Тема 8. Комерційна освіта та підготовка облікових працівників

Але потрібно зауважити, що 7 комерційних училищ в Росії за весь час існування з 1792 р. по 1888 р. випустили не більше 3 тис. чоловік, 34 комерційні відділення при реальних училищах випустили за 1874-1888 роки 1966 чоловік. Якщо додати до цього окремі приватні курси та початкове міщанське училище в Москві, то цим розповсюдження комерційної освіти в Росії на той час і обмежувалося.

Навчальний курс в Комерційному училищі в Москві був розрахований на 15 років, а вступали до училища особи, починаючи з 6-річного віку. Тут їх навчали окремих розділів математики та механіки, трьох мов (німецької, французької, англійської), комерційній кореспонденції російською та іноземною мовами; центральне місце приділялось фундаментальному знанню бухгалтерського обліку. Протягом 28 років існування училища в нього було прийнято 239 осіб, але повністю завершили курс навчання тільки 46.

Для отримання свідоцтва на право на викладання бухгалтерії в комерційних навчальних закладах потрібно було скласти іспит.

15 квітня 1896 р. прийнято Закон "Про комерційні навчальні заклади". З цього моменту стала поширюватись мережа середніх комерційних навчальних закладів та курсів комерційних знань. В 1910/11 навчальному році в Росії було вже 202 комерційних училища (з 7-8 річним строком навчання), 69 курсів комерційних знань (зі строком навчання від 3-х місяців до 2-х років) та 100 торговельних шкіл, які готували переважно рядових облікових працівників. В навчальних планах комерційних училищ облікові дисципліни складали 9-Ю %, а в планах торговельних шкіл - до 40 %. За цим Законом торговельні класи призначались для осіб не молодше 12 років, які отримали початкову освіту.

З 1896 р. створені комерційні училища отримали права повних середніх навчальних закладів (реальних училищ). їх випускників почали приймати до вищих навчальних закладів.

Комерційні училища були восьми-, семи- і трьохкласні (останні були не дуже поширені). Загальноосвітні предмети вивчалися ті ж, що і в реальних училищах. У восьмикласних училищах вводилась третя іноземна мова -англійська. Із спеціальних предметів до навчального плану входили: бухгалтерія, комерційні обчислення, комерційна кореспонденція російською та іноземною мовами, політична економія, товарознавство.

Історія бухгалтерського обліку

Торговельні школи також були одно-, три- і чотирьохкласні. До них приймали дітей віком від 12 до 15 років, які мали свідоцтво про закінчення початкового училища - без Іспитів, а інших - після складання іспитів. Торговельні школи за положенням могли мати два відділення: бухгалтерське і торговельно-товарознавче. Всі ті, хто закінчили торговельну школу, після десяти років безперервної роботи отримували право на присудження звання особового почесного громадянина (на розсуд власників підприємства або їх управляючих).

В останній чверті XIX ст. при ряді реальних училищ почали відкриватись комерційні відділення, де крім загальноосвітніх предметів вивчалось рахівництво. Одночасно виник ряд приватних курсів з вивчення бухгалтерії.

Комерційні училища працювали на основі провідних педагогічних принципів, у зв'язку з чим давали не тільки добру спеціальну, але і загальноосвітню підготовку, яка в комерційному училищі була кращою, ніж в навчальних закладах Міністерства народної освіти.

Головними предметами викладання в торговельних класах були: російська мова, арифметика з комерційними розрахунками, бухгалтерія, торговельна кореспонденція. Курс був розрахований на 2 роки. Заняття планувались так, щоб їх могли відвідувати і працюючі учні.

Викладання облікових дисциплін в цих навчальних закладах було поставлено загалом задовільно, чому сприяло створення ряду добрих для того часу підручників з бухгалтерського обліку (І.М. ІІрокоф'єва, С.М. Бараца, Є.Є. Сіверса, М.С. Лунського та інших).

Крім того, в дореволюційній Росії широко застосовувалось навчання на виробництві, тобто навчання обліковій справі "хлопчиків-учнів" безпосередньо на торговельно-промислових підприємствах, в банках тощо.

Слід зауважити, що такі форми підготовки висококваліфікованих спеціалістів, як бакалаврат і магістратура, не мали розвитку в умовах царської Росії.

Слід зазначити, що навчальні заклади, які тією чи іншою мірою передували сучасній Фінансовій академії при Уряді Росії, в різні періоди своєї історії пережили цілий ряд реорганізацій, злиттів і розподілів. Це

Московський фінансово-економічний інститут при Наркомфіні (1918 - 1921), Московський промислово-економічний інститут Главпрофосвіти (1918 -1929), Московський фінансово-економічний інститут Наркомату фінансів СРСР (1930 - 1934; з 1934 по 1943 р. існував у вигляді фінансового факультету ЛФЕІ, Ленінград), Московський кредитно-економічний (на початку - обліково-економічний) інститут Держбанку СРСР (1931 - 1946), Московський фінансовий інститут Міністерства вищої освіти СРСР (1946 -1990) і нарешті - Державна фінансова академія (1991 рік), а з 1992 р. -Фінансова академія при Уряді Російської Федерації.

У 1918 році вища комерційна освіта ще мала базу, що залишилася з дореволюційних часів. Успішний розвиток в роки НЕПу Московського промислово-економічного інституту (МПЕІ) це цілком підтверджує. На початку свого існування промислово-економічний інститут став свого роду з'єднувальною ланкою між старими комерційними училищами і закладами середньої спеціальної і вищої економічної освіти радянського періоду.

Комерційні училища в системі середньої спеціальної освіти Росії посідали особливе місце. За оцінками істориків, вони беруть свій початок з другої половини XVIII ст. Правда, впритул до середини XIX ст. нараховувалося всього кілька комерційних училищ в Санкт-Петербурзі і Москві. Масова поява комерційних училищ була викликана епохою великих реформ 60-70-х років XVIII ст., що відкрила новий період в економічному розвитку Росії і формуванні капіталістичних відносин у виробництві.

Училище, що отримало назву Олександрівського, було розраховано на навчання біля 600 вихованців.

В кінці XIX ст. комерційні училища не були обділені увагою держави, яка відігравала вирішальну роль в розвитку системи народної освіти. За реформою 1896 року комерційні училища виводилися з-під контролю Міністерства народної освіти, яке надто регламентувало діяльність підвідомчих йому установ, і передавались у відомство Міністерства фінансів: Міністерство, очолюване СЮ. Вітте, взявши під, свою опіку і забезпечивши матеріальне благополуччя комерційних училищ, дало простір для їх швидкого кількісного і якісного зростання.

Історія бухгалтерського обліку

Директорами Московського Олександрівського комерційного училища були професор Московського університету К.А. Андреев, потім Ю.Ю. Цвєтковський.

Олександрівське училище, яке не отримувало грошових коштів від казни, в 1912/13 навчальному році володіло найбільшим капіталом серед всіх комерційних училищ Росії - більше 700 тис. руб. Капітал ділився на дві частини - відсотки з 111 тис. руб. призначалися на утримання училища, а відсотки з 615 тис. руб. йшли на виплату стипендій. Ті ж, хто навчався за свій рахунок, платили 150 руб. на рік - це була верхня межа в комерційних училищах Російської імперії.

Загальноосвітній курс Олександрівського училища відповідав курсу реальних училищ. Крім того, до навчального плану також входили такі предмети, як основи політекономії, бухгалтерія, рахівництво, товарознавство (за галузями торгівлі), історія торгівлі, комерційна географія, комерційні обчислення. Особливу увагу в училищі приділялося вивченню іноземних мов - німецької та французької.

Курс навчання був розрахований на вісім років. Училище мало один підготовчий клас та сім основних. Часто до Олександрійського училища поступали після закінчення реального училища або 7 класу гімназії. Всього до 1910 р. атестати Олександрівського училища отримали близько 1 тис. чоловік.

У 1914 р. випускники Олександрівського училища поряд із вихованцями п'яти інших привілейованих комерційних, училищ -Петровського, Тенишівського, Московського Олексіївського, Харківського та Харбінського - отримали право вступати в університет за умови складання іспиту з латини. Випускники реальних училищ такої привілеї не мали.

На фоні глибоких політичних та економічних змін, які відбувалися у країні у 1917-1918 pp., система народної освіти перебудовувалася відповідно до нового державного устрою. Різна доля очікувала навчальні заклади, що існували до революції - частина з них була розпущена, частина настільки реорганізувалася, що втратила зв'язок з своїми витоками. Частина ж навчальних закладів, як правило, тих, що мали стабільні педагогічні кадри, добре устаткування та перспективи подальшого розвитку, збереглася, але вже отримавши нові, в дусі часу, найменування.