Тема 1. Бухгалтерський облік: періоди розвитку
Скільки існує процес бартерного або грошового обміну, стільки існує і облік Але і сьогодні поки що нікому невідомо, хто ж дійсно став його винахідником.
Зазвичай вік обліку сумнівам не піддається - облік у його найперших проявах визначається як сучасник первісно-общинного ладу.
Цікаво, що слово "ratio" перекладається з латини одночасно і як "облік", і як "розум"; тут розум та облік фактично виступають в якості синонімів, які позначають спільне за смислом поняття. Немає жодних сумнівів у тому, що облік є однією з складових мислення - звичайно, не облік у його сучасному регламентованому вигляді, а підрахунок об'єктів господарської діяльності, попередньо властивий людській натурі.
Протягом тисячоліть облік зазнав значних змін, які були б неможливими без певних історичних передумов, що створили технічну базу обліку та послужили основою методики, використовуваної ним сьогодні. Такими передумовами для обліку, як і для багатьох інших наук, послужили найгеніальніші винаходи та досягнення людства, які протягом обмежених історичних термінів змінили вигляд планети та самої людини (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Історичні передумови виникнення обліку На питання, коли все ж таки виникла бухгалтерія, вчені не дають єдиної відповіді. їх думки розділились на наступні: 6 тис. років тому, тобто тоді, коли почалася цілеспрямована реєстрація фактів господарського життя; близько 500 років тому, коли вийшла відома в усьому світі праця Луки Пачолі і почалося письмове обґрунтування обліку; 100 років тому, коли з'явилися перші теоретичні розробки. Всі ці відповіді, підходи, узагальнення є справедливими, адже 6 тис. років бухгалтерія існує як практична діяльність, рахівництво, спосіб розуміння і відображення господарського
І***
Історія бухгалтерського обліку
процесу - як його мова; 500 років бухгалтерія існує - як предмет літературного викладення, частина літературної мови і 100 років існує як самостійна наука-рахунковедення, - як спосіб розуміння обліку, його мова. Рахівництво і рахунковедення з цього моменту існують паралельно і самостійно.
Історики не прийшли до загальної думки з приводу того, які з облікових книг, які уцілили потрібно вважати найбільш ранніми свідоцтвами подвійної бухгалтерії. Більшість в якості таких називають облікові книги генуезької комуни, датовані 1340 р.; Ф. Меліс - найбільш авторитетний історик обліку XX ст. — книги двох флорентійських компаній: компанії Фіні за 1296 р. і компанія Фаролфі за 1299 р. Розбіжності пояснюються, по-перше, тим, що більша частина облікових книг збереглась лише фрагментами, а по-друге, тим, що різні історики застосовують різні критерії для визначення подвійної бухгалтерії.
Книги генуезької комуни за 1340 p., повністю збереглись до наших днів, на загальну думку, задовольняють всім вимогам подвійної бухгалтерії. І в теперішній час офіційно визнаються найбільш раннім її свідоцтвом. Повністю збалансовані книги 1340 р. спиралися на попередні записи 1339 р. Нажаль, самі ці записи не збереглись; очевидно, вони були спалені під час народного повстання в Генуї в 1339 р.
Від більш раннього періоду збереглись документи, які свідчать про те, що скоріше за все, перехід до подвійної бухгалтерії було здійснено в 1327 p., коли були виявлені численні фінансові зловживання в попередньому періоді. Для попередження їх в подальшому було прийнято рішення повністю передбачити всю систему рахівництва і вести рахунки за "банківським методом". Відмітимо, що і в цьому випадку ми спостерігаємо непрямі ознаки запозичення подвійної бухгалтерії, передачі досвіду, а, можливо, і надання послуг з організації обліку. Сумнівно, що люди, не знайомі з подвійною бухгалтерією, змогли на практиці перейти на цю облікову систему без допомоги досвідчених спеціалістів.
В той же час Ф. Меліс наполягає на тому, що книги компаній Фіні і Фаролфі, які збереглись лише частково, також велись за правилами подвійної бухгалтерії, і саме вони є найбільш раннім її свідоцтвом.
З розвитком обмінних відносин облік розвивався і вдосконалювався. З'явилась необхідність в міновому еквіваленті. Кожне плем'я обирало
Комунами в середньовічній Італії називались органи управління міст. Комуни збирали податки з жителів міста, займались будівництвом і ремонтом громадських споруд, підтримкою правопорядку, а іноді і комерційної діяльністю. Для управління комунами і припинення зловживань і них вівся бухгалтерський облік.