Тема 5. Наукові видання з бухгалтерського обліку

Починаючи з 70-х років XIX ст. в Росії здійснювались спроби відійти від основ подвійної системи обліку і винайти свою. Таким чином народилась "російська потрійна система рахівництва" Ф.В. Єзерського (див. Ч. И, с 334-339). Його посібник з потрійної системи рахівництва побачив світ в 1870 р.

В одних роботи Ф.В. Єзерського викликали захоплення (його вважали майже першовідкривачем нової бухгалтерії), в інших - іронію, нерозуміння. Безперечно, розумному освіченому науковцю - Ф.В. Єзерському, росіянину за походженням, був властивий національний підхід до обліку: він критикував італійську подвійну бухгалтерію, прославляючи свою, російську, "тривіконну", заперечував існуючу іншомовну термінологію в бухгалтерському обліку, замінюючи її російською. Науковець вважав, що системи рахівництва слід визначати на основі 3 критеріїв:

1. шляху, яким записи сум проходять з однієї облікової книги до іншої;

2. розпорядку внутрішніх форм книг;

3. завершеності всього рахівництва в цілому.

Де в чому вчений був правий, але не все відповідало вимогам і можливостям того часу. В 1912 р. бухгалтерський конгрес у м. Шарлеруа (Бельгія) рекомендував до вивчення російську потрійну бухгалтерію поряд з логісмографією (юридичним напрямом у бухгалтерії) Дж. Чербоні.

Викладання цієї системи було організовано на курсах в Москві і Санкт-Петербурзі, примусово насаджувалося в земстві, де від неї, щоправда, досить швидко відмовились.

Потрібно також відмітити, що ще у 1899 р. Ф.В. Єзерський наголошував на такому важливому питанні, як якість рахівництва. Після вченого, протягом майже столітнього періоду, ця проблема дослідниками майже не згадувалось.

Поряд з потрійною бухгалтерією була спроба запровадження і четвертної, запропонованої І.П. Шмельовим (див. Ч. II, с 442-443). У 1895 р. в Москві ним була видана "Новая четверная система счетоводства".

Всі перелічені ідеї "новаторів" залишились нереалізованими та не сприйнятими сучасниками. Як відомо, вони і тепер не знайшли застосування в світовій бухгалтерській науці і практиці.

Ці нові форми обліку, що були в практичному застосуванні приречені на провал, все ж викликали бурхливі дискусії, які сприяли розвитку теоретичної облікової думки та виникненню цілого ряду цінних праць з теорії обліку.

Наприкінці XIX ст. в обліковій літературі точилися гострі дискусії щодо відмінностей в трактуванні термінів "бухгалтерія" та "рахівництво". Так, у 1898 р. російський вчений М.М. Захар Чн в своїй праці "Двойная или итальянская бухгалтерия" наголошував на принциповій різниці між термінами "бухгалтерія" (книговодство) та "рахівництво". На його думку, "рахівництво" - лише частина "бухгалтерії". "Бухгалтерія" - мистецтво правильно вести книги і на відповідні сторони ("дебет" і "кредит"). "Рахівництво" ж охоплює ширше поняття - це ціла наука обчислень, кошторисів, що застосовуються для найрізноманітніших підприємств. Автор також поділяв бухгалтерію на види: комерційна (торгова), банкова, фабрична, сільськогосподарська, причому вважав комерційну (торгову) бухгалтерію основною (головною), так як після її вивчення не виникає ускладнень при вивченні інших видів бухгалтерії.

Серед представників нового, прогресивного напряму слід назвати і A.M. Вольфа, який вперше в Росії аргументовано назвав бухгалтерський облік наукою. Він досить детально розглянув предмет цієї науки на різних стадіях кругообігу капіталу, передбачаючи в цьому відношенні ряд положень про динамічний баланс. A.M. Вольф був прихильником ведення рахунку Реалізації і обліку матеріальних цінностей за реалізацією. Його ім'я було широко відоме не тільки в Росії: A.M. Вольф був членом Болонської академії бухгалтерів, дійсним членом-кореспондентом колегії бухгалтерів в Умбрії і членом-кореспондентом інституту Нідерландських бухгалтерів (див. Ч. II с 306-309).

Дуже помітним вченим в промисловому обліку на той час був Е.Е. Фельдгаузен - автор праці "Нормальная заводско-фабричная отчет­ность", що вийшла у світ в 1888 р. Едуард Едуардович Фельдгаузен (див. Ч. II, с 434-435) вважав облік засобом управління підприємством, і йому ж належить перша спроба введення в калькуляцію методів, що пізніше одержали свій розвиток в стандарт-кості і нормативному обліку. Вчений користувався терміном "нормальна звітність". її мета полягала в тому, що на