Тема 1. Бухгалтерський облік: періоди розвитку

регламентуючи окремі, найдрібніші питання їх господарської діяльності. За допомогою особливих фабричних інспекторів державна влада уважно спостерігала за тим, щоб підприємства виготовляли саме ті продукти і саме в тій кількості, як це було встановлено раніше підготовленим планом промислової діяльності всієї країни.

Для пожвавлення торгівлі Ж.Б. Кольбер розробив і видав новий торговельний статут під назвою "Ордоннанс" або комерційний кодекс 1673 p., де поряд з іншими були висвітлені питання організації і ведення бухгалтерського обліку (див. Ч. II, с 108). Це зумовило формування облікового законодавства, яким було встановлено єдині правила ведення рахівництва, регламентовано облік торговельних підприємств, обмінних контор і банків, яке вимагало, щоб кожне підприємство один раз на два роки складало баланс. Так була започаткована практика подання публічної фінансової звітності головним користувачам - інвесторам.

Всі заходи, вжиті Ж. Кольбером, призвели до прискореного розвитку французької торгівлі і промисловості, великої капіталістичної мануфактури, зменшення значення цехів, значного росту експорту промислових товарів за кордон та скорочення їх імпорту.

При підтримці Ж. Кольбера у Франції виникло декілька торгових компа­ній, найважливішими з яких були Вест-Індська і Ост-їндська, засновані в 1664 р.

До середини XVI ст. у Франції оригінальної облікової літератури не було; першою обліковою працею французькою мовою став переклад книги Яна Імпіна, що вийшов з друку у 1543 р. В 1567 р. вийшла перша бухгалтерська праця, яка належить французькому вченому П. Савонну. Пізніше були видані роботи інших вчених: М. Фюстела (1588), М. Дамма (1606), М. Тома (1631 p.), І. Андре (1636 р.),- К. Буайє (1645), Ф. Лежандра (1658), але всі вони повторювали зміст праць Яна Імпіна або інших авторів.

У 1562 р. в Парижі була відкрита Рахункова Палата. Поряд з нею почали утворюватися палати і в провінціях, які, однак, не були їй підпорядковані і діяли самостійно. У зв'язку з цим у 1566 р. всі провінційні палати були закриті і звітність всієї держави було доручено Паризькій рахунковій палаті, і для полегшення а прискорення діяльності останніх Карл IX у деяких віддалених провінціях запровадив близько 12-ти провінційних рахункових палат, підпорядкованих Паризькій. Це був блискучий період

Історія бухгалтерського обліку

розвитку та діяльності рахункової палати у Франції аж до революції. У 1791 р. всі ці палати декретом Національних Збрів було закрито.

Значний розвиток торговельної і промислової діяльності в країні в середині XVII ст. призвів до необхідності поширення серед французьких купців і промисловців ґрунтовних знань з рахівництва, але праці французьких авторів попередньої епохи не задовольняли потреб бухгалтерів. З'явилась потреба в нових, більш серйозних працях, якими стали роботи французьких вчених, зокрема Ж. Саварі і М. де ла Порта (див. Ч. II, с 108- 111, с. 98-100).

Розвиток великих підприємств викликав необхідність розчленування функцій з організації виробничого процесу, що, в свою чергу, призвело до необхідності розчленування і раціоналізації облікової праці. В цьому напряму і працювали французькі автори.

Слід відзначити і оригінальну працю П. Пурра (1676). Він вважав, що в кожному рахунку дебет і кредит дивляться один на одного, щоб завжди бачити, що "надходить на рахунок" і що залишається на ньому. Внаслідок цього, згодом, М. де ла Порт (1685), підкресливши не вхід, а вихід рахунку, сформулював правило: "Той, хто видає, кредитується".

У1678 р. в Парижі вийшла праця К. Ірсона, написана під впливом книги Ж. Саварі. В передмові К. Ірсон згадує видатну діяльність Ж. Кольбера у сфері регулювання державних фінансів. В самій роботі, також як і в роботі Ж. Саварі, обґрунтована необхідність застосування системи подвійного обліку для відображення державних фінансів. Особливістю праць К. Ірсона є те, що окремі правила ведення книг він розглядає з точки зору чинного законодавства. Оскільки "Ордоннанс" 1673 р. вимагав від купців ведення допоміжних книг, то і К. Ірсон приділив багато уваги порядку і способам ведення записів в аналітичних книгах (див. Ч. II, с 59).

Говорячи про розвиток французької літератури в XVII і XVIII ст., необхідно також виділити праці С. Рікара і Б.Ф. Баррема (див. Ч. II, с 103-104, с. 14-16). Праця першого автора вийшла в 1709 р. в Амстердамі французькою мовою. Взагалі С. Рікар користувався термінологією і теорією М. де ла Порта.

Бертран Франсуа Баррем був ще одним видатним вченим Франції. Будучи прибічником Ж. Кольбера і Ж. Саварі, він розвивав думки щодо необхідності застосування подвійної бухгалтерії в обліку державних