67. Застосування права стосовно особистих немайнових прав, визнання безвісти відсутнім іоголошення померлим.

68. Взаємність в мПрП: поняття і елементи.

З правовими режимами в МПрП часто пов'язаний правовий інструмент взаємності. Але умова взаємності може висуватися не тільки до обсягу прав (обмежень) іноземних суб'єктів (позитивна і негативна форма взаємності), але з інших питань, зокрема, з питання про застосування іноземного права.

З приводу правового інструменту "взаємності" в науці МПрП не має одностайності. Можна виділити такі позиції:

1) взаємність як прояв міжнародної ввічливості;

2) взаємність щодо встановлення правових режимів;

3) взаємність щодо правового статусу суб'єктів;

4) взаємність щодо застосування іноземного права,

В доктрині визначено підхід, згідно з яким проблема взаємності належить лише до міжнародного публічного права.

На думку багатьох дослідників, інститут взаємності загалом є інститутом публічно-правового характеру. Тому те, що стосується взаємності як прояву міжнародної ввічливості, взаємності щодо встановлення правових режимів та щодо правового статусу суб'єктів, хоча і здійснює вплив на розвиток приватноправових відносин з іноземним елементом, радше безпосередньо стосується міжнародного публічного права. Щодо взаємності в МПрП, якщо і можна про це говорити, то тільки в контексті застосування іноземного права на території країни суду.

В Законі України про МПрП питання взаємності розглядається лише в контексті проблеми застосування судами іноземного права. Зокрема, ст. 11 передбачає, що суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України. Таким чином, законодавець у принципі відмовляється від взаємності при застосуванні іноземного права. Навіть якщо така умова колись "проскоче" в законі чи договорі, вона нейтралізується презумпцією наявності взаємності.

Подібні положення існують у законодавстві деяких іноземних країн. Особливо це характерно для країн СНД, оскільки їх законодавство сприйняло положення Модельного Цивільного кодексу для країн СНД щодо взаємності в МПрП. Відповідні положення закріплені в ст. 1098 ЦК Білорусі (1998 р.), ст. 1257 ЦК Вірменії (1998р.), ст. 1089 ЦК Казахстану (1999 р.), ст. 1189 ЦК Російської Федерації (2001 р.), ст. 1163 ЦК Узбекистану (1996 р.) та ін.

Посилання на взаємність дедалі інтенсивніше піддається критиці в теорії МПрП та вилучається із законодавств держав. Причина цього полягає як у його невизначеності та нездатності досягнути якихось конкретних практичних результатів, так і в загрозі порушення прав людини при його застосуванні.

69. Матеріальна і формальна взаємність. Реторсії в мПрП: сутність та межі.

Матеріальна й формальна взаємність

Матеріальна взаємність – надання іноземним громадянам і юридичним особам того ж самого обсягу прав, яким вони користуються у своїй державі (державі-походження). Майже не застосовується. Її неможливо встановити уніфікаціями, лише на двосторонньому рівні та у колізійних нормах.

Формальна взаємність – надання іноземним громадянам і юридичним особам обсягу прав, якими користуються громадяни і юридичні особи держави-перебування. (хамелеон або національний режим).

Ці два види взаємності є умовними, але підкреслюють певні аспекти самого явища взаємності.

У статті 26 Конституції зазначено: "Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом”.

Питання застосування принципу взаємності є досить складним. В Україні – неможливим.

Взаємність необхідна для того, щоб – 1.встановити режими. Якщо встановлена рівність за договором, то громадяни різних держав перебувають в одному режимі. 2.рівність сторін. 3. забезпечення руху від спеціального до національного режимів. Рух до загальної рівності усіх учасників МЧП.

На принципах взаємності в міжнародних відносинах іноді застосовуються реторсії. Реторсія – заходи примусового впливу у відповідь на недружні дії іншої держави.

Метою реторсії є відміна обмежень, які встановлені окремою державою, якщо ця держава вчинила заходів, що несуть необгрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інтересам іншої країни або її громадян.

Україна, у випадку встановлення обмежень дискримінаційного характеру щодо її громадян чи юридичних осіб іншою країною, може застосувати у порядку реторсії відповідні заходи стосовно громадян та юридичних осіб цієї країни.

Цілою низкою нормативних актів України закріплена можливість застосувати один або декілька видів заходів примусового характеру:

- обмеження імпорту;

- підвищення митних зборів;

- введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

- введення індикативних цін у зовнішньоекономічній сфері;

- тощо.

Відповідно до доктрини міжнародного права застосування заходів обмежувального характеру щодо конкретної іноземної країни (її органів, юридичних осіб, громадян) як реторсії не може розглядатись як порушення принципу недискримінації.