- •2.Передумови зародження, формування та становлення мПрП
- •3. Поняття «міжнародне приватне право».
- •4. Поняття «правовідносин з іноземним елементом».
- •5.Об’єктивні передумови виникнення правовідносин з іноземним елементом та їх наслідки.
- •6. Правова природа методів правового регулювання в мПрП.
- •7. Поняття і сутність колізійного методу правового регулювання.
- •8. Зміст матеріального методу правового регулювання в мПрП.
- •9. Проблема визначення місця мПрП в правовій системі.
- •10.Відмінність мПрП від міжнародного публічного права .
- •11. Завдання та тенденції розвитку сучасного мПрП.
- •12. Міжнародне приватне право в Стародавньому світі.
- •13. Значення латинської термінології в сучасному міжнародному приватному праві
- •14.Міжнародне приватне право в Середні віки: італійська, голландська, французька теорії статутів.
- •15. Відродження методу статутаріїв в сучасному регулюванні приватноправових відносин з іноземним елементом.
- •16.Революційні перетворення у сфері міжнародного приватного права у сша в 19 ст.
- •17. Формування і розвиток міжнародного приватного права в Україні.
- •18.Сучасний стан правового регулювання мПрП в Україні: досягнення та перспективи розвитку.
- •19. Поняття, види та особливості джерел мПрП.
- •20. Міжнародний договір: поняття, види та особливості.
- •21. Універсальні та регіональні договори як джерела мПрП в Україні.
- •22. Участь міжнародних організацій в формуванні мПрП.
- •23. Національне законодавство як джерело мПрП в Україні.
- •24. Значення Конституції як джерела мПрП України.
- •25. Міжнародний звичай як джерело мПрП.
- •26.) Поняття «м’якого права в мПрП».
- •27.) Підстави застосування міжнародного звичаю
- •28. Поняття та загальна характеристика lex mercatoria
- •29. Судова практика як джерело мПрП.
- •30. Арбітражна практика як джерело мПрП.
- •31. Роль рішень Європейського суду з прав людини у регулюванні відносин мПрП.
- •32. Значення доктрини в мПрП України, її вихідні засади та характеристики.
- •33. Джерела мПрП в зарубіжних країнах.
- •34. Колізії законів і їх види (просторові, інтерперсональні и інтертемпоральні).
- •35. «Приховані» та «дійсні» колізії законів.
- •36.) Поняття і значення колізійних норм.
- •37. Структура колізійної норми.
- •38. Види колізійних норм.
- •39. Функції колізійних норм, їх природа і співвідношення з нормами інших галузей права.
- •40.) Значення поділу колізійних норм на «гнучкі» та «жорсткі».
- •41.) Типові колізійні прив’язки та сфера їх застосування в мПрП.
- •42. Принцип «найбільш тісного зв’язку», його значення в сучасному колізійному праві і форми прояву.
- •43. Принцип автономії волі сторін: сутність, відмінність від колізійної прив’язки, сфера застосування, межі і обмеження у застосуванні.
- •44. Проблеми правової кваліфікації в мПрП.
- •45. Первинна і вторинна кваліфікація в мПрП.
- •46. Способи подолання «конфлікту кваліфікацій».
- •47. Підстави та порядок застосування іноземного права в Україні.
- •48. Обмеження застосування іноземного права: негативне та позитивне застереження про публічний порядок.
- •49. Обхід закону в мПрП.
- •50. Зворотня відсилка: поняття, основні підходи щодо розуміння сутності.
- •51. Поняття та шляхи подолання «колізії колізій».
- •52. Відсилка до права третьої держави і способи її подолання.
- •53. Імперативні норми та їх сутність в мПрП.
- •54. Феномен світового процесу внутрішньонаціональної кодифікації мПрП, його сутність та значення.
- •55. Види кодифікації мПрП та характерні їх особливості.
- •56. Поняття, причини, зміст і мета уніфікації в мПрП.
- •57. Уніфікація в широкому та вузькому значенні. Форми уніфікації.
- •58. Міжнародні організації, які займаються практичними і науковими питаннями уніфікації мПрП, їх роль і спеціалізація.
- •59. Особливості уніфікації в різних регіонах світу.
- •60. Проблеми уніфікації регулювання мПрП в рамках снд.
- •61. Колізійні критерії визначення особистого статуту фізичних осіб за правом України і правом іноземних держав.
- •62. Сфера дії особистого статуту.
- •63. Національний та інші режими в мПрП.
- •64. Правоздатність іноземців в Україні.
- •65. Дієздатність іноземців.
- •66. Обмеження дієздатності, безвісна відсутність і оголошення померлим в колізійному
- •67. Застосування права стосовно особистих немайнових прав, визнання безвісти відсутнім іоголошення померлим.
- •68. Взаємність в мПрП: поняття і елементи.
- •69. Матеріальна і формальна взаємність. Реторсії в мПрП: сутність та межі.
- •70. Джерела правового регулювання становища юридичних осіб в мПрП України та
- •71. Поняття та колізійні критерії визначення особистого статуту юридичної особи.
- •72. «Національність» юридичної особи: поняття, доктрини.
- •74. Порядок здійснення та умови зайняття підприємницькою діяльністю іноземцями в Україні.
- •75. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності іноземних юридичних осіб в Україні.
- •76. Представництва і філії іноземних юридичних осіб
- •77. Національні юридичні особи за кордоном.
- •78. Цивільна правоздатність національних юридичних осіб за кордоном.
- •79. Принцип роздільної відповідальності держави та юридичних осіб.
- •80. Правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями на території України.
- •81. Транснаціональні корпорації в мПрП
- •82. Види участі держави в обороті
- •83. Імунітет іноземної держави та його види.
- •84. Теорія «функціонального» імунітету держави та її власності.
- •85. Теорія «абсолютного» імунітету держави і її власності.
- •86. Проблеми імунітету України та її власності за кордоном.
- •87. Правове становище міжнародних організацій в мПрП.
- •88. Колізійне регулювання права власності та інших речових прав в мПрП.
- •89. Закон місця знаходження речі як колізійний принцип мПрП.
- •90. Спеціальні колізійні прив’язки для окремих питань, пов’язаних з речово-правовими відносинами.
- •91. Матеріально-правове регулювання права власності в мПрП
- •93. Право власності на валютні цінності в мПрП.
- •94. Правове регулювання іноземних інвестицій: поняття, форми і види інвестицій.
- •95. Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні та за кордоном.
- •96. Суб’єкти інвестиційної діяльності.
- •97. Обмеження і стимулювання інвестиційної діяльності.
- •98. Захист іноземних інвестицій міжнародними договорами.
- •99. Вільні економічні зони та іноземні інвестиції.
- •100. Поняття та порядок здійснення підприємницької діяльності в офшорних зонах.
- •101. Порядок управління та розпорядження власністю України та фізичних і юридичних осіб, яка знаходиться за кордоном.
- •103. Проблеми захисту права власності на культурні цінності.
- •102.Імунітет власності держави
- •104. Правове регулювання переміщення культурних цінностей та операцій з ними в Україні
- •105. Джерела правового регулювання механізму вчинення правочинів в мПрП.
- •106. Поняття, види і особливості зовнішньоекономічних контрактів
- •107. Форма, порядок підписання і строк дії зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні.
- •108. Колізійні питання зобов’язального права в мПрП
- •109. Сфера дії зобов’язального статуту.
- •110. Право, застосовуване до форми та змісту угод і договорів.
- •111. Уніфіковані норми щодо міжнародної купівлі-продажу.
- •112. Віденська конвенція 1980 р. Про договори міжнародної купівлі-продажу.
- •113. Гаазька конвенція 1986 р. Про право застосовуване до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •114. Принципи унідруа.
- •115. Інкотермс: поняття і правила застосування
- •116. Позовна давність в міжнародному приватному праві.
- •117. Поняття та види міжнародних перевезень
- •118. Колізійні питання міжнародних перевезень.
- •119. Залізничні та автомобільні перевезення: міжнародне та національно-правове регулювання.
- •120. Повітряні і морські перевезення: міжнародне і національно-правове регулювання.
- •121. Правила про межі відповідальності перевізників
- •122. Інтернет та питання укладення угод і договорів в міжнародному цивільному та торговому обороті.
- •123. Поняття та види міжнародних розрахункових відносин.
- •124. Основні форми розрахунків в мПрП.
- •125.Особливості використання банківських гарантій в міжнародному обороті.
- •126.Специфіка використання векселя і чеку в міжнародному торговому обороті.
- •127.Акредитив в міжнародних відносинах: поняття, механізм, види.
- •128.Інкасо: поняття, механізм здійснення.
- •129.Система валютних розрахунків в мПрП.
- •130.Найбільш часто використовувані валютні умови у зовнішньоекономічних договорах.
- •131.Колізійне регулювання деліктних зобов’язань в праві України та зарубіжних країн.При колізійному регулюванні деліктних зобов’язань
- •132. Сфера дії деліктного статуту
- •133. Специфіка регулювання деліктних зобов’язань в англо-американській системі права.
- •134.Особливості матеріально-правового регулювання деліктних правовідносин з іноземним елементом в Україні.
- •135.Статус міжнародних договорів учасницею яких є Україна в сфері правового регулювання деліктних зобов’язань.
- •136.Колізійні питання відносин з безпідставного збагачення в праві України і іноземних держав.
- •137. Колізійне регулювання відносин із ведення чужих справ без доручення в праві України та іноземних держав.
- •138 Передумови виникнення міжнародного спадкування
- •139. Міжнародно-правове та національне регулювання спадкових правовідносин
- •140. Колізійне регулювання міжнародного спадкування
- •1. Право, що застосовується до спадкових відносин та режими спадкування рухомого та нерухомого майна
- •2. Спадкування за законом
- •3. Спадкування за заповітом
- •4. Питання набуття прав на спадкове майно
- •141 Колізійні прив’язки спадкування. Сфера дії спадкового статуту.
- •142. Матеріально-правове регулювання міжнародних спадкових правовідносин в Україні та іноземних державах.
- •143. Спадкові права іноземців в Україні
- •144. Спадкові права громадян України за кордоном
- •145. Положення договорів про правову допомогу та консульських угод щодо спадкування.
- •146. Перехід майна у спадок державі, а також державним органам і громадським організаціям
- •147. Колізійно-правове регулювання сімейних відносин в праві України та іноземних держав
- •148 Шлюб в міжнародних відносинах
- •149. Укладення шлюбу українських громадян з іноземцями за кордоном
- •150. Консульські шлюби.
- •151. Розірвання шлюбу.
- •152. Визнання в Україні шлюбів укладених за кордоном.
- •153. Недійсність шлюбу
- •154. Міжнародне усиновлення (удочеріння).
- •155. Міжнародні конвенції з питань усиновлення.
- •156. Колізійні питання усиновлення.
- •157. Порядок усиновлення.
- •158. Опіка і піклування: загальні вимоги і колізійні прив’язки.
- •159. Положення консульські конвенцій України та Конвенції про правову допомогу країн снд з питань опіки і піклування.
- •160. Передумови виникнення міжнародних трудових відносин.
- •161. Діяльність і конвенції Міжнародної організації праці.
- •162. Трудові права іноземців в Україні: контракт з українською організацією і відрядження.
- •163. Обмеження працездатності іноземців в Україні.
- •164. Робота на спільних підприємствах в міжнародних організаціях.
- •166. Питання соціального забезпечення в мПрП.
- •167. Компетенція судів у справах з участю іноземного елементу.
- •168. Процесуальне становище іноземців та іноземних юридичних осіб.
- •169. Процесуальна правоздатність іноземців в загальних і спеціалізованих судах.
- •170. Процесуальні права українських фізичних і юридичних осіб в іноземних судах.
- •171. Питання процесуального представництва іноземних осіб.
- •172. Міжнародна підсудність.
- •173. Критерії визначення підсудності, їх зв’язок з питаннями колізії законів.
- •174. Пророгаційні та дерогаційні угоди.
- •175. Угода про порядок вирішення спорів пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності країн-учасниць снд 1992 р.
- •176. Судові докази в міжнародному цивільному процесі.
- •177. Питання обов’язку доказування.
- •178. Виконання судових доручень.
- •179. Визнання і виконання рішень іноземних судів у справах з іноземним елементом за законодавством різних країн.
- •180. Питання про виконання рішень іноземних судів в Україні.
- •181. Вирішення в договорах про взаємну допомогу питань визнання і виконання судових рішень.
- •182. Визнання документів, виданих в іншій державі, їх легалізація.
- •183. Конвенція про звільнення від легалізації (апостиль).
- •184. Попереднє забезпечення позовів іноземних осіб.
- •185. Поняття та ознаки міжнародного комерційного арбітражу.
- •186. Види арбітражів.
- •187. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р.
- •188. Арбітражний регламент юнсітрал 1976 р.
- •189. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» 1994 р.
- •190. Порядок розгляду справ в арбітражах.
- •191. Природа арбітражного застереження в контрактах.
- •192. Попереднє забезпечення позовів.
- •193. Визнання і примусове виконання іноземних арбітражних рішень у відповідності з нормами внутрішнього та міжнародного законодавства.
- •194. Конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. (Нью-Йоркська конвенція).
- •195. Постійнодіючі арбітражні центри.
- •196. Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України.
- •197. Арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті.
- •198. Розгляд спорів в арбітражі ad hoc.
127.Акредитив в міжнародних відносинах: поняття, механізм, види.
Акредитив є найбільш дорогою та складною формою міжнародних розрахунків. Його характерною рисою є абстрактний характер, оскільки відносини сторін за акредитивом юридично не пов’язані з зовнішньоекономічною угодою, за якою виникло грошове зобов’язання.
У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі особи:
покупець (імпортет), який надає розпорядження своєму обслуговуючому банку про відкриття акредитиву;
банк-емітент, що відкриває акредитив;
авізуючий банк (банк, що здійснює виконання), який повідомляє продавця про відкриття на його користь акредитиву та сплачує грошові кошти за ним;
бенефіціар (продавець), на користь якого відкрито акредитив.
Основними завданнями такої форми розрахунків є забезпечення гарантованого отримання платежу продавцем, з одного боку, та забезпечення інтересів покупця до завершення відвантаження товару та надання товаророзпорядчих документів.
Термін “документарний” щодо акредитиву означає, що ця банківська операція пов’язана лише з документами, проти яких мають здійснюватися платежі чи акцептуватися векселі.
Механізм здійснення акредитиву передбачає, що жодні платежі не будуть проведені експортеру до тих пір, поки він не надасть товаророзпорядчі та інші документи, вказані в акредитиві, до банку, який здійснює виконання, як доказ відвантаження товару. Після здійснення платежу авізуючий банк пересилає документи, надані експортером, до банку-емітенту, який у свою чергу передає їх імпортеру для отримання товару.
Міжнародні розрахунки у формі акредитивів стандартизовані відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів 2007 року.
Документарні акредитиви можуть виступати в різних формах, що відрізняються за ступенем забезпечення безпеки та терміном дії.
Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або взагалі анульований (за наказом апліканта) у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Він не е юридичним документом, який зобов'язує банк здійснити платіж. Відзивний акредитив не забезпечує бенефіціару належного ступеня безпеки і не може бути підтверджений банком-кореспондентом. Тому сьогодні використання відзивних акредитивів при здійсненні міжнародних розрахунків не дуже поширено. Найчастіше застосовуються безвідзивні акредитиви, тобто чіткі зобов'язання банку-емітента здійснити оплату. Безвідзивний акредитив не може бути змінений або анульований без попередньої згоди з боку бенефіціара.
У разі використання непідтвердженого безвідзивного акредитива банк-кореспондент просто повідомляє бенефіціара про те, що на його користь відкрито акредитив. При цьому він не бере на себе ніяких зобов'язань щодо оплати за цим акредитивом. І якщо бенефіціар надасть банку-кореспонденту документи до оплати, то останній не буде зобов'язаний сплатити визначену в акредитиві суму. Таким чином, при непідтвердженому акредитиві бенефіціар залежатиме від закордонного банку, який відкрив акредитив. Це означає, що дана форма акредитива прийнятна у тому разі, коли ступінь політичного та валютного ризику незначні.
Підтверджений безвідзивний акредитив. Підтверджуючи акредитив, банк-кореспондент зобов'язується сплатити документи, надані бенефіціаром, які оформлені відповідно до умов акредитива. У цьому разі бенефіціар отримує не тільки зобов'язання з боку банку-емітента, але й незалежну гарантію сплати з боку банку-кореспондента. З юридичної точки зору ця гарантія має таку ж вагу, як і зобов'язання банку-емітента.Використання даної форми акредитива значно підвищує ступінь безпеки експортера, оскільки підтвердження звичайно надається банком, розташованим з ним в одній країні. Найнадійнішим для експортера є безвідзивний акредитив, підтверджений банком, в якому відкритий його рахунок.
У міжнародній практиці застосовується класифікація акредитивів залежно від використання того чи іншого методу оплати.
Акредитив на пред'явника. При використанні цього акредитива бенефіціар одержує оплату відразу після пред'явлення означених в акредитиві документів при повному дотриманні вказаних в ньому умов.
При використанні акцептного акредитива оплата здійснюється у формі строкового переказного векселя, виписаного на імпортера, банк-емітент або банк-кореспондент. Як тільки бенефіціар виконає умови акредитива, він може вимагати, щоб переказний вексель був акцептований та повернений йому.Бенефіціар може пред'явити акцептований вексель у свій банк для оплати з настанням строку або для врахування, залежно від того, бажає він отримати кошти відразу після пред'явлення векселя чи ні.
Акцептний акредитив застосовується у тому разі, коли імпортеру необхідний деякий проміжок часу, щоб здійснити платіж.
Акредитив з відстроченим платежем. При використанні такого акредитива бенефіціар одержує оплату не відразу після надання документів, а у визначений в акредитиві строк. Подаючи необхідні документи, бенефіціар отримує від банку офіційне письмове зобов'язання сплатити кошти з настанням строку. При цьому імпортер стає власником відповідних документів (а отже, товарів і послуг) до виникнення в нього заборгованості на суму, обумовлену в акредитиві.У разі використання цього акредитива з "червоним застереженням" експортер може одержати позику на визначену суму від банку-кореспондента. Вона витрачається на виробництво або купівлю товарів, які мають бути вказані в документарному акредитиві. Позика виплачується банком-кореспондентом, але при цьому передбачається, що відповідальність за неї несе банк-емітент.Пропозиція банку-кореспондента оплатити позику традиційно пишеться червоними чорнилами, звідси і назва — акредитив з "червоним застереженням".
Автоматично відновлюваний (револьверний) акредитив застосовується в тому разі, коли товари відправляються партіями через визначені часові інтервали. Сума, що сплачується кожного разу за акредитивом, дорівнює вартості часткового відвантаження товару, яке здійснюється у цей момент.Револьверний акредитив може бути кумулятивним або не-кумулятивним. Кумулятивність означає, що часткові суми, не використані або використані частково у попередніх проміжках часу, можуть бути сплачені у наступних проміжках. Якщо акредитив некумулятивний, то ці суми не використовуються в подальшому.
Оборотний акредитив. Оборот означає купівлю та продаж переказного векселя або іншого прийнятного для продажу ("оборотного") розрахункового документа. Оборотним є товарний акредитив, відкритий банком-емітентом у валюті тієї країни, де цей банк розташований. Цей акредитив уповноважує названого в ньому бенефіціара виписати вексель на банк-емітент, на будь-якого іншого трасата чи на апліканта цього акредитива. Бенефіціар потім може надати цей вексель будь-якому банку для обороту разом з оригінальним акредитивом та документами, обумовленими в ньому.
Допоміжний акредитив використовується в основному в США. За його допомогою гарантуються такі види оплати та контрактні зобов'язання:— оплата строкового переказного векселя;— виплата банківських позик;— оплата товарів;— поставка товарів відповідно до умов контракту.
Трансфертні акредитиви добре адаптовані до сучасних вимог міжнародної торгівлі. Торговець (посередник), який одержує оплату від покупця у формі трансфертного документарного акредитива, може скористатися ним для розрахунків зі своїми постачальниками, що дає йому можливість здійснити цю трансакцію практично без використання власних ресурсів. Покупець уповноважує банк відкрити безвідзивний акредитив на користь торговця. Банк-емітент повинен чітко вказати, що акредитив є трансфертним.
Серед зазначених видів акредитивів виділяються покриті та непокриті. Тобто може бути передбачене або непередбачене валютне покриття, що виступає забезпеченням та джерелом платежів бенефіціару за даним акредитивом. Покриття може перераховуватись одночасно з виставленням акредитива на всю суму або в міру фактичних виплат з акредитива.
