Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екс вессссс.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
276 Кб
Скачать
☆

51. Поняття та шляхи подолання «колізії колізій».

52. Відсилка до права третьої держави і способи її подолання.

Відсилання до третього закону має місце у випадку, коли обраний іноземний правопорядок не містить матеріального регулювання даного відношення, а пропонує застосувати право третьої держави-відсилання другого ступеня, звана також "трансмісією").

У переважній більшості держав проблема відсилань врегульовано в законодавстві про МПРП. Найдетальніше регулювання в даний час міститься в ЦК Португалії (1966) (ст. 17-19). Проблема відсилань має принципово різне правове регулювання в законодавстві різних країн:

1) держави, що допускають застосування всієї системи посилань у повному обсязі (в тому числі відсилань третьої, четвертої і ступенів), поки не буде виявлено право, що передбачає матеріальне регулювання спірного відносини: "(1) Відсилання до іноземного правопорядку охоплює також його відсильні норми. (2) Якщо іноземний правопорядок відсилає назад, то застосовуються австрійські матеріальні норми (правові норми, виключаючи відсильні норми); у разі подальшого відсилання визначальними, при дотриманні наступних посилань, є матеріальні норми того правопорядку, який, зі свого боку, далі не відсилає або, відповідно, до якого відсилання проводиться в перший раз назад" (§ 5 Закону про МПРП Австрії). Подібні положення закріплені в законодавстві Португалії, Болгарії;

2) держави, право яких дозволяє застосовувати надсилання першої та другої ступеня, але тільки у вигляді виключення (Мексика), або така можливість обумовлена якимись абстрактними умовами, наприклад: "Якщо має місце відсилання до права будь-якої іншої держави, то застосовується також його міжнародне приватне право, наскільки це не суперечить змістом відсилання" (4 ст. ВЗ ГГУ);

3) держави, що передбачають можливість застосування тільки зворотного відсилання (відсилання до права країни суду), - Угорщина, Іспанія, Японія. "Якщо іноземний закон... відсилає... до румунського закону, то застосовується румунський закон... Відсилання, вироблена іноземним законом до права іншої держави, наслідків не має" (ст. 4 Закону про МПРП в Румунії);

4) держави, які передбачають можливість застосування відсилань першого та другого ступенів або тільки зворотного відсилання у випадках, спеціально обговорених у законі: "(1) Зворотне відсилання до швейцарського праву або відсилання до права третьої держави приймається лише у випадках, передбачених цим Законом. (2) Зворотна відсилка іноземного права приймається у випадках відсилання до швейцарського права, яка регулює питання цивільного стану" (ст. 14 Закону про МПРП Швейцарії);

5) держави, за загальним правилом забороняють застосування відсилання, із застереженням про її застосування у встановлених законом випадках (Азербайджан, Литва, Україна). "За змістом цього закону, якщо не встановлені особливі положення, відсилання до права держави є відсиланням до правових норм цієї держави, за винятком норм міжнародного приватного права" (ст. 16 Кодексу МПП Бельгії);

6) держави, законодавство яких повністю забороняє застосування відсилань (Греція, Перу, Китай). "Відсилання до права держави є відсиланням до правових норм цієї держави, виключаючи його норми міжнародного приватного права" (ст. 5 кн. 10 ЦК Нідерландів);

7) держави, законодавство яких взагалі не містить регулювання цього питання (Алжир, Аргентина, Таїланд).

Право та практика усіх держав встановлюють загальне виключення із застосування відсилань: вони не застосовуються в тих відносинах, де допустима автономія волі сторін (передусім у зобов'язальних відносинах). Теорія відсилань не сумісна з автономією волі, так як сторони при виборі права мають на увазі конкретну матеріально-правове регулювання. Застосування відсилань здатне зіпсувати автономію волі, оскільки встановлення колізійного права можуть зумовити застосування права іншої держави, що не відповідає намірам сторін. Несумісність відсилань з автономією волі являє собою загальновизнане положення: "(1) Якщо іноземне право, що підлягає застосуванню... наказує застосування до правовідносин польського права, то застосовується польське право. (2) Положення п. 1 не застосовуються, якщо застосовне право є результатом вибору права сторонами" (ст. 5 Зак. про МПРП Польщі).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]