179. Визнання і виконання рішень іноземних судів у справах з іноземним елементом за законодавством різних країн.

Закон України "Про міжнародне приватне право" містить відсилочну норму стосовно порядку визнання та виконання іноземних судових рішень на території України. У ній зазначено, що вказаний порядок здійснюється відповідно до закону України (ст. 81). Таким законом сьогодні є ЦПК України, а саме розділ VIII за назвою: "Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні". Цей розділ регулює умови, підстави та процесуальний порядок визнання і виконання рішень іноземних судів.

Умовами визнання та виконання зазначених рішень процесуальне законодавство України вважає:

1. наявність міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або

2. можливість застосування принципу взаємності, який вважається таким, що існує, оскільки не доведено інше.

Аналізуючи норми міжнародних договорів, можна зробити висновок, що тексти деяких з них поряд із загальними нормами про підстави (умови) визнання рішень іноземних судів містять спеціальні норми про підстави (умови) визнання рішень немайнового характеру, які не потребують виконання (наприклад, ст. 25 Договору з Албанією 1958 p., ст. 48 - з Польщею 1993 p., ст. 52 Мінської конвенції 1993 p.). Якщо ж у договорах таких спеціальних норм немає, до визнання зазначених рішень застосовуються загальні підстави (умови) визнання рішень іноземних судів, які потребують виконання.

Норми деяких міжнародних договорів про правову допомогу містять правила, відповідно до яких на територіях договірних держав визнаються тільки ті рішення, які підлягають виконанню. У зв'язку з цим за межами договірного регулювання залишаються питання стосовно судових рішень, які не потребують виконання, а реалізуються іншим способом. Такими є норми Договору з Іраком 1973 р. (статті 14,15).

Міжнародні договори про правову допомогу, поряд з підставами (умовами) визнання та виконання іноземних судових рішень, визначають процесуальний порядок такого визнання та виконання. Переважно договори відсилають до національного законодавства держави, на території якої визнаватиметься іноземне судове рішення. Однак, у деяких договорах зазначено, що рішення по справах про розірвання шлюбу та визнання шлюбу недійсним визнаються в державах без подальшого провадження (ст. 25 Договору з Албанією 1958 р.).

180. Питання про виконання рішень іноземних судів в Україні.

ЗУ Про МПРП Стаття 81. Рішення іноземних судів, які можуть бути визнані та виконані в Україні 1. В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Правове регулювання визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні здійснюється відповідно до розд. VIII ЦПК "Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні".

Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 390 ЦПК).

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили. Зазначений строк не поширюється на рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Дату набрання рішенням іноземного суду законної сили має бути зазначено в самому рішенні або у виданому іноземним судом документі.

Для відкриття відповідного провадження заінтересованою особою подається клопотання до суду за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Відповідне клопотання також може бути подане до суду за місцезнаходженням в Україні майна боржника, якщо він не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме.