13.3. Самоосвіта менеджера та її значення

Самоосвіта – обов’язкове самостійне придбання знань кожною сучасною людиною нашого суспільства. Воно є постійною, цілеспрямо–ваною, розумно організованою роботою збільшення і оновлення власних загальноосвітніх і професійних знань. Потреба в знаннях, прагнення краще зрозуміти навколишню дійсність – характерна потреба передових людей. Самоосвіта менеджера – найважливіше завдання, робота над яким дозволяє йому впровадити в дії весь свій творчий потенціал, максимально повно використовувати свої можливості та здібності. Самоосвіта повинна бути спрямована на самовдосконалення, саморозвиток.

Саморозвиток передбачає: усвідомлення своїх особистих переваг і недоліків; розширення власної свідомості шляхом відмови від "блокуючих стереотипів свідомості”; оволодіння принципами раціонального (мудрого) ставлення до професії і життя та застосування їх на практиці тією мірою, якою вони відповідають типу конкретної особистості; розвиток у собі рис особистості, що самоактуалізується, оскільки лише така особистість здатна допомогти розкрити себе іншим і, керуючи людьми, приводити їх до успіху і самореалізації [2].

Професійна самоосвіта – це не масове і навіть не типове явище, тому що не всі володіють якостями, які необхідні для цілеспрямованої роботи над собою. Саморозвиток відбувається тільки у тих, хто володіє необхідними якостями, головними з яких є:

•внутрішня мотивація на професійні завдання, досягнення високих результатів у їх вирішенні і мотивація на себе;

•здатність до саморозвитку;

•розвміння змісту і методичних основ саморозвитку.

Ефективність самоосвіти менеджера залежить і від зовнішніх факторів:

•організаційних і соціально-психологічних умов професійної діяльності, в більш широкому контексті - від корпоративної культури підприємства;

•доступності для нього сучасних інформаційних систем, а також підготовленості до роботи з ними;

•методичного забезпечення умов професійного розвитку.

Програма саморозвитку менеджера повинна включати:

1. Усвідомлення і встановлення своїх сильних і слабких сторін.

2. Подолання стереотипів свідомості й зовнішніх «бар'єрів».

3. Розвиток особистісних якостей, необхідних успішному менеджеру.

4. Придбання нових професійних знань та вмінь.

5. Самоменеджмент.

Для активізації професійного саморозвитку менеджерові не обійтися без спеціальних прийомів, методик, технологій. Варто розглянути деякі з них, найдоступніші для кожного.

1. Самоконтроль компетентності:

оцінка знань сучасної економіки, менеджменту, галузевих техно–логій, а також новацій, використовуваних в управлінні, у тому числі при проведенні організаційних перетворень;

оцінка своїх особистісних професійно важливих якостей, наприклад, таких, як: критичність-самокритичність, впевненість-самовпевненість, залежність-самостійність. Ці свої якості можна оцінити також за допо–могою спеціальних особистісних тестів, анкет, самоаналізу власної поведінки у значущих професійних ситуаціях. Тут також важливо не просто виміряти якісь якості, а визначити, в чому спостерігається прогрес (позитивна динаміка), а в чому він відсутній.

Визначення причин як позитивної динаміки компетентності, так і її відсутності дозволить уточнити і конкретизувати плани роботи над собою на наступний етап кар'єрного зростання.

2. Вміння вчитися в інших. Створення у себе установки на пошук і освоєння нового в різних ситуаціях, де можуть бути цікава інформація, корисні знання, новий досвід. Управління своїми мотиваційними установками забезпечує високий ефект розвитку навіть у роботі на традиційних нарадах, семінарах і тим більше в спеціально організованих формах навчання та розвитку.

3. Таблиця життєвих і професійних цілей. Складання та періодична корекція змісту таблиці життєвих і професійних цілей. Основні завдання методики:

усвідомити якомога більше реальних мотивів і відповідних цілей поведінки;

диференціювати свої мотиви і цілі на особистісні (що відносяться в цілому до життя) і професійні;

визначити ступінь відповідності у себе життєвих і професійних мотивів, а потім вже провести усвідомлену їх корекцію.

4. Щоденник досягнень і невдач. Детальний чи узагальнений опис ситуацій з аналізом причин та факторів позитивних і негативних результатів власної діяльності. Допомагає уникати ситуацій, коли повторно роблять одні й ті самі помилки, дозволяє краще усвідомлювати, а також критично оцінювати і систематизувати власний досвід, роблячи практичні і правильні висновки.

5. Моделювання свого професійного портрета. Процедура складання своєї професійно-психологічної характеристики у вигляді найбільш яскравих рис, як позитивних, так і негативних, які були продемонстровані за якийсь період (наприклад, останній тиждень) або при вирішенні якогось відповідального завдання. Краще всього використовувати графічні засоби моделювання. У цьому випадку професійний портрет буде виглядати як малюнок з короткими словесними позначеннями. Цю процедуру слід проводити періодично, при цьому бажано чергувати успішні та невдалі етапи роботи, в яких менеджер виглядає по-різному, і відповідно його професійний портрет буде істотно відрізнятися.

Корисно порівнювати отриманий портрет з попередніми, можна планувати «косметичні» зміни, проводити уточнення, виділяти випадкові та постійні риси. Візуалізація своїх професійних якостей і компетенцій дозволяє більш чітко їх усвідомити, краще використовувати і контролювати.