40.) Значення поділу колізійних норм на «гнучкі» та «жорсткі».

За гнучкістю прив'язки: прямі (жорсткі) і рамочні (гнучкі). У прямих колізійних нормах критерій обрання правопорядку є чітким і однозначним (наприклад, громадянство, місцезнаходження речі), як у ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право»: цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

У рамочних колізійних нормах чіткий критерій обрання правопорядку відсутній, а вирішення питання залежить від сукупності обставин справи і їх оцінки юрисдикційними органами. Прикладом може бути ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»:

Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

41.) Типові колізійні прив’язки та сфера їх застосування в мПрП.

Особистий закон (Lex personalis) фізичної особи застосовується для визначення правового статусу фізичної особи. Тобто, для визначення правового статусу юридичної особи використовується інша колізійна прив'язка. Особистий закон фізичної особи має два варіанти: національний закон (Lex patriae) та закон місця проживання особи (Lex domicilii).

Національний закон (Lexpatriae) визначає правосуб'єктність фізичної особи залежно від держави її громадянства. Зазвичай, застосовується в державах романо-германської, континентальної правової системи. Однак є певні винятки з цього закону. В Україні саме цей закон є основною колізійною прив'язкою щодо визначення правосуб'єктності фізичної особи.

Закон місця проживання особи (Lex domicilii) визначає правосуб'єктність фізичної особи залежно від місця її проживання. Застосовується в державах англосаксонської загальної правової системи.

Закон "національності" юридичної особи (Lex societatis) застосовується для визначення державної приналежності виключно юридичної особи. Тобто, в якій би державі чи державах не провадила свою діяльність юридична особа, її правовий статус буде залежати також і від її "національності", при цьому остання визначатиметься різними критеріями. Наприклад, в Україні обсяг правосуб'єктності юридичної особи визначається за місцем її державної реєстрації, в Індії – за місцем здійснення основної діяльності тощо.

Закон місцезнаходження речі (Lex rei sitae) застосовується при визначенні статусу речі, її долі, захисту речових прав, що означає застосування права держави – місця перебування, знаходження речі. Як правило, без винятків застосовується для визначення правового статусу нерухомих речей. Дія цього закону не розповсюджується:

1) на речі в дорозі, транзитні речі (transit!) (у цьому випадку діє закон місця відправлення або місця отримання речі);

2) на спадкове майно, за деякими винятками щодо нерухомого майна;

3) на транспортні засоби або на інші речі, які мають бути зареєстровані, через що їхній правовий статус визначається за місцем їх реєстрації.

Закон, обраний сторонами правочину (Lex voluntatis) – автономія волі - принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню, до відповідних правовідносин. Застосовується до договірних, недоговірних, трудових правовідносин.

Закон місця вчинення акту (Lex loci actus) застосовується як щодо договірних, так і недоговірних правовідносин. Означає застосування права тієї держави, де вчинено акт (латин. – дія). Саме тому вчені наголошують на таких його різновидах:

1) закон місця вчинення договору (Lex loci contractus) – застосовується у договірних правовідносинах та означає використання права держави-місця укладення договору;

2) закон місця виконання зобов'язання (Lex loci solutions) – застосовуються у договірних правовідносинах та означає використання права держави – місця виконання зобов'язання;

3) закон місця вчинення шлюбу (Lex loci celebrations) – застосовується щодо шлюбних відносин та означає використання права держави – місця реєстрації шлюбу;

4) форма правочину, довіреності (locus regit actum) – форма правочину, довіреності визначається відповідно до права держави, компетентний орган якої здійснює їх видачу, реєстрацію;

5) закон місця вчинення правопорушення (Lex loci delicti commissi) застосовується у недоговірних правовідносинах та означає використання права держави – місця спричинення шкоди.

Закон держави-продавця (Lex venditoris) – застосовується у договірних правовідносинах та означає використання права держави-продавця товару.

Закон валюти боргу (Lex monetae) - застосовується у договірних правовідносинах та означає використання права держави грошової одиниці.

Закон суду (Lex fori, Lex arbitri) – застосовується у судовому провадженні як в державних, так і недержавних судах (арбітражах) та означає використання права держави, в якій проходить судовий розгляд.

Закон прапора (Lex flagi) – застосовується у справах, які виникли на морських, повітряних, космічних суднах. У цих випадках використовується право тієї держави, під прапором якої перебуває (плаває) морське, повітряне, космічне судно тощо.

Закон найбільш тісного зв'язку (Lex cause) – застосовується як щодо договірних, так і недоговірних правовідносин, а також щодо визначення правового статусу фізичних та юридичних осіб. Використовується право тієї держави, з якою ці правовідносини найбільш тісно пов'язані, наприклад, якщо це договір підряду – то застосовним буде право тієї держави, у якій відбувається виконання договору.

Закон держави – місця роботи (Lex loci laboris) застосовується до трудових відносин і означає використання права держави – місця виконання роботи.

Закон найбільш сприятливий для сторони (сторін) (Lex benignitatis) застосовується у сімейних правовідносинах щодо усиновлення дітей, опіки, піклування. Обирається право тієї держави, яке є найбільш сприятливим, найкраще враховує інтереси сторін, наприклад, при усиновленні.