157. Порядок усиновлення.

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Міністерства соціальної політики справу, яка складається з таких документів:

1) заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;

2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально;

3) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни ( у двох примірниках);

4) висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком № 3;

5) нотаріально засвідчена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6) довідка про наявність чи відсутність судимості, видана компетентним органом країни проживання;

7) висновок, виданий компетентним органом країни проживання, що підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами.

8) дозвіл компетентного органу країни проживання на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини;

9) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у двох примірниках;

10) засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат.

11) зобов’язання заявника (у двох примірниках):

— поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, його адреси) протягом місяця після в’їзду до країни проживання;

— забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років;

— подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання та стан здоров’я усиновленої дитини за формою згідно з додатком 5;

— надавати можливість її представникові консульської установи чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів.

Документи оформлюються у країні проживання кандидатів в усиновлювачі, та легалізуються (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу) у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку Міністерству соціальної політики.

158. Опіка і піклування: загальні вимоги і колізійні прив’язки.

Встановлення опіки та піклування. Колізійні норми стосовно опіки та піклування встановлені ст. 24 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р. Виклад статті засвідчує різноманітність колізійних прив'язок (див. § 5 розділу VI цього підручника).

Із міжнародних договорів про надання правової допомоги тільки окремі не містять норм про опіку та піклування (наприклад, з Іраком, Італією, Тунісом, Фінляндією). Більшість договорів про правову допомогу передбачає, що у справах про встановлення чи скасування опіки та піклування компетентним є орган опіки та піклування держави, громадянином якої є особа, що потребує опіки чи піклування. При цьому застосовується законодавство цієї договірної держави.

Правовідносини між опікуном або піклувальником та особою, яка знаходиться під опікою або піклуванням, визначаються законодавством договірної держави, орган опіки та піклування якої призначив опікуна чи піклувальника.

В інтересах підопічного міжнародні договори про правову допомогу зазвичай встановлюють норму, за якою компетентний орган може передати опіку або піклування відповідним органам іншої договірної держави, якщо місце проживання, місцеперебування чи майно особи, яка знаходиться під опікою чи піклуванням, є на території цієї договірної держави. Передання дійсне лише у разі, коли запитуваний орган дасть згоду прийняти опіку чи піклування та повідомить про це орган, який робить запит. Орган, який прийняв опіку або піклування, здійснює їх відповідно до законодавства своєї держави, одначе він не має права виносити рішення в питаннях, що стосуються особистого статусу особи, яка знаходиться під опікою або піклуванням. Міжнародні договори про надання правової допомоги встановлюють колізійну прив'язку - закон громадянства особи, стосовно якої встановлюється (або скасовується) опіка чи піклування. Таким є, наприклад, Договір з Узбекистаном (ст. 33).

У договорах вказується, що обов'язок прийняття опіки або піклування визначається законодавством тієї держави, громадянином якої є особа, що має бути опікуном чи піклувальником (ст. 31 Договору з Молдовою, ст. 31 - з Польщею, ст. 31 - з Румунією, ст. 32 - з Югославією).

Більшість договорів вказує на можливість призначення опікуном чи піклувальником особи, яка є громадянином однієї з договірних держав, якщо ця особа проживає на території держави, де здійснюватиметься опіка чи піклування (ст. 27 Договору з Болгарією, ст. 33 - з Угорщиною, ст. 33 - з Узбекистаном та ін.).