136.Колізійні питання відносин з безпідставного збагачення в праві України і іноземних держав.

У законодавстві більшості країн колізійне регулювання зобов’язань з безпідставного збагачення здійснювалося за загальним принципом місця збагачення (зокрема, Законом Італії “Про реформування системи міжнародного приватного права” 1995 р., ст. 38 Вступного закону до Німецького цивільного уложення, параграфом 46 Закону про МПрП Австрії, що містить застереження, що коли незаконне збагачення відбулося внаслідок використання того чи іншого юридичного зобов’язання або внаслідок певних правовідносин, то слід застосовувати внутрішні норми держави, що стосуються даного зобов’язання чи правовідносин). У Великобританії Закон про МПрП не закріплює єдиної чіткої прив’язки (окрім деліктних зобов’язань), залишаючи це для регулювання судовими прецедентами. Відповідно до положень ЦК Іспанії та Португалії безпідставне збагачення регулюється правом, за яким відбулась передача цінності особі, що безпідставно збагатилася.

Законодавством Греції, на противагу вказаним нормам, колізійною прив’язкою до не договірного зобов’язання, що випливає з безпідставного збагачення є принцип найбільш тісного зв’язку.

Але українське законодавство, зокрема ст. 51 ЗУ Про МПрП йде шляхом міжнародної практики і встановлює, що до зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце. При цьому, сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть домовитися про застосування до нього права держави суду.

Безпідставне збагачення. Зобов'язання з безпідставного збагачення сягають своїм корінням у римське право, де вони охоплювалися поняттям condictio sine causa (зобов'язання повернення переданого без належної підстави). В Римській республіці існували окремі види спеціальних позовів, що передбачали певні типові випадки неправомірного збагачення, а саме: позов про повернення неналежно сплаченого, позов про повернення наданого, мета якого не була досягнута, збагачення в очікуванні майбутньої ганебної або неправомірної обставини, вимога повернення вкраденого та повернення отриманого на незаконних підставах.

Безумовно, інститут римського права condictio sine causa суттєво відрізняється від сучасних кондиційних зобов'язань, норми щодо яких закріплені у чинному законодавстві країн світу. При рецепції норм римського права в більшості держав було збережено лише один з вищезазначених видів позовів - загальний позов про повернення переданого без належної підстави (condictio sine causa). Закон України про МПрП містить положення, відповідно до яких, до зобов'язань, що виникли внаслідок безпідставного збагачення, застосовується право держави, де відбулося збагачення. При цьому сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть домовитися про застосування до зобов'язання права держави суду. Таким чином, у законодавстві України втілено підхід, згідно з яким основною колізійною прив'язкою до зобов'язань з безпідставного збагачення є право держави, де відбулося збагачення, а сторонам залишено право обрати право держави суду.