Тема 5. Наукові видання з бухгалтерського обліку

бухгалтерської думки. Вони стояли на рубежі старої і нової російської школи. Зі старою школою їх пов'язував суто практичний, утилітарний підхід до проблем обліку, а з новою - універсальність, з якою вони використовували методи подвійної системи обліку в різних галузях господарства.

Перші праці московського вченого О.В. Прокоф'єва вийшли друком в 1884 p.; найвідомішою з них є його "Курс двойной бухгалтерии", який став підручником для вивчення обліку кількох поколінь російських бухгалтерів. Особливістю праці О.В. Прокоф'єва є те, що ця книга не була теоретичною розробкою з питань рахівництва, а представляла собою практичні вказівки для вивчення техніки облікових записів. Теорія О.В. Прокоф'єва частково нагадує вчення французьких авторів, особливо - Б. Дегранжа і Е.П. Леоте. Важко уявити, що О.В. Прокоф'єв був знайомий з вченням Е.П. Леоте про єдиний рахунок (принаймні, автор про це не згадував), а тому необхідно відзначити оригінальний збіг вчень двох авторів, які не були знайомі із вченнями один одного.

О.В. Прокоф'єв будував свої роздуми на протиставленні господарства і його кореспондентів, вважаючи, що в кожній операції є дві сторони; ця подвійність полягає в тому, що одна і та ж операція завжди є надходженням для однієї сторони і витрачанням для іншої; тому, якщо яка-небудь операція дає в результаті надходження цінностей в господарстві, то ця ж операція неминуче викликає витрачання тих же цінностей в іншому господарстві.

О.В. Прокоф'єв створив підручник для вивчення подвійної італійської бухгалтерії в її чистому вигляді. Він вперше в історії російської облікової літератури показав істинну італійську бухгалтерію, при якій записи в журналах і Головній книзі проводилися по кожній окремій операції, а не сумарним підсумком за визначений період часу. В цьому полягала його заслуга в справі впровадження облікових знань в Росії і саме ця обставина стала причиною широкої популярності праці О.В. Прокоф'єва, яка в подальшому витримала в 60-х р. XIX ст. велику кількість перевидань.

В 1857 р. в Санкт-Петербурзі вийшла праця К.М. Клінге за назвою "Руководство конторского знания", яка містила в собі питання комерційної арифметики і рахівництва. На самому початку роботи вчений навів короткий нарис з історії рахівництва. Він стверджував, що рахівництво (подвійна

бухгалтерія) було винайдено Лукою Пачіоло (саме так називав вчений першого автора друкованої праці з рахівництва) в 1494 р.

Облікові книги К.М. Клінге поділяв на основні, головні і допоміжні. До основних книг він відносив пам'ятну і Касову; до головних - Журнал і Головну; як допоміжні книги автор рекомендував вести інвентарну, товарну, амбарну, книгу про купівлю товарів, книгу про продаж товарів, балансову, калькуляційну, фактурну тощо.

Описуючи різні системи обліку, К.М. Клінге наводив ряд практичних прикладів, за допомогою яких і пояснював відмінності окремих систем обліку. Передусім, автор наводив приклад простої системи, в якій розрізняв початкову і просту бухгалтерії. Початковою бухгалтерією автор називав таку систему, при якій обліковувались операції, виконані виключно за готівку, простою — операції, здійснені як за готівку, так і в кредит.

Праця К. Клінге стала однією з основних праць з обліку першої половини XIX ст.; сам автор праці був викладачем комерційного училища, тому вона мала важливе значення в справі поширення облікових знань серед торгово-промислових діячів того часу.

Із зростанням товарного виробництва в середині XIX ст. у великих поміщицьких маєтках починала розповсюджуватись подвійна бухгалтерія. Виражаючи ці тенденції, вийшли в світ дві книги: П. Преображенського -"Сельское счетоводство" і Д. Шипова - "Порядок сельского счетоводства по двойному способу" (1855).

П. Преображенський вважав метою обліку виявлення результатів діяльності різних галузей сільського господарства. Автор рекомендував, обліковувати на рахунках Головної книги витрати в розрізі окремих галузей господарства з розподілом за окремими статтями витрат (на обробку землі під жито, пшеницю та інші культури, на утримання худоби тощо). Окремо обліковувались прибутки з розподілом за галузями. Для точнішого визначення суми прибутку автор рекомендував цілу серію регулюючих рахунків (за термінологією автора - "контів"). При викладенні матеріалу П. Преображенський часто посилався на практику прибалтійських господарств.

Книга Д. Шипова в теоретичному аспекті була слабшою за попередню, але в ній досить детально було описано практику обліку, пов'язаного з