Тема 3. Розвиток бухгалтерського обліку в Росії до 1917 р.

Безпосереднім результатом такого господарювання були неврожай та голод 1602-1604 pp. Свавілля поміщиків кінця XVI ст., які користувалися майже даровою робочою силою та нераціонально використовували землю, звичайно, не вимагало жодного рахівництва; тому сліди рахівництва у XVII ст. збереглися лише в тих установах, де головну роль відігравали гроші; в таких як Прикази -центри адміністративної та фінансової діяльності органів державної влади того часу. У XTV та XV ст. при простоті державного господарства окрему галузь державної влади очолювала одна особа.

До царювання Петра І посади та особи, які завідували надходженням та витрачанням будь-яких грошових сум, були зобов'язані віддавати виписки з книг чи звіти про витрачання довірених їм сум наказами, за якими вони видавались. В міру зростання функцій державного управління почали з'являтись особливі "службові" місця - "Прикази", які були закладами на зразок міністерств та департаментів буржуазних держав. Вони формувались у зв'язку з перетворенням сфери відповідальності осіб; так, наприклад, відомство удільного дворецького перетворилось на Приказ Великого палацу, відомство конюшеного боярина - на Конюшений Приказ. З'явились і нові Прикази: Посольський двір (Приказ іноземних справ), Розрядний приказ (Приказ з військових^прав), Маєтковий приказ (Приказ зі справ службового землеволодіння); Розбщний приказ (Приказ з кримінальних справ), Приказ Великого Прибутку {Приказ державних фінансів) тощо. Крім того, надходження, витрачання та залишок грошових сум відмічались в особливому відомстві - "Приказі облікових справ", який виник у 1654 р. і був призначений для контролю за доходами і витратами держави та до обов'язків якого входила ревізія видач полкової заробітної плати. Деякий час він носив назву Приказа столових і Облікових справ та поділявся на два відділення, і, крім всього переліченого вище, здійснював перевірку витрат і з утримання царського двору. Власного рахівництва він не мав, а скоріше був відомством державного контролю, який перевіряв облікові книги всіх інших центральних Приказів і відомчих установ, стягував залишки від поточних витрат, де такі залишались, звертався до інших Приказів із запитами з виконання асигнувань, виданих посадовим особам, послам, викликав для звіту з інших міст земських цілувальників з їх прибутково-видатковими книгами. Це було місце, де зводилось фінансове рахівництво.

Як свідчать документи XVII ст., в Приказі облікових справ налічувалось до десяти облікових книг, серед яких були: Книга прибуткова з посадників,

Книга прибуткова з бояр, Книга прибуткова з дворян московських, Книга домашня з московських чинів і людей та інші. Кожному виду державних доходів і витрат відповідала окрема Прибуткова і Видаткова книга; ці книги складались на підставі царських наказів про здійснення грошових виплат і документів про приймання грошових надходжень.

Цікаво відзначити надзвичайну докладність в записах: книги Маєткового Приказу містили записи таких предметів як чорнило, папір, кожен віз дров, причому по кожному запису було точно зазначено: кому саме були видані предмети, якого числа і в якій кількості. Але розписки на виправдовуючих документах зустрічалися рідко і належать до 1645 і 1646 pp.

Враховуючи всі недоліки, слід погодитись, що рахівництво Приказу було поставлено на досить високому для того часу рівні, хоча сама його система була складною і громіздкою, а тому і достатньо заплутаною. Побудова і організація приказів проводилась без будь-якої системи, вони виникали в міру необхідності і в міру ускладнення державних справ. Це пояснювалось тим, що сама система рахівництва розроблювалась дяками, недостатньо обізнаними в правильній постановці рахівництва довірених їм державних органів; дяки взагалі не знали про жодну систему рахівництва і винаходили її самі, за своїм власним досвідом; жодних зразків правильної постановки рахівництва дяки не бачили, і тому система звітності приказів епохи XVII ст. відрізнялась складністю і заплутаністю.

Численні господарські операції, що велись за часів правління царя Олексія (1645-1676), вимагали належного обліку, хоча суворої системи в його організації на той час ще не було. Записи в облікових книгах виконувались з дотриманням визначеного порядку і складались з: а) дати (місяць, число, інколи рік); б) тексту (постачальник, предмет видатків, тобто кількість та якість придбаних предметів, ціна за одиницю і загальна сума витрат); в) примітки скарбника (призначення придбаних предметів, протягом якого часу була здійснена купівля, хто купував, хто складав витратну "розписку" тощо); і г) розписки в отриманні грошей чи придбаних предметів.

Звичайно, такий облік мав багато недоліків:

<&» графлення не застосовувалось, тому була відсутня наочність записів;

*ь* враховувались не всі господарські операції, а лише ті, що цікавили управляючих господарством - рух грошових коштів, матеріалів, розрахунків тощо;