Тема 10. Бухгалтерський облік в Україні: погляд крізь роки

Реорганізація та часткова ліквідація складних вертикальних структур усувають в багатьох випадках підстави для здійснення відомчого контролю. Це зумовлює скорочення сфери застосування ревізій і підвищення ролі "живого" контролю (безпосереднього, щоденного) власника або керівника за безпосередніми виконавцями господарської діяльності; поєднання в багатьох випадках в одній особі виконавця та особи, зацікавленої в результатах справи; взаємний контроль учасників групової діяльності в товариствах.

Зміна соціального устрою в нашій державі призвела до оздоровлення господарської діяльності і зменшення потреби в контролі. Велику роль в цьому відіграла децентралізація, впровадження приватної та колективної власності, різноманітність видів підприємницької діяльності, зростання кількості малих та середніх власників.

Зменшення потреби в контролі обумовлене збільшенням питомої частки недержавних форм власності. Це зумовило перекладання контрольних функцій держави на власника.

Розширення ринкових зв'язків, відновлення комерційного кредиту та комерційного розрахунку вимагає достовірності бухгалтерського обліку та звітності. Уявлення про єдину форму власності змінюється поняттям господарського різноманіття устрою. Узагальнюються функції та інтереси різних устроїв. Виникають розбіжності і у багатьох випадках протиріччя між державними та груповими інтересами, між управлінцями та підлеглими, між колективом та окремими особами. Ці протиріччя можуть породжувати незаконні, господарсько недоцільні та інші негативні дії. Значна їх частина не завжди може бути виявлена та припинена внутрішньогосподарським контролем.

Часто виникає необхідність проведення фінансового контролю (податковою інспекцією та ревізійними службами Міністерства фінансів) в зв'язку з суперечками, які виникають між державою та суб'єктами господарювання (підприємством) та окремими особами.

Розбіжності, які можуть виникати між інтересами держави та суспільства, з одного боку, та інтересами окремих суб'єктів господарювання та осіб - з іншої, можуть стати об'єктом правового контролю (ревізії на вимогу правоохоронних органів та судово-бухгалтерської експертизи).

1 А^їК'Т^!їРЧї

Історія бухгалтерського обліку

Об'єктами їх контролю стають правопорушення, які зачіпають інтереси держави, суспільства, особи. Протиріччя між інтересами суб'єктів господарювання стають об'єктом контролю спеціалізованих інспекцій (екологічної, санітарної, торговельної тощо). Ними забезпечується захист здоров'я та інших прав населення та окремої особи. Можливі розбіжності між інтересами підприємства, окремих його підрозділів, служб та співробітників є об'єктом внутрішньогосподарського контролю, здійснення якого дозволяє виявити та попередити факти посадових зловживань і втрат.

Узгодження інтересів суб'єктів господарювання, що входять в партнерські відносини (фінансових установ та державних органів), вимагають аудиторського контролю. Аудиторський контроль попереджує та не допускає можливість збитку, який наноситься фінансовій установі неплатоспроможністю отримувачів позик, постачальнику - надійністю отриманого від покупця векселя, кредитору -можливістю банкрутства боржника.

В межах державного сектору та акціонерних товариств можливе збереження відомчого контролю у випадках, коли підприємство має вертикальну структуру управління з традиційними взаємовідносинами між вищестоящими та підпорядкованими ланками. Інколи необхідність відомчої ревізії виникає і в приватнопідприємницьких фірмах, які мають складну вертикальну структуру. Але дієвість відомчого контролю, виходячи з досвіду минулих часів, викликає значні сумніви. В умовах планової системи це була найпоширеніша форма контролю, але вона показала низьку ефективність.

Проте, роль господарського контролю в економіці не знижується. В Україні визначився новий напрямок розвитку контролю господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.

Зародився він за кордоном тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займалися управлінням підприємством (менеджерами) і власниками підприємств. На цьому етапі почала зростати кількість акціонерних товариств і аудитор посів центральне місце, відстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), зацікавлених в об'єктивних бухгалтерських показниках діяльності підприємств. З часом сформувався і зміст сучасного аудиту, який набув значного поширення у країнах з розвинутою ринковою економікою.

В 1993 р. було прийнято Закон України "Про аудиторську діяльність", який визначає правові засади здійснення аудиту в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

Цим законом створено Аудиторську палату України, що функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Отже, зміни в соціально-економічній ситуації і в системі господарського управління обумовили необхідність радикальних перетворень в організації та методиці контролю. Безпосередніми факторами цих змін є:

й*> відмова від ідеологічної направленості державної та господарської діяль­ності, в тому числі і контролю, на побудову комуністичного суспільства;

«ь» визнання співіснування різних господарських устроїв, для чого вимагається використовувати різні напрями контролю (фінансовий, правовий, громадський, бухгалтерський, аудиторський та інші);

<ь» ліквідація планової (адміністративно-командної) системи управління.

Наслідком зазначених змін стає суттєве обмеження деяких сфер контролю. Це проявляється по-різному в різних господарських устроях: у приватногосподарському та особистому (трудовому і сімейному) підприємстві відпадає більшість можливостей зловживання, а контроль стає частиною діяльності самих суб'єктів господарювання. Можливі тут порушення законності зачіпають в основному інтереси держави та залишаються об'єктами господарського контролю, в першу чергу зі сторони фінансових органів, зокрема податкової інспекції.

Існуюча в теперішній час в Україні система контролю і, відповідно, контролюючих органів сформувалася на фундаменті командно-адміністративної системи, при якій, внаслідок сильної централізації управлінських структур, увага зверталася на політичні функції контролю і його масовість, що негативно позначалося на компетентності та об'єктивності. Тому в останнє десятиріччя в колишньому СРСР, а зараз і в Україні, все сильніше стали проявлятися поряд з суб'єктивними і об'єктивні фактори, які вплинули на зниження якості контрольної діяльності.

Система контролю розвивалася і продовжує розвиватися в Україні, як правило, екстенсивним методом, тобто шляхом формування нових органів державного контролю. В останні роки були створені Рахункова палата

Історія бухгалтерського обліку

Верховної Ради України, Міжвідомча комісія з питань демонополізації економіки, Ліцензійна палата, Державне казначейство України тощо.

Нові законодавчі та інші правові акти значно обмежили державний контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств, організацій і установ, а в окремих сферах взагалі виключили можливість його застосування. В результаті цього об'єкти управління поступово стали відходити від реального контролю, процес контролю ставав все більш формальним, що, в першу чергу, відбилось на темпах розвитку економіки. Зараз, коли питання управління змістились в сферу саморегулювання, система стала позбавленою необхідної правової і організаційної основи. Проявилось це, насамперед, в різкому скороченні відомчого контрольно-ревізійного апарату.

У 1999 р. Державній контрольно-ревізійній службі в Україні (ДКРС) виповнилося шість років. її діяльність регламентується законодавчою та нормативною базою, що має значні недоліки.

Через місяць після призначення (у липні) Кабінет Міністрів прийняв постанову про ДКРС, що зняло багато питань. Фактично діяльність ДКРС, передбачена законодавством, розпочалася у вересні. І вже до кінця року ревізіями і перевірками, проведеними ГоловКРУ, було охоплено 198 підприємств, установ і організацій, в тому числі 69 - бюджетних. Суми виявлених збитків склали відповідно 478,2 і 49,3 мільйона грн.

Сьогодні перед ДКРС, як ніколи гостро, постали завдання профілактики фінансових порушень, попередження фактів нанесення збитків та скоєння злочинів у сфері економіки, глибокого аналізу причин, що призводять до цих та подібних негативних явищ.

Головна причина такого ненормального становища полягає в тому, що законодавча база ДКРС значною мірою відстала від вимог часу. Це стало особливо відчутним після прийняття Конституції України та Указу Президента "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".

Кваліфікований контролер-ревізор - це плід щоденної копіткої роботи над собою, мета якої - розвиток ініціативного і творчого мислення. Доповненням цього служить система підвищення кваліфікації спеціалістів, спрямована на набуття глибоких професійних знань, насамперед, в плані оволодіння формами і методами проведення ревізій і перевірок, свідомого, творчого і повного

здійснення ревізорських дій, розвитку логіки мислення, бачення проблем в галузі, що перевіряється, вміння визначати головні напрями своєї діяльності, орієнтуватися в складних економічних процесах сьогодення.

Однією з форм підготовки державних службовців є їх навчання в Українській Академії державного управління при Президентові України, навчальних закладах Міністерства фінансів та Міністерства освіти України за спеціальностями, що дають змогу для професійної діяльності у контрольно-ревізійній службі.

Варто врахувати ті зміни, які відбулися в аудиті за кордоном, і ті особливості, які випливають зі змісту аудиту в Україні. Необхідно визнати, що не всі вищі навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації мають достатнє кадрове забезпечення для підготовки аудиторів. Аудиторська палата України і Спілка аудиторів України, а також зацікавлені міністерства і відомства повинні розробити кваліфікаційні вимоги (модель) спеціаліста-аудитора. Відповідно необхідно розробити навчальний план і програми, за якими (повинна відбуватися підготовка аудиторів в тих ВНЗ 4-го рівня акредитації, які мають для цього необхідну методичну базу і відповідне кадрове забезпечення.

За роки незалежності в Україні з проблем контролю та ревізії захищено 2 дисертації: докторська - Б.Ф. Усач (1993), кандидатська - Є.М. Романів (1997); з проблем аудиту: докторська - B.C. Рудницький (1999).

З 1999 р. розпочався випуск інформаційно-аналітичного, науково-практичного журналу Державної контрольно-ревізійної служби "Фінансовий контроль".

|Висновки

Коріння розвитку бухгалтерського обліку в Україні тісно пов'язані та переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі.

Зміни, які відбулися за останні роки в економіці країни, введення нових принципів господарювання на базі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва вимагають корінної перебудови управлінських функцій держави, в тому числі контрольних.

В кінці XX ст. Україна вступила в новий історичний період -період незалежності, розпочала формування нових національних економічних відносин на засадах ринкової економіки; формується нова облікова політика держави, але це поки ще не історія, це -майбутнє суверенної держави.

Історія бухгалтерського обліку

ЛІТЕРАТУРА