59. Особливості уніфікації в різних регіонах світу.

60. Проблеми уніфікації регулювання мПрП в рамках снд.

Уніфікація колізійних норм щодо недоговірних зобов'язань в рамках СНД. В рамках Співдружності незалежних держав 17 лютого 1996 року було ухвалено Модельний цивільний кодекс, який містив окремий розділ, присвячений міжнародному приватному праву. На основі цього документу ряд держав СНД також ввели до цивільних кодексів положення щодо вирішення колізій законів.

Підхід, втілений у Модельному цивільному кодексі СНД щодо недоговірних зобов'язань, заснований на застосуванні до таких зобов'язань, за загальним правилом, права держави, де відбулася подія, що спричинила виникнення зобов'язань.

61. Колізійні критерії визначення особистого статуту фізичних осіб за правом України і правом іноземних держав.

Правовий статус фізичної особи, яка перебуває у громадянстві (підданстві монарху) відповідної держави і на її території, визначається нормами внутрішнього права цієї держави. Проте вже у разі, коли фізична особа є громадянином (у підданстві) однієї країни, але при її перебуванні на території іншої країни, в якій вона є іноземцем, постає питання про визначення права, за яким будуть установлюватися ті чи інші елементи правового статусу фізичної особи.

Слід зазначити, що поняття "іноземець", у свою чергу, охоплює такі вужчі за змістом поняття, як громадянин іноземної держави (підданий іноземного монарха), особа з подвійним громадянством (біпатрид), особа без громадянства (апатрид) та, з урахуванням особливостей статусу в науці і практиці МПрП, дедалі частіше окремо звертають увагу на такі категорії фізичних осіб, як біженець, іноземний підприємець, а в окремих випадках - переселенець, турист, іноземний студент, робочий-мігрант та ін.

Правове регулювання участі зазначених категорій фізичних осіб у приватних правовідносинах історично перебувало під впливом двох основних підходів (принципів) МПрП: територіального і національного (екстериторіального).

Відповідно до територіального підходу, право держави поширюється фактично на всіх осіб, які перебувають на її території, незалежно від їх громадянства чи підданства.

Національний (екстериторіальний) принцип означає, що право держави поширюється на всіх її громадян (підданих) незалежно від того, де вони перебувають.

Зазначені підходи, безумовно, вплинули на змістове наповнення ключового поняття, яким оперує МПрП при розв'язанні колізійного питання щодо право- та дієздатності фізичних осіб, цивільно-правового статусу, сімейних, спадкових, речових правовідносинах за участю фізичної особи - особистий закон фізичної особи (lexpersonalis).

Країни континентальної системи права, які віддають перевагу національному (екстериторіальному) підходу в МПрП, особистий закон фізичної особи визначається за правом держави її громадянства (lex patriae, lex national is).

Таким чином, застосування закону громадянства вимагає чіткого механізму визначення, громадянином якої держави є фізична особа.

Стаття 16. Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

2. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

3. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування.

4. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

5. При визначенні особистого закону відповідно до частин другої і третьої цієї статті вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону такої особи.

Стаття 17. Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом.

2. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України.

Стаття 18. Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.

2. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи регулюються особистим законом цієї особи.

Стаття 19. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

1. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов'язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності.