Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екс вессссс.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
276 Кб
Скачать
☆

28. Поняття та загальна характеристика lex mercatoria

Міжнародне комерційне право (lex mercatoria) входить в групу міжнародно-правових джерел МПРП, проте не є його спільним, "наскрізним" джерелом. Джерелом колізійних норм МПРП, міжнародного сімейного та міжнародного спадкового права lex mercatoria вважати не можна. В незначній мірі воно може виступати джерелом міжнародного речового права, міжнародного приватного трудового права і міжнародного деліктного права. Lex mercatoria - джерело міжнародного господарського права - права міжнародного ділового обороту (міжнародного договірного, валютного та транспортного права, права інтелектуальної власності, транскордонною неспроможності, міжнародного комерційного арбітражу).

Основний зміст lex mercatoria - це автономна, відособлена від національних правових систем система регламентації міжнародної торгівлі. За своєю правовою природою вона є недержавним регулюванням, предмет якого - всі види міжнародних комерційних операцій. Lex mercatoria визначається як "м'яке, гнучке" право (в сенсі рекомендаційного характеру його норм: учасники правовідносини не пов'язані імперативними державними приписами). До цього поняття примикають поняття "квазимеждународное право" і "право транснаціональних корпорацій".

В основі ідеї lex mercatoria (міжнародного комерційного права, транснаціонального торгового права, права міжнародного співтовариства комерсантів, права міжнародного бізнес-співтовариства) лежить міжнародна торговельна практика ("право купців"), яка склалася у Західній Європі в Середні століття.

Сучасна теорія lex mercatoria розробляється в доктрині права з 1950-х рр. Основні точки зору щодо lex mercatoria в зарубіжній доктрині:

1. Lex mercatoria - це автономне право міжнародної торгівлі, що зародився спонтанно і не має відношення до національного права. Сторони можуть за допомогою контракту врегулювати свої відносини, використовуючи той джерело права, який вони самі выбирают1.

2. Це доповнення до національної правової системи у вигляді послідовної консолідації звичаїв і звичаїв міжнародної торгівлі. Lex mercatoria не існує в якості права як такового1.

3. Будь-які юридичні норми повинні виникати з державного суверенітету або визнаватися ним. Lex mercatoria не відповідає цій вимозі, тому у сторін немає можливості обрати правопорядок, не заснований на національному праві.

29. Судова практика як джерело мПрП.

Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові преце­денти). Вони мають вирішальне значення для вирішення су­дами аналогічних питань у майбутньому. Судова та арбітраж­на практика є джерелом права у державах "сім’ї загального права". Розгорнута система судових прецедентів склалася у Великобританії. Менше застосовується це джерело права у США. Англійські прецеденти суттєво вплинули на формуван­ня прецедентних правил Австралії, Канади, ПАРГ Ізраїлю, Японії, Таїланду та деяких інших країн. Але, хоча судові пре­цеденти і є джерелом права в цих правових системах, їхня питома вага порівняно з прецедентною системою Великобри­танії чи США є значно меншою. Керівні судові рішення вияв­ляють чинне право, формулюють його. Переважно це рішення у справах з іноземними фірмами та іноземними особами, які стосуються питань власності, капіталу, інвестицій. У країнах, де судова та арбітражна практика є джерелом права, спостері­гається тенденція до регулювання правовідносин з "іноземним елементом" через застосування саме судових прецедентів, а не законодавчими нормами. Це пояснюється, зокрема, тим, що судовим прецедентам легше, ніж нормам права, дати різне тлумачення.

Дещо іншим є характер судової та арбітражної практики в державах "сім'ї континентального права". Тут вона може здійснювати суттєвий вплив на правотворчість тлумаченням зако­нів, як це є у Франції; або ж рішення суду розглядаються як додаткове джерело права, як це є у Скандинавських країнах. У більшості з цих держав значення мають не стільки судові рішення з окремих справ, скільки узагальнення судової прак­тики з певних категорій таких справ.

В Україні судова та арбітражна практика не визнається джерелом права, в т. ч. міжнародного приватного. Проте тлу­мачення правових норм із допомогою судової практики має місце і в зазначеній галузі права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]