічні як професійні − цілеспрямованість, витримка, чесність, принциповість, самовідданість, вимогливість;

моральні − доброта, чуйність, гуманність, гідність, повага інших, порядність, щедрість, мужність, справедливість, совість.

Орієнтуючись у своїй роботі на основні, продуктивні цілі організації, менеджер повинен спиратися на етичні цінності організації, вищі принципи її діяльності.

Етика менеджера будучи частиною професійної етики враховує такі аспекти розвитку професійної моралі, які у своїй сутності представляють конкретизацію універсальних моральних принципів і норм у сфері здійснення своєї професійної діяльності.

Управлінська етика – це система етичних знань і практичних рекомендацій, які орієнтовані на управлінську діяльність. Основними принципами сучасної управлінської етики є колективізм, соціальна справедливість, єдність слова і справи.

Ділова етика в широкому розумінні – це сукупність етичних принципів і норм, якими має скеровуватися діяльність організацій та їхніх членів у сфері менеджменту і підприємництва. Моральні засади спілкування, а водночас моральні правила і норми, які регулювали людську взаємодію, закладались у процесі розвитку людського життя. Ці правила та норми накопичувались, з одного боку, у звичаях та писаних і неписаних традиціях народів різних країн, а з іншого − вони узагальню–вались у працях мислителів і науковців, які осмислювали універсальні етичні правила й норми, традиції та закони.

Професійна мораль виникає із суспільним поділом праці, що поклав початок професійному відокремленню соціальних груп [8].

З утворенням професійних груп виникає соціальна потреба у регулюванні відносин людей всередині даних груп. Спочатку це було невелике коло професій, яке в процесі подальшої спеціалізації праці все більше диференціювалося, у результаті чого виникали все нові професії.

Залежно від конкретних історичних умов на перший план висувається та чи інша сторона професійної діяльності. Ставленням до неї суспільства визначає її цінність.

Чим же зумовлена моральна оцінка професії?

По-перше, тим, що об'єктивно дає дана професія для суспільного розвитку. По-друге, тим, що ця професія дає людині суб'єктивно, в сенсі морального на нього впливу.

Кожна професія, оскільки вона існує, виконує певну соціальну функцію. Представники цієї професії мають своє суспільне призначення, свої функції, свої цілі. Та чи інша професія визначає вибір специфічного середовища спілкування, яка накладає свій відбиток на людей незалежно від того, хочуть вони цього чи не хочуть.

Усередині кожної професійної групи складаються певні специфічні зв'язки і стосунки людей. Залежно від об'єкта праці, знарядь праці, використовуваних прийомів і вирішуваних завдань виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпек, які вимагає від людини певного типу дій, методів, психологічних реакцій. У кожній професії народжуються свої моральні «спокуси», моральні «доблесті» і «втрати», виникають певні суперечності, виробляються своєрідні способи їх вирішення.

У професійній діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, прагнень, моральних оцінок, зі своїм способом мислення. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках починають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професії, її моральну атмосферу. А це, в свою чергу, зумовлює специфіку вчинків людей, своєрідність їх норм поведінки.

Таким чином, як тільки професійні стосунки набули якісну стійкість, це привело до формування особливих моральних настанов, що відповідають характеру праці, тобто до виникнення професійної моралі з її вихідної клітинної нормою, що відбиває практичну доцільність певних форм взаємин, як між членами професійної групи, так і між самою групою з суспільством [8].