36.) Поняття і значення колізійних норм.

Колізійні норми — є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми права, яка підлягає застосуванню при наявності розбіжності між нормами права, які регулюють однакові фактичні обставини.

Предмет регулювання колізійних норм є досить складним, що зумовлює наявність двох протилежних позицій щодо його визначення:

• колізійні норми не мають самостійного предмета, оскільки це є різновид спеціальних норм, що мають опосередкований характер та створюють необхідні умови для реалізації регулятивних та охоронних норм;

• колізійні норми мають самостійний предмет, який складають варіанти поведінки суб'єктів у сфері правореалізації шляхом закріплення правил подолання колізій та прогалин у праві.

37. Структура колізійної норми.

Загальновизнано, що колізійна норма складається з двох частин: а) об'єму, який вказує на тип відповідних правовідносин (комерційна угода, шлюб, трудовий договір, спадкування тощо) та б) прив'язки (або формули прикріплення), яка вказує на те, яке право підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України про МПрП, "Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди [об'єм колізійної норми], визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди [прив'язка]".

Виокремлення у структурі колізійної норми об'єму та прив'язки є класичним підходом до розуміння суті колізійної техніки. Цей прийом фактично бере початок у методі теорії статутів, який полягав у класифікації матеріально-правової суті звичаїв, що є предметом розгляду, та встановленні для відповідної групи звичаїв прив'язного критерію (формули прикріплення).

У доктрині кінця XX ст. були висловлені думки про те, що структура сучасних колізійних норм є більш складною, ніж це прийнято у класичній науці МПрП. О. М. Садіков пропонує вбачати у колізійній нормі також третій структурний елемент - гіпотезу, яка вказує на умови, за яких слід застосовувати дану колізійну норму. На думку вченого, такий підхід "дозволяє більш глибоко оцінити дійсний зміст таких норм, механізм їх дії, виявити додаткові можливості правового регулювання у сфері колізійного права" {Садиков О. Н. Коллизионные нормы в современном международном частном праве // Советский ежегодник международного права. 1982. - М., 1983. - С 207).

Наприклад, ст. 49 Закону України про МПрП передбачає застосування іноземного права країни місця вчинення делікту при наявності двох умов. По-перше, сторони не повинні мати місце проживання або місцезнаходження в одній державі (ч. 2 ст. 49). По-друге, дія чи обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, повинна бути протиправною за законодавством України (ч. З ст. 49). У цьому випадку мова йде не про характеристику об'єму, а про додаткові фактори (умови), які знаходяться в іншій юридичній площині і є умовами застосування українським судом колізійної прив'язки lex loci delicti commissi.