113. Гаазька конвенція 1986 р. Про право застосовуване до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів.

Міжнар.-правовий документ, прийнятий 22.XII 1986 надзвичайною сесією Гаазької конференції з міжнародного приватного права для уніфікації колізійних норм і у зв'язку з тим, що Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 не містила положень, які б регулювали колізійні питання. Новий акт замінив застарілу Конвенцію про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, 1955. Складається з преамбули та 28 статей, об'єднаних у 4 глави.

Конвенція визначає право, що застосовується до договорів купівлі-продажу товарів: а) між сторонами, які мають комерц. підприємства в різних д-вах; б) у решті випадків, коли має місце колізія законів різних держав, за винятком випадків, коли така колізія виникає виключно в результаті вибору сторонами права, що застосовується, навіть якщо такий вибір пов'язаний з визначенням суду чи арбітражу. Договір купівлі-продажу регулюється правом, яке обирають сторони договору (п. 1 ст. 7). Угода про такий вибір має бути явно вираженою чи прямо випливати з поведінки сторін. Останні можуть у будь-який час домовитися про підпорядкування договору в цілому або його частини будь-якому ін. праву, окрім права, яким договір регулювався раніше (п. 2 ст. 7). У разі, коли сторони не обрали право, що застосовувалося б до їхнього договору, він регулюється правом д-ви, в якій на момент укладення договору продавець має комерц. підприємство (п. 1 ст. 8). Зазначена норма діє, якщо: переговори велися у цій д-ві і договір укладено сторонами, які перебували в ній; договір прямо передбачає, що продавець повинен виконати своє зобов'язання, доставивши товар у країну покупця; договір укладено на умовах, визначених здебільшого покупцем. Конвенція передбачає винятки, коли договір може регулюватися нац. правом, з яким він має явно тісніший зв'язок (ст. 3). Ця норма є відображенням однієї з осн. тенденцій у коліз. праві країн системи заг. права. Конвенція не застосовується до договору купівлі-продажу між сторонами, які беруть участь в ін. міжнар. угодах, що встановлюють коліз. норми для таких договорів (ст. 22).

114. Принципи унідруа.

УНИДРУА (UNIDROIT) - записане великими літерами французьке словосполучення "Uni Droit", тобто об'єднане або уніфіковане право, повсюдно використовується для позначення організації з повним найменуванням "Institut international pour Punification du droit prive" (фр.) або "International Institute for the Unification of Private Law" (англ.), тобто Міжнародний інститут уніфікації приватного права (звідси - зрідка використовується російська акронім МІУЧП).

УНИДРУА є спеціалізованою міжурядову організацію, створену в 1926 р при Лізі Націй з метою "... вивчення необхідних методів модернізації, гармонізації та координації приватного і, особливо, комерційного права між державами і групами держав" (ст. 1 Статуту УНИДРУА) [1] . З 1940 р УНИДРУА існує самостійно, діє на підставі Статуту - багатостороннього міжнародного договору, учасниками якого є 63 держави [2] .

Можна піддавати сумніву твердження, що УНИДРУА працює під егідою ООН - на цю думку наводять перші дві букви в загальноприйнятому варіанті назви (UN), широка популярність, високий міжнародний авторитет і велика кількість країн-учасниць організації - але тим не менше це невірно: УНИДРУА ніякого відношення до ООН не має, ніколи не мав, та й не міг мати.

Перша редакція цього документа була опублікована в 1994 р У 2004 р була опублікована друга редакція Принципів УНІДРУА [1] . Редакція 2004 р містила п'ять нових глав, в яких розглядалися повноваження представників (агентів), права третіх осіб, залік, поступка прав, переведення зобов'язань і передача договорів, а також позовна давність. Також нові положення були додані в преамбулу, і дві нові статті включені в глави 1 і 5, які стосуються несовместимому поведінки і відмови від прав за угодою відповідно. Крім того, в текст окремих норм, що складають Принципи та супроводжуючі їх коментарі, були внесені редакційні зміни. Ці зміни були продиктовані в основному необхідністю відобразити поява в документі нових відомостей, а також пристосувати його нормативний зміст до потреб регулювання договірних відносин з урахуванням розвивається практики укладення комерційних договорів з використанням електронних засобів зв'язку [2] . В результаті змін кількість статей Принципів УНІДРУА 2004 р зросла з 120 в редакції 1994 р до 185.

Слід зазначити, що нові глави Принципів 2004 р, присвячені поступку прав і передачі зобов'язань, заліку, позовної давності, вийшли за традиційні рамки загальної частини зобов'язального права і зачіпають відносини із зобов'язань, що носять недоговірних характер.

У травні 2011 р на 90-й сесії Адміністративної ради УНІДРУА була схвалена третя редакція Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА 2010). Новий випуск Принципів УНІДРУА складається з 211 статей, структурованих в 11 глав. Зміст Принципів УНІДРУА 2010 включає: Преамбулу; гл. 1. Загальні положення"; гл. 2 "Укладення договору і повноваження представників" (розд. 1 "Укладення договору", розд. 2 "Повноваження представників"); гл. 3 "Дійсність" (розд. 1 "Загальні положення", розд. 2 "Підстави оскарження", розд. 3 "Протиправність"); гл. 4 "Тлумачення"; гл. 5 "Зміст, права третіх осіб та умови" (розд. 1 "Зміст", розд. 2 "Права третіх осіб", розд. 3 "Умови"); гл. 6 "Виконання" (розд. 1 "Загальні положення про виконання", розд. 2 "Труднощі"); гл. 7 "Невиконання" (розд. 1 "Загальні положення", розд. 2 "Право на виконання", розд. 3 "Припинення", розд. 4 "Збитки"); гл. 8 "Залік"; гл. 9 "Уступка прав, переведення зобов'язань, поступка договорів" (розд. 1 "Уступка прав", розд. 2 "Переведення зобов'язань", розд. 3 "Уступка договорів"); гл. 10 "Позовна давність"; гл. 11 "Множинність боржників і кредиторів" (розд. 1 "Множинність боржників", розд. 2 "Множинність кредиторів") [3] .