98. Захист іноземних інвестицій міжнародними договорами.

Міжнародні договори про захист інвестицій укладаються за ініціативою країн - експортерів капіталу і спрямовані на забезпечення їх інвесторам певних мінімальних правових та економічних гарантій безпеки та стабільності, тобто економічно розвинуті країни за їх допомогою намагаються захистити своїх інвесторів міжнародно-правовими засобами.

Договори про захист інвестицій є засобом міжнародно-правового регулювання іноземного інвестування в тих країнах, для яких характерна економічна та політична нестабільність (країни з несприятливим інвестиційним кліматом). Як правило, економічно розвинені демократичні країни не укладають між со­бою таких договорів, оскільки для захисту іноземних інвестицій у них сформовані достатньо ефективні національні правові ін­ститути.

Україною укладено більш ніж 40 двосторонніх міжнародних договорів про захист інвестицій з країнами СНД (Казахстан, Грузія, Молдова, Азербайджан, Узбекистан, Білорусія, Киргизстан, Туркменістан), з країнами Східної Європи (Угорщина, Болгарія, Польща, Словенія, Хорватія, Македонія), з країнами Балтії, з країнами Західної Європи (Австрія, Франція, Іспанія, Італія, Данія, Греція, Австрія, Німеччина, Швеція, Швейцарія) та з країнами інших регіонів (СІЛА, Куба, Аргентина, Канада, Чилі, Корея, Ізра­їль, Іран, Туреччина, Китай та ін.).

Бажаючи розширити економічне співробітництво для взаємної вигоди України та Польщі з метою створення та збереження вигідних умов для інвестицій інвесторам однієї держави на те­риторії іншої держави і визнаючи необхідність заохочення і захисту іноземних інвестицій з метою сприяння економічному розвитку обох держав у м. Варшаві 12 січня 1993 року було укладено Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне заохочення та захист інвестицій.

16 червня 1994 року у м. Києві було укладено Угоду між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про заохочення та взаємний захист інвестицій

У межах СНД укладено багатосторонню Угоду про співробітництво у галузі інвестиційної діяльності (1993) та Конвенцію про захист прав інвестора (1997).

99. Вільні економічні зони та іноземні інвестиції.

Створення вільних економічних зон (СЕЗ) - один із способів залучення іноземних інвестицій. СЕЗ існують у промислово розвинених країнах (США, ФРН, Великобританія, Франція, Японія, Ірландія), нових індустріальних (Південна Корея, Мексика, Бразилія, Аргентина), що розвиваються (Близький Схід, країни Карибського басейну) і країнах з перехідною економікою (КНР). Кількість ВЕЗ за різними даними становить від 400 до 2500.

За визначенням експертів ООН, "СЕЗ - це обмежені промислові райони, що представляють собою частина території країни з безмитним митним і торговельним режимом, де іноземні фірми, що виробляють продукцію головним чином на експорт, користуються рядом податкових і фінансових пільг". Міжнародна асоціація розвитку вільних зон (МАРСЭЗ) визначає ВЕЗ як особливу територіально-господарське утворення, що сприяє економічному, науково-технічному, екологічному та соціальному розвитку, спеціально створюється шляхом додаткового делегування прав і повноважень з закріпленими кордонами, вільним зональним законодавством, бюджетом, податковою системою, органами управління. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) (1973) підкреслює специфіку ВЕЗ, як частини території держави, виведеною за межі митних кордонів, в якій будь-яке пересування товарів і грошей не підвладне адміністративному або якого-небудь іншого контролю.

Загальні принципи функціонування ВЕЗ:

1) відсутність митних мит (або їх фіксація на мінімальному рівні), на ввіз та вивіз устаткування, матеріалів і готової продукції при максимальному спрощенні всіх процедур, пов'язаних з експортно-імпортними операціями;

2) пільговий режим оподаткування;

3) вільний обіг конвертованої валюти;

4) гарантії від конфіскації іноземної власності і надання функціонуючим у СЕЗ компаніям широкого кола пільг і привілеїв.