Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екс вессссс.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
276 Кб
Скачать
☆

147. Колізійно-правове регулювання сімейних відносин в праві України та іноземних держав

Для міжнародного приватного права значення мають шлюби, зареєстровані за участю іноземців, на території іноземної держави, органами іноземної держави, з використанням іноземного законодавства. Для визначення правового статусу осіб застосовують колізійні норми. Оскільки оформлення шлюбу передбачає дотримання матеріальних і формальних умов, то колізійні прив'язки допомагають визначити їхній зміст. Колізійні принципи можуть міститись як у національному законодавстві, так і в міжнародних договорах. Важливе значення має також визнання чи невизнання існуючого шлюбу.

До матеріальних умов оформлення шлюбу переважно застосовується особистий закон осіб, які одружуються, а до форми шлюбу - закон місця його реєстрації. Особистим може бути закон громадянства, як це передбачено Законами з міжнародного приватного права Албанії, Польщі, Угорщини, ФРН, Сімейним кодексом Болгарії, Цивільним кодексом Франції, або ж закон доміцилію, застосовуваний правовими системами "сім'ї загального права". У цих державах передбачається, що шлюб повинен бути дійсним за законом держави, де подружжя бажає вибрати доміцилій сім'ї, припускаючи, що таким буде доміцилій нареченого на момент реєстрації шлюбу. Законодавство США не передбачає різних колізійних прив'язок до матеріальних та формальних умов оформлення шлюбу. Тут питання про дійсність шлюбу вирішується за місцем його реєстрації.

Право різних держав може містити застереження щодо використання колізійних прив'язок. Так, законодавство Франції вимагає дотримання положень закону Франції про публічний порядок щодо матеріальних умов оформлення шлюбу в разі відсилання до іноземної правової системи. Закон ФРН з міжнародного приватного права вказує на можливість застосування відсилань: зворотного та до закону третьої держави. Застереження часто роблять і щодо форми шлюбу, оскільки поняття "форма шлюбу" не має однакового трактування у праві різних держав. Тому, наприклад, у законодавстві може ставитися вимога про те, що визнається форма шлюбу в разі дотримання законодавства держави громадянства, доміцилію особи або місця реєстрації шлюбу.

148 Шлюб в міжнародних відносинах

Шлюбно-сімейні відносини являють собою комплексні відносини особистого немайнового і майнового характеру, засновані на родинних зв'язках та регульовані нормами цивільного (у широкому сенсі слова) права. У багатьох країнах відсутня сімейне право як самостійна галузь права, і сімейні правовідносини регулюються цивільним законодавством (ФРН, Швейцарія). У Франції перший Сімейний кодекс був прийнятий тільки в 1998 р. У більшості сучасних держав сімейне право відокремлено від цивільного, кодифіковані і являє собою самостійну галузь права (Російська Федерація, Алжир, країни Східної Європи і Латинської Америки) 3.

Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин має значну публічно-правову складову. У доктрині сімейне право визначають як конгломерат приватних і публічних норм. Зрозуміло, сімейне право входить в систему приватноправових від-раслей національного права, але державне регулювання проявляється тут набагато рельєфніше, ніж у цивільному праві.

Це пов'язано з тим, що будь-яка держава проводить певну демографічну політику, намагається контролювати відтворення населення та забезпечити належні умови для розвитку нового покоління.

У нормативних актах більшості держав відсутнє законодавче визначення шлюбу 4, і його правові проблеми до кінця не врегульовані ні в законах, ні в доктрині. Практично загальновизнано, що шлюб - це юридично оформлений добровільний союз чоловіка і жінки, спрямований на створення сім'ї і презюмують спільне співжиття з веденням спільного господарства.

Відразу ж слід зазначити, що таке визначення шлюбу відповідає праву далеко не всіх держав (наприклад, тих держав, законодавство яких допускає одностатеві або полігамні шлюби). У сучасній доктрині права і судовій практиці шлюб визначається як шлюб-договір, шлюб-статус чи шлюб-партнерство. Найбільш поширеною є точка зору, що шлюб - це договір, цивільно-правова угода, що породжує особисті та майнові права і обов'язки подружжя. Сімейні відносини з іноземним елементом є складовою частиною міжнародних цивільних правовідносин.

Іноземний елемент у шлюбно-сімейних відносинах може проявлятися в усіх його варіантах. У законодавстві деяких держав особливо виділяються «іноземні» (між іноземцями) і «змішані» (між іноземцями і власними громадянами) шлюби. Сімейні відносини в максимальній мірі пов'язані з національними традиціями, релігією, побутовими та етнічними звичаями, а тому сімейне право різних країн принципово відрізняється і практично не піддається уніфікації.

Все це викликає серйозні колізії законів у галузі шлюбно-сімейного права. Численні колізійні проблеми виникають перш за все тому, що відповідні матеріальні норми різних держав істотно різняться між собою.

Наприклад, поняття «шлюб» в німецькому матеріальному праві означає офіційно укладений з дотриманням певних формальностей союз між чоловіком і жінкою лля спільного проживання і створення сім'ї 5. З точки зору німецького колізійного права під це поняття підпадає співжиття, не оформлене офіційно і має тимчасовий характер. Німецький законодавець враховує, що іноземне право (статут місця скоєння шлюбу або статут наслідків шлюбу) може інакше вирішувати це питання і включати в поняття «шлюб» тимчасове співжиття, яке не є шлюбом з точки зору німецького матеріального права. Питання про те, яка форма спільного життя визнається як шлюб, вирішується на основі закону істоти відносини (статуту місця скоєння шлюбу).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]